Кожна пора року по-своєму прекрасна. Як і погода, адже нема в природи поганої погоди.
Та все ж для мене найулюбленіша пора – дні, коли вже не літо, але ще й не осінь. Це той час, який оспівав у своїх поетичних рядках український поет Андрій Малишко: «Цвітуть осінні тихі небеса…». І хоч зміст вірша продиктований непростими проблемами, які виникли в житті поета і не зовсім мають стосунок до подальших цих нотаток, завжди в душі моїй у кінці серпня – на початку вересня звучать слова пісні, які виконували видатні українські співаки Микола Кондратюк, Анатолій Мокренко, Дмитро Гнатюк, квартет «Явір» та інші.
Чому?
Точно не знаю. Можливо, тому що серпень-вересень нагадують про швидкоплинність життя, його чарівність і красу, незважаючи на всі труднощі й негаразди, а, можливо, тому, що о цій порі народилися рідні і близькі люди. Найперше, звичайно, згадую свою покійну маму Людмилу Павлівну, колегу по багаторічній праці Гната Петровича Ольховича, який теж відійшов у Вічність.
Але найбільше «цвіту» і втіхи під тихими літньо-осінніми небесами маю від того, що до цих пір зі мною поруч – дві прекрасні людини, які в умовах воєнного стану несуть трудову вахту і разом зі мною багато років поспіль творять рідну газету. Це – Світлана Ляшук і Оля Стеблевець, які у вересні відзначають дні народження. Одна – 4 вересня (пані Ольга), друга – 7 вересня (пані Світлана). Цікаво, що обидві почали працювати в редакції «Вістей Ковельщини» в один день і один рік (17 лютого 1999 року). Можливо, випадковість, можливо закономірність, але до цих пір зберігають вірність «міськрайонці».
Світлана Олександрівна нині займає посаду головного редактора газети, а Ольга Віталіївна займається дизайном видання. І одній, і другій непросто й нелегко, адже в трудовому колективі, який колись налічував майже 20 чоловік, нині працює всього 5, враховуючи директора. Але, незважаючи на всі труднощі й негаразди, викликані війною з путінською росією, мізерні заробітні плати, дівчата віддаються роботі на повну силу, розуміючи: якщо не вони, то хто?
Користуючись нагодою, хочу щиро привітати і пані Світлану, і пані Олю з Новоліттям, побажати найголовнішого – міцного здоров’я і мирного неба над головою. Дякую Вам за багаторічну спільну працю, підтримку і взаєморозуміння, ініціативу і творчий підхід до справи! Вибачте, коли, можливо, десь сказав недобре слово, образив, не бажаючи цього.
Ціную, шаную Вас, і хочу, щоб все було якнайкраще – і на нашому спільному підприємстві, і у Ваших сім’ях та родинах. Божої благодаті Вам на кожен прийдешній день!
Не можу сьогодні не згадати ще одну чудову жінку, багатолітню працівницю редакції газети Тамару Панасівну Шевчук. Вона народилася 13 вересня, віддала не один десяток літ складній і відповідальній роботі на посаді, яка називалася тоді «секретар-машиністка». Неможливо перерахувати, скільки нею надруковано статей, нарисів, репортажів ковельських журналістів, дописів позаштатних кореспондентів. Мабуть, коли б ті аркуші, набрані нею, покласти в один ряд, то ними можна було б оперезати земну кулю по екватору. А ще ж людей приймала, реєструвала їх скарги та заяви, тактовно навчаючи редакційну молодь вміти працювати із багатотисячним загалом читачів.
Тож будьте здорові й щасливі, пані Тамаро, спокійного Вам заслуженого, як кажуть, відпочинку, потіхи з дітей та онуків, здійснення всіх планів і задумів!
23 вересня – день народження ще в одного працівника газети. На жаль, теж колишнього – Мирослава Сергійовича Данилюка. Життєві обставини склалися так, що із сім’єю мусив виїхати за кордон. Дуже шкодуємо за ним, адже був прекрасним майстром фотосправи, світлини якого багато років поспіль милували око читачів «міськрайонки», залишили глибокий слід в їх душах і серцях. Щастя й добра Вам, пане Мирославе, Господнього благословення сім’ї!
l
За традицією, у вересні раніше розпочиналася передплатна кампанія на наступний рік. Не знаю, як буде нині і якими «новаціями» «ощасливить» нас «Укрпошта», але хочеться вірити у краще, підтримку «Вістей Ковельщини» передплатниками, збереження накладу видання. А ми, журналісти, робитимемо все, щоб «Вісті Ковельщини» вистояли, щоб кращі традиції попередніх поколінь газетярів збереглися і примножилися.
Миру і злагоди нам усім!
Микола Вельма.
Кожна пора року по-своєму прекрасна. Як і погода, адже нема в природи поганої погоди.
Та все ж для мене найулюбленіша пора – дні, коли вже не літо, але ще й не осінь. Це той час, який оспівав у своїх поетичних рядках український поет Андрій Малишко: «Цвітуть осінні тихі небеса…». І хоч зміст вірша продиктований непростими проблемами, які виникли в житті поета і не зовсім мають стосунок до подальших цих нотаток, завжди в душі моїй у кінці серпня – на початку вересня звучать слова пісні, які виконували видатні українські співаки Микола Кондратюк, Анатолій Мокренко, Дмитро Гнатюк, квартет «Явір» та інші.
Чому?
Точно не знаю. Можливо, тому що серпень-вересень нагадують про швидкоплинність життя, його чарівність і красу, незважаючи на всі труднощі й негаразди, а, можливо, тому, що о цій порі народилися рідні і близькі люди. Найперше, звичайно, згадую свою покійну маму Людмилу Павлівну, колегу по багаторічній праці Гната Петровича Ольховича, який теж відійшов у Вічність.
Але найбільше «цвіту» і втіхи під тихими літньо-осінніми небесами маю від того, що до цих пір зі мною поруч – дві прекрасні людини, які в умовах воєнного стану несуть трудову вахту і разом зі мною багато років поспіль творять рідну газету. Це – Світлана Ляшук і Оля Стеблевець, які у вересні відзначають дні народження. Одна – 4 вересня (пані Ольга), друга – 7 вересня (пані Світлана). Цікаво, що обидві почали працювати в редакції «Вістей Ковельщини» в один день і один рік (17 лютого 1999 року). Можливо, випадковість, можливо закономірність, але до цих пір зберігають вірність «міськрайонці».
Світлана Олександрівна нині займає посаду головного редактора газети, а Ольга Віталіївна займається дизайном видання. І одній, і другій непросто й нелегко, адже в трудовому колективі, який колись налічував майже 20 чоловік, нині працює всього 5, враховуючи директора. Але, незважаючи на всі труднощі й негаразди, викликані війною з путінською росією, мізерні заробітні плати, дівчата віддаються роботі на повну силу, розуміючи: якщо не вони, то хто?
Користуючись нагодою, хочу щиро привітати і пані Світлану, і пані Олю з Новоліттям, побажати найголовнішого – міцного здоров’я і мирного неба над головою. Дякую Вам за багаторічну спільну працю, підтримку і взаєморозуміння, ініціативу і творчий підхід до справи! Вибачте, коли, можливо, десь сказав недобре слово, образив, не бажаючи цього.
Ціную, шаную Вас, і хочу, щоб все було якнайкраще – і на нашому спільному підприємстві, і у Ваших сім’ях та родинах. Божої благодаті Вам на кожен прийдешній день!
Не можу сьогодні не згадати ще одну чудову жінку, багатолітню працівницю редакції газети Тамару Панасівну Шевчук. Вона народилася 13 вересня, віддала не один десяток літ складній і відповідальній роботі на посаді, яка називалася тоді «секретар-машиністка». Неможливо перерахувати, скільки нею надруковано статей, нарисів, репортажів ковельських журналістів, дописів позаштатних кореспондентів. Мабуть, коли б ті аркуші, набрані нею, покласти в один ряд, то ними можна було б оперезати земну кулю по екватору. А ще ж людей приймала, реєструвала їх скарги та заяви, тактовно навчаючи редакційну молодь вміти працювати із багатотисячним загалом читачів.
Тож будьте здорові й щасливі, пані Тамаро, спокійного Вам заслуженого, як кажуть, відпочинку, потіхи з дітей та онуків, здійснення всіх планів і задумів!
23 вересня – день народження ще в одного працівника газети. На жаль, теж колишнього – Мирослава Сергійовича Данилюка. Життєві обставини склалися так, що із сім’єю мусив виїхати за кордон. Дуже шкодуємо за ним, адже був прекрасним майстром фотосправи, світлини якого багато років поспіль милували око читачів «міськрайонки», залишили глибокий слід в їх душах і серцях. Щастя й добра Вам, пане Мирославе, Господнього благословення сім’ї!
ххх
За традицією, у вересні раніше розпочиналася передплатна кампанія на наступний рік. Не знаю, як буде нині і якими «новаціями» «ощасливить» нас «Укрпошта», але хочеться вірити у краще, підтримку «Вістей Ковельщини» передплатниками, збереження накладу видання. А ми, журналісти, робитимемо все, щоб «Вісті Ковельщини» вистояли, щоб кращі традиції попередніх поколінь газетярів збереглися і примножилися.
Миру і злагоди нам усім!
Микола Вельма.
Кожна пора року по-своєму прекрасна. Як і погода, адже нема в природи поганої погоди.
Користуючись нагодою, хочу щиро привітати і пані Світлану, і пані Олю з Новоліттям, побажати найголовнішого – міцного здоров’я і мирного неба над головою. Дякую Вам за багаторічну спільну працю, підтримку і взаєморозуміння, ініціативу і творчий підхід до справи! Вибачте, коли, можливо, десь сказав недобре слово, образив, не бажаючи цього. 
Залишити коментар