Одного літнього дня путін покликав до себе в таємний кабінет "політбюро", як називають групу особливо наближених осіб до його старечого тіла.
Коли всі вмостилися за довгим столом, кремлівський карлик уважно обвів присутніх залізним чекістським поглядом і запитав:
– Які ваші пропозиції щодо швидшого закінчення спеціальної військової операції, яка явно затягнулася?
Члени і членкині "політбюро" переглянулися, не зовсім розуміючи, чому шеф ставить таке запитання сьогодні, на фініші літа-2025? Адже сам запевняв їх три з половиною роки тому, що СВО триватиме не більше трьох днів, максимум трьох місяців. А тепер задає запитання, наче в першому класі вчитель учням. Цікаво, чи це всерйоз, чи жартома? І чи це не провокація в стилі КДБ-ФСБ?
Першим тишу порушив начальник генштабу герасімов, вигляд якого нагадував завжди нетверезого російського мужика:
– Треба негайно оголошувати мобілізацію. На деяких ділянках фронту не вистачає "гарматного м'яса". Допомога наших бойових побратимів з Кореї, Африки, Близького Сходу явно недостатня.
Путін заперечливо покрутив головою:
– Не час на мобілізацію. Народ може не зрозуміти.
Міністр оборони білоусов зауважив:
– Не обов'язково про мобілізацію писати і говорити привселюдно. Все можна зробити шито-крито.
– Ваш попередник шойгу вже обпікся на шито-крито. До цих пір воєнна прокуратура не може розібратися, скільки вкрали його заступники грошей і на що їх витратили.
Члени і членкині знічено опустили голови і з-під лоба поглядали на путіна. Чого він, врешті-решт, хоче від них? Заварив сам кашу, а тепер змушує їх хлебтати криваве вариво.
Побачивши, що присутні в "ступорі" і не спроможні на якісь конкретні пропозиції, путін голосно сказав:
– Ми повинні різко підняти бойовий дух населення. Для цього посилити пропаганду національних традицій, відродити в людей віру в Бога й отєчество.
– А що для цього потрібно? – обережно поцікавився голова держдуми володін.
– Навчитися жити, як наші славні предки.
– З чого почнемо? – подав голос на диво тверезий медведєв.
– Зі свого зовнішнього вигляду. Світ має побачити руській мір у всій красі. Треба негайно запровадити дрес-код, який мали росіяни у ХVІІІ-ХІХ століттях або й раніше.
– А, зрозуміла! – радісно верескнула машка захарова, речниця міністерства закордонних справ і коханка коня лаврова. – Я, наприклад, вже ходжу на роботу в сарафанах і без нижньої білизни.
– Цього мало, – знову подав голос путін. – Треба використовувати ширше російський фольклор у дипломатії, не боятися загнути мата якомусь макрону чи мерцу, іноді навіть по морді дати іноземцю. Так Петро І робив.
– Я теж перебудувався, – знову озвався медведєв. – Тепер одягаю фрак-кітель з коміром під саму шию. Так колись сам Йосип Віссаріонович одягався.
– Молодець, – похвалив шеф свого улюбленця. – Тільки не витирай рукавом кітеля рота, коли жереш ікру і п'єш горілку. Та й на ніч роздягайся, бо іноді схожий вранці на бездомного жебрака.
– Треба б чоботи пошити, – замріяно сказав патрушев, вічний чекіст і непримиренний борець із американським імперіалізмом та китайським ревізіонізмом.
– Чоботи не для нас, – заперечив бастритрикін, очільник слідчого комітету. – Наші предки завжди ходили в постолах.
– І бороди всі бояри носили, – вставила своїх п'ять копійок голова ради федерації матвієнко, відома "валька-склянка". – Дуже гарно.
Присутні переглянулися. Їм було важко втямити, як з бородою виглядатиме путін, у котрого на голові давно вже нічого, крім лисини, не росте. Та сперечатися не стали. Кожному згадалося, як путін лаявся, коли у лютому 2022-го року не всі члени "політбюра" схвалили його план "деокупації" і “демілітаризації” України. Добре, що тільки лайкою обійшлося. А не розстрілом чи концтабором.
Рішення про повернення до національних традицій і традиційних цінностей прийняли одноголосно. Залишилася "дрібниця" – в кокошниках та постолах перемогти Україну, а потім весь світ...
Охрім Свитка.
Залишити коментар