Сьогодні, де б не був, куди б не зайшов, чуєш одне запитання: "Коли закінчиться війна?".
Чесно кажучи, не знаємо. І не знає ніхто. Навіть проклятий Богом і людьми путін. Бо рішення приймає не він, а його господар Люцифер, у якого кремлівський карлик явно в обслузі.
У зв'язку з чим все частіше чується розпачливе: "Все пропало!".
Наважимося заперечити: “Багато пропало, але не все. І думаємо, ВСЕ пропасти не зможе".
Чому? Бо Україна не росія, українці не москалі. Їх сила – в національній пам'яті, козацькому нескоренному духові, прапрабатьківських генах, в яких пульсує кров одвічних борців за волю. Все це яскраво демонструють легендарні Збройні Сили України, рівних яким не має жодна країна світу. Ні в Європі, ні в Америці, ні в Азії. Саме ЗСУ ось уже четвертий рік поспіль тримають оборону, поступаючись і чисельністю, і технічним оснащенням, і матеріальним забезпеченням зграї вбивць, руйнівників, ґвалтівників московії. Жодна армія жодної держави нашої планети такого б не витримала.
Тому переконані: якщо ми всі гуртом продовжуватимо активно підтримувати армію, орки її перемогти не зможуть. Для цього потрібне одне – хотіти цього всім і кожному. Починаючи від президента, прем'єр-міністра, голови парламенту і закінчуючи головами громад, адміністрацій, рад, депутатів різного рівня.
І підтримувати не словами, а конкретними діями. Всім – грошима, озброєнням, військовою технікою. А ще – наведенням жорсткої, а, може, навіть жорстокої дисципліни в суспільстві. Не можна вважати нормальним, що в умовах воєнного стану деякі високопосадовці крадуть, брешуть, наживаються на всенародному горі. Достатньо серйозно покарати деяких корумпованих чиновників, засудити до довготривалих термінів, а не дозволяти відкуповуватися від правосуддя вкраденими в народу грошима, як справи одразу підуть "веселіше", і західні політики перестануть скоса дивитися на Україну.
В країні має стати нормою: Закон – для всіх один, і порушувати його не має права ніхто.
Поборемо корупцію – переможемо у війні.
Сьогодні, де б не був, куди б не зайшов, чуєш одне запитання: "Коли закінчиться війна?".
Чесно кажучи, не знаємо. І не знає ніхто. Навіть проклятий Богом і людьми путін. Бо рішення приймає не він, а його господар Люцифер, у якого кремлівський карлик явно в обслузі.
У зв'язку з чим все частіше чується розпачливе: "Все пропало!".
Наважимося заперечити: “Багато пропало, але не все. І думаємо, ВСЕ пропасти не зможе".
Чому? Бо Україна не росія, українці не москалі. Їх сила – в національній пам'яті, козацькому нескоренному духові, прапрабатьківських генах, в яких пульсує кров одвічних борців за волю. Все це яскраво демонструють легендарні Збройні Сили України, рівних яким не має жодна країна світу. Ні в Європі, ні в Америці, ні в Азії. Саме ЗСУ ось уже четвертий рік поспіль тримають оборону, поступаючись і чисельністю, і технічним оснащенням, і матеріальним забезпеченням зграї вбивць, руйнівників, ґвалтівників московії. Жодна армія жодної держави нашої планети такого б не витримала.
Тому переконані: якщо ми всі гуртом продовжуватимо активно підтримувати армію, орки її перемогти не зможуть. Для цього потрібне одне – хотіти цього всім і кожному. Починаючи від президента, прем'єр-міністра, голови парламенту і закінчуючи головами громад, адміністрацій, рад, депутатів різного рівня.
І підтримувати не словами, а конкретними діями. Всім – грошима, озброєнням, військовою технікою. А ще – наведенням жорсткої, а, може, навіть жорстокої дисципліни в суспільстві. Не можна вважати нормальним, що в умовах воєнного стану деякі високопосадовці крадуть, брешуть, наживаються на всенародному горі. Достатньо серйозно покарати деяких корумпованих чиновників, засудити до довготривалих термінів, а не дозволяти відкуповуватися від правосуддя вкраденими в народу грошима, як справи одразу підуть "веселіше", і західні політики перестануть скоса дивитися на Україну.
В країні має стати нормою: Закон – для всіх один, і порушувати його не має права ніхто.
Поборемо корупцію – переможемо у війні.
Залишити коментар