Давня і щира дружба єднає двох ковельчан – військовослужбовця ЗСУ Олександра Головницького і депутата ковельської міської ради, заступника начальника РЖКП № 1 Ігоря Пініса.
Не так давно пану Олександру виповнилося пів віку. З цього приводу пан Ігор на своїй сторінці в мережі Фейсбук написав зворушливий пост, який пропоную до уваги читачів газети:
"Сьогодні із підлітків у світ дорослих чоловіків переходить гарний хлопчик Олександр Головницький. Рівно пів ста стукнуло ювіляру. Ці роки він прожив так, що є на що нам усім рівнятися і брати за приклад.
Чемпіон Кубка Світу, майстер спорту міжнародної категорії, майор поліції у відставці з серйозним комплектом нагород, доброволець і штаб-сержант ЗСУ із багатьма нагородами. І, головне, прекрасний батько, син, чоловік, друг. А ще філософ-прагматик й ідеаліст, що хоче зробити цей світ кращим. І, безперечно, класний чувак.
Тож бажаємо тобі ще мінімум 50 років активного спортивного (і не тільки!) життя. Здоров'я усій родині і Перемоги!".
На завершення Ігор Пініс із властивим йому почуттям гумору зазначив:
"І ще хочу нагадати, що слід втілити у життя оту юнацьку мрію про камін, крісло-качалку , пляшечку старого вина і нарізку гарного, перевіреного часом сиру. Та розмірену бесіду із друзями про те, що було першим – "курка чи яйце".
Мама Євгенія Головницька не втрималася від коментаря: "Вітаємо тебе, синочку, з ювілеєм. Міцного тобі здоров'я та Божого благословіння. Ми так надіялись, що на ювілей ти приїдеш у відпустку, але не вийшло. Дуже тебе чекаємо і віримо в Перемогу. Бережи себе! Ігорю – подяка за вітання і відео!".
Важко перелічити людей, котрі у той день привітали Олександра Головницького. Це відомі й знані ковельчани: Світлана Шиманська, Діма Геннадійович Мартік, Володимир Кравчук, Надія Грабович, Інна Ковбель, Анатолій Павляшик, Ігор Верчук та багато інших. А Оксана Зинюк прокоментувала: "Яке гарне відео і вітання! Дякую, Ігоре, за вашу дружбу через усе життя. З днюхою, братику!".
Неможливо без хвилювання читати рядки, присвячені людині, яка разом з побратимами у ці дні протистоїть навалі російських окупантів. Саме їм присвятив свій новий вірш "Розмова з другом" Ігор Пініс:
Розмова
з другом...
"Привіт, Сашко! Давно тебе не
чув... Як там війна?"
"Та, як завжди. Усе у нас
нормально.
Ось лиш удома вже давно
не був... Заскучився я вже...
А так усе банально.
Харчують нас... І мін
боєкомплект...
У бліндажі – "мівіна " і какао.
Товариші веселі. Хай їм грець,
Ганяють коптером за злими
ворогами...
Із дрона скинули нам сушки
і компот.
Тож був банкет в окопах
до світанку.
А зранку КАБами накрили
всю ділянку....
Поранили Миколу і Петра.
Прорвалися до
сусідньої паланки,
Та накидали ми їм
повну банку.
Тож відкотились
москалі назад ...
Сумую я за нашою
рікою.
Тут теж ріка. Але
рідніша є своя..
І ще б відпитися
із Ковеля водою...
З-під крана просто.
Бо така смачна...
А так все норм.
Пізніше наберу.
Бо знову дронів
хмари налетіли.
Всім передай, що всіх
я вас люблю.
І згадую усіх я кожної
години.
Ви тільки ждіть –
Я швидко повернусь.
Приїду в місто світлої я днини.
А у відпустці до усіх зайду!
Приїду – то чекаю на гостину...".
Думаю, нема потреби коментувати написане. І прозові, і поетичні рядки підтверджують істину – фронт і тил єдині. Це яскраво демонструє багаторічна дружба Олександра Головницького та Ігоря Пініса, як, зрештою, й інших ковельчан, одні з яких зі зброєю в руках тримають фронт, другі роблять все можливе, щоб допомогти їм, зробити посильний внесок своєю працею у зміцнення економіки та обороноздатності країни, поліпшення життя земляків.
Додам лише одне: на початку серпня Ігор Пініс у мережі поширив звернення одного з бійців-волинян, котрий просив звернутися до очільників області і міської влади Івана Рудницького, Ігоря Поліщука, Григорія Недопада, Ігоря Чайки, народних депутатів України з проханням посприяти у відновленні відпусток військовослужбовцям ЗСУ, які чомусь припинили надавати.
Пан Ігор виконав прохання, зазначивши при цьому: "Маю надію, що цей крик душі прочитають і почують, а, отже, знайдуть можливість допомогти поїхати хлопцям до родини хоча б на кілька діб. Це дійсно життєво необхідно. Адже то наша 100-та бригада".
Буквально через день Ігор Пініс повідомив: "Дзвонили хлопці із 100-ї бригади. Кажуть, що сьогодні знову відновили відпустки. Чи то так співпало, чи нас почули, але головне, що воїни зможуть побачити і обійняти рідних. Тож подякуйте усім, хто репостив, коментував, лайкав. Командуванню "сотки" – респект за розуміння потреб особового складу. Подяка всім!".
До речі, Олександр Головницький у відповідь на вірш Ігоря Пініса написав коротко: "Дякую, друже, за підтримку!". Автор теж був лаконічним: "Це – подяка тобі і шана за подвиг!". Наш земляк прокоментував: "Мій подвиг у тому, що добровільно прийшов у військкомат. У всьому іншому – звичайний солдат".
Микола ВЕЛЬМА.
Давня і щира дружба єднає двох ковельчан – військовослужбовця ЗСУ Олександра Головницького і депутата ковельської міської ради, заступника начальника РЖКП № 1 Ігоря Пініса.
Не так давно пану Олександру виповнилося пів віку. З цього приводу пан Ігор на своїй сторінці в мережі Фейсбук написав зворушливий пост, який пропоную до уваги читачів газети:
"Сьогодні із підлітків у світ дорослих чоловіків переходить гарний хлопчик Олександр Головницький. Рівно пів ста стукнуло ювіляру. Ці роки він прожив так, що є на що нам усім рівнятися і брати за приклад.
Чемпіон Кубка Світу, майстер спорту міжнародної категорії, майор поліції у відставці з серйозним комплектом нагород, доброволець і штаб-сержант ЗСУ із багатьма нагородами. І, головне, прекрасний батько, син, чоловік, друг. А ще філософ-прагматик й ідеаліст, що хоче зробити цей світ кращим. І, безперечно, класний чувак.
Тож бажаємо тобі ще мінімум 50 років активного спортивного (і не тільки!) життя. Здоров'я усій родині і Перемоги!".
На завершення Ігор Пініс із властивим йому почуттям гумору зазначив:
"І ще хочу нагадати, що слід втілити у життя оту юнацьку мрію про камін, крісло-качалку , пляшечку старого вина і нарізку гарного, перевіреного часом сиру. Та розмірену бесіду із друзями про те, що було першим – "курка чи яйце".
Мама Євгенія Головницька не втрималася від коментаря: "Вітаємо тебе, синочку, з ювілеєм. Міцного тобі здоров'я та Божого благословіння. Ми так надіялись, що на ювілей ти приїдеш у відпустку, але не вийшло. Дуже тебе чекаємо і віримо в Перемогу. Бережи себе! Ігорю – подяка за вітання і відео!".
Важко перелічити людей, котрі у той день привітали Олександра Головницького. Це відомі й знані ковельчани: Світлана Шиманська, Діма Геннадійович Мартік, Володимир Кравчук, Надія Грабович, Інна Ковбель, Анатолій Павляшик, Ігор Верчук та багато інших. А Оксана Зинюк прокоментувала: "Яке гарне відео і вітання! Дякую, Ігоре, за вашу дружбу через усе життя. З днюхою, братику!".
Неможливо без хвилювання читати рядки, присвячені людині, яка разом з побратимами у ці дні протистоїть навалі російських окупантів. Саме їм присвятив свій новий вірш "Розмова з другом" Ігор Пініс:
Розмова з другом...
"Привіт, Сашко! Давно тебе не
чув... Як там війна?"
"Та, як завжди. Усе у нас нормально.
Ось лиш удома вже давно
не був... Заскучився я вже...
А так усе банально.
Харчують нас... І мін боєкомплект...
У бліндажі – "мівіна " і какао.
Товариші веселі. Хай їм грець,
Ганяють коптером за злими ворогами...
Із дрона скинули нам сушки і компот.
Тож був банкет в окопах до світанку.
А зранку КАБами накрили всю ділянку....
Поранили Миколу і Петра.
Прорвалися до сусідньої паланки,
Та накидали ми їм повну банку.
Тож відкотились москалі назад ...
Сумую я за нашою рікою.
Тут теж ріка. Але рідніша є своя..
І ще б відпитися із Ковеля водою...
З-під крана просто.
Бо така смачна...
А так все норм.
Пізніше наберу.
Бо знову дронів хмари налетіли.
Всім передай, що всіх я вас люблю.
І згадую усіх я кожної години.
Ви тільки ждіть –
Я швидко повернусь.
Приїду в місто світлої я днини.
А у відпустці до усіх зайду!
Приїду – то чекаю на гостину...".
Думаю, нема потреби коментувати написане. І прозові, і поетичні рядки підтверджують істину – фронт і тил єдині. Це яскраво демонструє багаторічна дружба Олександра Головницького та Ігоря Пініса, як, зрештою, й інших ковельчан, одні з яких зі зброєю в руках тримають фронт, другі роблять все можливе, щоб допомогти їм, зробити посильний внесок своєю працею у зміцнення економіки та обороноздатності країни, поліпшення життя земляків.
Додам лише одне: на початку серпня Ігор Пініс у мережі поширив звернення одного з бійців-волинян, котрий просив звернутися до очільників області і міської влади Івана Рудницького, Ігоря Поліщука, Григорія Недопада, Ігоря Чайки, народних депутатів України з проханням посприяти у відновленні відпусток військовослужбовцям ЗСУ, які чомусь припинили надавати.
Пан Ігор виконав прохання, зазначивши при цьому: "Маю надію, що цей крик душі прочитають і почують, а, отже, знайдуть можливість допомогти поїхати хлопцям до родини хоча б на кілька діб. Це дійсно життєво необхідно. Адже то наша 100-та бригада".
Буквально через день Ігор Пініс повідомив: "Дзвонили хлопці із 100-ї бригади. Кажуть, що сьогодні знову відновили відпустки. Чи то так співпало, чи нас почули, але головне, що воїни зможуть побачити і обійняти рідних. Тож подякуйте усім, хто репостив, коментував, лайкав. Командуванню "сотки" – респект за розуміння потреб особового складу. Подяка всім!".
До речі, Олександр Головницький у відповідь на вірш Ігоря Пініса написав коротко: "Дякую, друже, за підтримку!". Автор теж був лаконічним: "Це – подяка тобі і шана за подвиг!". Наш земляк прокоментував: "Мій подвиг у тому, що добровільно прийшов у військкомат. У всьому іншому – звичайний солдат".
Микола ВЕЛЬМА.
Давня і щира дружба єднає двох ковельчан – військовослужбовця ЗСУ Олександра Головницького і депутата ковельської міської ради, заступника начальника РЖКП № 1 Ігоря Пініса.
Залишити коментар