Понад 60 років свого життя на варті здоров'я людей перебуває лікар-терапевт терапевтичного відділення центральної райлікарні Ковельського МТМО Юхим Коц. Юхим Павлович уже давно на заслуженому відпочинку, але його лікарська практика триває і нині.
Народився Юхим Коц у невеличкому селі Перекірка (згодом – с. Борова), яке розкинулося серед розкішних лісів колишнього Любомльського району. Змалку не цурався жодної роботи, допомагав батькам по господарству, а ще хлопчина любив вчитися, отримувати нові знання. Перші три класи початкової школи закінчив у рідному селі, далі вчився у сусідньому. А от щоб здобути середню освіту, йому довелося щодня долати 5-6 кілометрів пішки через ліс до школи у селі Гуща Любомльського району. Всього в сім'ї було четверо синів, але лише наймолодший Юхим здобув вищу освіту.
На той час для вступу у вищий навчальний заклад велике значення мав виробничий стаж. Тож після закінчення школи юнак разом із односельчанином вирушив за комсомольською путівкою на шахти Донбасу. Спершу хлопці працювали на будівництві, а після досягнення 18-річного віку їх було допущено до підземних робіт. Згодом, закінчивши шестимісячні курси машиніста-механіка вугільного комбайна, ще певний час працювали за спеціальністю.
Повернувшись із Донбасу, Юхим став студентом Івано-Франківського медичного інституту. Вчитися подобалося, медицина все більше і більше захоплювала його, охоче опановував тонкощі професії, якими ділилися видатні викладачі-професори. У 1964 році отримав омріяний диплом лікаря.
Медичну діяльність Юхим Павлович розпочав у Ковелі, де працював викладачем у медичному училищі та паралельно трудився лікарем-терапевтом у центральній райлікарні. Він ніколи не переставав черпати нові знання, завжди є учасником різних медичних конференцій та курсів, вміло застосовував найсучасніші методи лікування.
Відповідальне ставлення молодого лікаря до роботи, його організаторські здібності не залишилися поза увагою керівництва лікарні, тож Юхиму Коцу запропонували остаточно перейти працювати у терапевтичне відділення, яке згодом і очолив, попрацювавши завідуючим понад тридцять років.
Юхим Павлович із вдячністю згадує керівників лікарні різних років – Генріха Адамовича Бєляка, Володимира Івановича Ісюка, Євгена Володимировича Рудя, Олега Максимовича Самчука, Олега Олеговича Самчука, які доклали багато зусиль для розвитку медицини в Ковелі. Нині Ковельське МТМО очолює генеральний директор Валентин Степанович Вітер, ділові, професійні якості якого теж високо оцінює ветеран.
– Медицина стрімко розвивається і удосконалюється. Зараз у Ковелі проводять пересадки серця, нирок! А я пам'ятаю, як на початку своєї лікарської кар'єри для встановлення точного діагнозу аналізи багатьох пацієнтів ми направляли в Київ. Я й сам неодноразово супроводжував хворих санітарним автомобілем в столицю. Впровадження нових технологій у діагностику, сучасне обладнання дозволяє швидко виявляти захворювання на ранніх стадіях, коли лікування є найбільш ефективним. Я дуже задоволений і втішений, що ковельська лікарня має такий високий поступ вперед і неабиякі досягнення.
Юхим Павлович є мудрим наставником для багатьох молодших колег. Його цінний досвід та приклад – дороговказ для наступних поколінь медиків. А ще він переконаний: "Вміння уважно вислухати, зрозуміти та підтримати людину – важлива складова професії лікаря і запорука успішного лікування".
Ветеран має чимало нагород місцевого і державного значення, зокрема, нагороджений орденом "Знак Пошани", нагрудним знаком "Відмінник охорони здоров'я". Дуже любить рідне місто, вболіває за його розвиток і процвітання, обирався депутатом міської ради.
– А що порекомендуєте нашим читачам з висоти власного лікарського досвіду, аби якомога довше зберегти міцне здоров'я?
– Хворобу завжди легше попередити, ніж лікувати. Тож я усім раджу щорічно проходити профілактичні огляди, це дуже важливо, – каже він. – Своєчасне виявлення недуги дає високі результати для її ефективного подолання. Щодо підтримки організму – варто дотримуватися норм здорового способу життя. Це включає в себе збалансоване харчування, регулярну фізичну активність, відмову від шкідливих звичок, достатній сон та позитивне мислення. Звичайно, серйозний негативний відбиток на самопочуття людей накладає нинішня важка ситуація в країні, люди живуть в постійному стресі, тож, попри все, треба намагатися залишатися оптимістом, отримувати якнайбільше позитивних емоцій.
– Про що Ви мрієте, Юхиме Павловичу?
– Головна мрія – щоб нарешті закінчилася війна, наші воїни якнайшвидше повернулися додому, настав мир і спокій. Щоб українці мали добре здоров'я і були щасливими!
l
Ми ще довго спілкуємося з Юхимом Павловичем, адже він дуже цікавий співрозмовник, активно цікавиться політикою, аспектами соціально-економічного розвитку краю, завжди в курсі новин як Ковельщини, так і держави й світу. Любить читати художню літературу, шістдесят років передплачує газети "Вісті Ковельщини" та “Волинь”, інші періодичні видання.
Розповідає про особисте, згадує прожите і пережите, тішиться трьома онуками і чотирма правнуками. Чоловік досі господарює на невеликій городній діляночці, цінує зустрічі та спілкування з друзями.
Світлана ЛЯШУК.
НА СВІТЛИНІ ВНИЗУ: Юхим КОЦ (в центрі) разом із колегами під час урочистості з нагоди Дня медичного працівника в НД “Просвіта”.
Фото з архіву.
Понад 60 років свого життя на варті здоров'я людей перебуває лікар-терапевт терапевтичного відділення центральної райлікарні Ковельського МТМО Юхим Коц. Юхим Павлович уже давно на заслуженому відпочинку, але його лікарська практика триває і нині.
Народився Юхим Коц у невеличкому селі Перекірка (згодом – с. Борова), яке розкинулося серед розкішних лісів колишнього Любомльського району. Змалку не цурався жодної роботи, допомагав батькам по господарству, а ще хлопчина любив вчитися, отримувати нові знання. Перші три класи початкової школи закінчив у рідному селі, далі вчився у сусідньому. А от щоб здобути середню освіту, йому довелося щодня долати 5-6 кілометрів пішки через ліс до школи у селі Гуща Любомльського району. Всього в сім'ї було четверо синів, але лише наймолодший Юхим здобув вищу освіту.
На той час для вступу у вищий навчальний заклад велике значення мав виробничий стаж. Тож після закінчення школи юнак разом із односельчанином вирушив за комсомольською путівкою на шахти Донбасу. Спершу хлопці працювали на будівництві, а після досягнення 18-річного віку їх було допущено до підземних робіт. Згодом, закінчивши шестимісячні курси машиніста-механіка вугільного комбайна, ще певний час працювали за спеціальністю.
Повернувшись із Донбасу, Юхим став студентом Івано-Франківського медичного інституту. Вчитися подобалося, медицина все більше і більше захоплювала його, охоче опановував тонкощі професії, якими ділилися видатні викладачі-професори. У 1964 році отримав омріяний диплом лікаря.
Медичну діяльність Юхим Павлович розпочав у Ковелі, де працював викладачем у медичному училищі та паралельно трудився лікарем-терапевтом у центральній райлікарні. Він ніколи не переставав черпати нові знання, завжди є учасником різних медичних конференцій та курсів, вміло застосовував найсучасніші методи лікування.
Відповідальне ставлення молодого лікаря до роботи, його організаторські здібності не залишилися поза увагою керівництва лікарні, тож Юхиму Коцу запропонували остаточно перейти працювати у терапевтичне відділення, яке згодом і очолив, попрацювавши завідуючим понад тридцять років.
Юхим Павлович із вдячністю згадує керівників лікарні різних років – Генріха Адамовича Бєляка, Володимира Івановича Ісюка, Євгена Володимировича Рудя, Олега Максимовича Самчука, Олега Олеговича Самчука, які доклали багато зусиль для розвитку медицини в Ковелі. Нині Ковельське МТМО очолює генеральний директор Валентин Степанович Вітер, ділові, професійні якості якого теж високо оцінює ветеран.
– Медицина стрімко розвивається і удосконалюється. Зараз у Ковелі проводять пересадки серця, нирок! А я пам'ятаю, як на початку своєї лікарської кар'єри для встановлення точного діагнозу аналізи багатьох пацієнтів ми направляли в Київ. Я й сам неодноразово супроводжував хворих санітарним автомобілем в столицю. Впровадження нових технологій у діагностику, сучасне обладнання дозволяє швидко виявляти захворювання на ранніх стадіях, коли лікування є найбільш ефективним. Я дуже задоволений і втішений, що ковельська лікарня має такий високий поступ вперед і неабиякі досягнення.
Юхим Павлович є мудрим наставником для багатьох молодших колег. Його цінний досвід та приклад – дороговказ для наступних поколінь медиків. А ще він переконаний: "Вміння уважно вислухати, зрозуміти та підтримати людину – важлива складова професії лікаря і запорука успішного лікування".
Ветеран має чимало нагород місцевого і державного значення, зокрема, нагороджений орденом "Знак Пошани", нагрудним знаком "Відмінник охорони здоров'я". Дуже любить рідне місто, вболіває за його розвиток і процвітання, обирався депутатом міської ради.
– А що порекомендуєте нашим читачам з висоти власного лікарського досвіду, аби якомога довше зберегти міцне здоров'я?
– Хворобу завжди легше попередити, ніж лікувати. Тож я усім раджу щорічно проходити профілактичні огляди, це дуже важливо, – каже він. – Своєчасне виявлення недуги дає високі результати для її ефективного подолання. Щодо підтримки організму – варто дотримуватися норм здорового способу життя. Це включає в себе збалансоване харчування, регулярну фізичну активність, відмову від шкідливих звичок, достатній сон та позитивне мислення. Звичайно, серйозний негативний відбиток на самопочуття людей накладає нинішня важка ситуація в країні, люди живуть в постійному стресі, тож, попри все, треба намагатися залишатися оптимістом, отримувати якнайбільше позитивних емоцій.
– Про що Ви мрієте, Юхиме Павловичу?
– Головна мрія – щоб нарешті закінчилася війна, наші воїни якнайшвидше повернулися додому, настав мир і спокій. Щоб українці мали добре здоров'я і були щасливими!
l
Ми ще довго спілкуємося з Юхимом Павловичем, адже він дуже цікавий співрозмовник, активно цікавиться політикою, аспектами соціально-економічного розвитку краю, завжди в курсі новин як Ковельщини, так і держави й світу. Любить читати художню літературу, шістдесят років передплачує газети "Вісті Ковельщини" та “Волинь”, інші періодичні видання.
Розповідає про особисте, згадує прожите і пережите, тішиться трьома онуками і чотирма правнуками. Чоловік досі господарює на невеликій городній діляночці, цінує зустрічі та спілкування з друзями.
Світлана ЛЯШУК.
НА СВІТЛИНІ ВНИЗУ: Юхим КОЦ (в центрі) разом із колегами під час урочистості з нагоди Дня медичного працівника в НД “Просвіта”.
Фото з архіву.
Понад 60 років свого життя на варті здоров'я людей перебуває лікар-терапевт терапевтичного відділення центральної райлікарні Ковельського МТМО Юхим Коц. Юхим Павлович уже давно на заслуженому відпочинку, але його лікарська практика триває і нині.
Народився Юхим Коц у невеличкому селі Перекірка (згодом – с. Борова), яке розкинулося серед розкішних лісів колишнього Любомльського району. Змалку не цурався жодної роботи, допомагав батькам по господарству, а ще хлопчина любив вчитися, отримувати нові знання. Перші три класи початкової школи закінчив у рідному селі, далі вчився у сусідньому. А от щоб здобути середню освіту, йому довелося щодня долати 5-6 кілометрів пішки через ліс до школи у селі Гуща Любомльського району. Всього в сім'ї було четверо синів, але лише наймолодший Юхим здобув вищу освіту.
На той час для вступу у вищий навчальний заклад велике значення мав виробничий стаж. Тож після закінчення школи юнак разом із односельчанином вирушив за комсомольською путівкою на шахти Донбасу. Спершу хлопці працювали на будівництві, а після досягнення 18-річного віку їх було допущено до підземних робіт. Згодом, закінчивши шестимісячні курси машиніста-механіка вугільного комбайна, ще певний час працювали за спеціальністю.
Повернувшись із Донбасу, Юхим став студентом Івано-Франківського медичного інституту. Вчитися подобалося, медицина все більше і більше захоплювала його, охоче опановував тонкощі професії, якими ділилися видатні викладачі-професори. У 1964 році отримав омріяний диплом лікаря.
Медичну діяльність Юхим Павлович розпочав у Ковелі, де працював викладачем у медичному училищі та паралельно трудився лікарем-терапевтом у центральній райлікарні. Він ніколи не переставав черпати нові знання, завжди є учасником різних медичних конференцій та курсів, вміло застосовував найсучасніші методи лікування.
Відповідальне ставлення молодого лікаря до роботи, його організаторські здібності не залишилися поза увагою керівництва лікарні, тож Юхиму Коцу запропонували остаточно перейти працювати у терапевтичне відділення, яке згодом і очолив, попрацювавши завідуючим понад тридцять років.
Юхим Павлович із вдячністю згадує керівників лікарні різних років – Генріха Адамовича Бєляка, Володимира Івановича Ісюка, Євгена Володимировича Рудя, Олега Максимовича Самчука, Олега Олеговича Самчука, які доклали багато зусиль для розвитку медицини в Ковелі. Нині Ковельське МТМО очолює генеральний директор Валентин Степанович Вітер, ділові, професійні якості якого теж високо оцінює ветеран.
– Медицина стрімко розвивається і удосконалюється. Зараз у Ковелі проводять пересадки серця, нирок! А я пам'ятаю, як на початку своєї лікарської кар'єри для встановлення точного діагнозу аналізи багатьох пацієнтів ми направляли в Київ. Я й сам неодноразово супроводжував хворих санітарним автомобілем в столицю. Впровадження нових технологій у діагностику, сучасне обладнання дозволяє швидко виявляти захворювання на ранніх стадіях, коли лікування є найбільш ефективним. Я дуже задоволений і втішений, що ковельська лікарня має такий високий поступ вперед і неабиякі досягнення.
Юхим Павлович є мудрим наставником для багатьох молодших колег. Його цінний досвід та приклад – дороговказ для наступних поколінь медиків. А ще він переконаний: "Вміння уважно вислухати, зрозуміти та підтримати людину – важлива складова професії лікаря і запорука успішного лікування".
Ветеран має чимало нагород місцевого і державного значення, зокрема, нагороджений орденом "Знак Пошани", нагрудним знаком "Відмінник охорони здоров'я". Дуже любить рідне місто, вболіває за його розвиток і процвітання, обирався депутатом міської ради.
– А що порекомендуєте нашим читачам з висоти власного лікарського досвіду, аби якомога довше зберегти міцне здоров'я?
– Хворобу завжди легше попередити, ніж лікувати. Тож я усім раджу щорічно проходити профілактичні огляди, це дуже важливо, – каже він. – Своєчасне виявлення недуги дає високі результати для її ефективного подолання. Щодо підтримки організму – варто дотримуватися норм здорового способу життя. Це включає в себе збалансоване харчування, регулярну фізичну активність, відмову від шкідливих звичок, достатній сон та позитивне мислення. Звичайно, серйозний негативний відбиток на самопочуття людей накладає нинішня важка ситуація в країні, люди живуть в постійному стресі, тож, попри все, треба намагатися залишатися оптимістом, отримувати якнайбільше позитивних емоцій.
– Про що Ви мрієте, Юхиме Павловичу?
– Головна мрія – щоб нарешті закінчилася війна, наші воїни якнайшвидше повернулися додому, настав мир і спокій. Щоб українці мали добре здоров'я і були щасливими!
х х х
Ми ще довго спілкуємося з Юхимом Павловичем, адже він дуже цікавий співрозмовник, активно цікавиться політикою, аспектами соціально-економічного розвитку краю, завжди в курсі новин як Ковельщини, так і держави й світу. Любить читати художню літературу, шістдесят років передплачує газети "Вісті Ковельщини" та “Волинь”, інші періодичні видання.
Розповідає про особисте, згадує прожите і пережите, тішиться трьома онуками і чотирма правнуками. Чоловік досі господарює на невеликій городній діляночці, цінує зустрічі та спілкування з друзями.
Світлана ЛЯШУК.
НА СВІТЛИНІ ВНИЗУ: Юхим КОЦ (в центрі) разом із колегами під час урочистості з нагоди Дня медичного працівника в НД “Просвіта”.
Фото з архіву.
Понад 60 років свого життя на варті здоров'я людей перебуває лікар-терапевт терапевтичного відділення центральної райлікарні Ковельського МТМО Юхим Коц. Юхим Павлович уже давно на заслуженому відпочинку, але його лікарська практика триває і нині.
Ми ще довго спілкуємося з Юхимом Павловичем, адже він дуже цікавий співрозмовник, активно цікавиться політикою, аспектами соціально-економічного розвитку краю, завжди в курсі новин як Ковельщини, так і держави й світу. Любить читати художню літературу, шістдесят років передплачує газети "Вісті Ковельщини" та “Волинь”, інші періодичні видання. 
Залишити коментар