26 серпня 2025 року
На четвертому році агресивної війни росії в Україні підтримка локальних та гіперлокальних медіа залишається критично важливою. Медіа інформують свої аудиторії, згуртовують громади, створюють умови для суспільного контролю і протидіють дезінформації країні агресора.
Попри високий запит на достовірну інформацію і нові виклики в цій сфері, підтримка локальних та гіперлокальних медіа в Україні скорочується.
Впродовж майже чотирьох років за різними даними припинили свою роботу понад 50% друкованих медіа та понад 300 найменувань інших медіа. На мапі України, на жаль, з’явилися райони і громади, де локальні та гіперлокальні медіа взагалі відсутні через неякісну доставку газет до передплатників національним поштовим оператором АТ “Укрпошта”. На тлі різкого зменшення донорської підтримки після зупинки ключових програм USAID значна частина редакцій не має коштів на покриття базових витрат та вдається до скорочення журналістів, зменшення зарплат або працює зовсім без заробітних плат.
Україна – єдина країна в Європі, де відсутні щоденні друковані видання, а в столиці немає міської газети.
Інформаційний простір захоплюють ресурси, часто анонімні та не зареєстровані як медіа, які не беруть на себе зобов’язання дотримуватися етичних і професійних стандартів. Збільшується ризик для маніпуляцій суспільною думкою та для поширення відверто ворожої пропаганди.
При цьому, наприклад, лише завдяки зусиллями Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ) та Національної Спілки Журналістів України (НСЖУ), які залучили та направили редакціям місцевих медіа підтримку у вигляді техніки, грошей та менторських зусиль, за ці три з половиною воєнні роки понад 400 проблем у громадах було вирішено. ВПО, сім’ї полеглих захисників, ветерани, люди старшого віку та просто мешканці громад отримали пряму допомогу, інформацію про житло та роботу, відповіді на актуальні запитання. Громади змогли вирішити або розпочати вирішення тих питань, які тривалий час з тих чи інших причин не вирішувались. Згідно з дослідженням УАМБ понад 75% мешканців громад вдячні своїм місцевим медіа за те, що вони взяли на себе таку ініціативу, надали слово місцевим спільнотам та вплинули на вирішення тих чи інших проблем. Це говорить про високий потенціал саме локальних та гіперлокальних медіа. Але саме вони сьогодні перебувають в найскладнішому становищі. І саме в цьому сегменті медіаринку спостерігається найвища кількість припинення діяльності.
Ми, представники галузевих асоціацій, об’єднань медіа, журналістів та окремих редакцій, які підписали цей Відкритий лист, закликаємо Уряд розробити засади державної політики в сфері демократії та доступу до правди і врахувати наступні пропозиції медійної та журналістської спільноти.
1. Інтегрувати підтримку незалежних медіа до державної політики в сфері демократії та доступу до правди, розглядаючи локальні та гіперлокальні медіа як фундамент громадянської стійкості і як ключовий інститут демократії й довіри громадян.
2. Розглядати підтримку медіа не як благодійність, а як партнерство та інвестиції в демократію та свободу слова, завдяки чому місцеві професійні медіа забезпечують прозорість, підзвітність влади і залучення громадян в процеси, що регулюють життя громад та районів.
3. Уряду України офіційно звернутися до урядів країн ЄС та міжнародних партнерів із пропозицією включити відновлення українських медіа до міжнародних програм допомоги та відновлення.
4. Включити заходи з відновлення локальних та гіперлокальних медіа до всіх програм комплексного відновлення громад та територій.
5. В усіх програмах відновлення і розвитку громад і територій передбачати так званий медіакомпонент – як інструмент для діалогу і взаємодії між владою, бізнесом та громадою, як виконання прав громадян на свободу слова, а не лише для «висвітлення діяльності» та «поширення інформації».
6. Запровадити довгострокові механізми підтримки локальних та гіперлокальних редакцій, що гарантуватимуть сталість роботи журналістів у громадах, навіть під час криз, через програму стратегічних комунікацій.
7. Зберегти напрям інформаційної політики в складі Міністерства культури і стратегічних комунікацій як окремий і пріоритетний напрям роботи, зробивши це частиною стратегічних комунікацій.
8. Змінити підхід держави до медіа: сприймати редакції не як об’єкт контролю, не як потенційних порушників законодавства, а як партнерів у відбудові країни. Розглядати медіа як відповідальних учасників суспільного процесу, які переважно дотримуються законодавства, займають чітку проукраїнську позицію та професійно працюють в інтересах своїх аудиторій, не лише інформують, а й сприяють вирішенню нагальних і системних проблем.
9. Нічого про медіа без медіа: Під час розробки та підтримки будь-яких ініціатив, що впливають на діяльність медіа, обов’язково залучати до обговорення експертів з усіх медіагалузей. Не ухвалювати рішень без консультацій із представниками локальних та гіперлокальних медіа, журналістами та профільними організаціями.
10. Зробити будь-яку державну та міжнародну фінансову підтримку прозорою для зареєстрованих медіа, згідно з профільним Законом України “Про медіа” та Європейським актом свободи медіа (European Media Freedom Act, EMFA).
Олексій Погорелов, Президент ГС «Українська Асоціація Медіа Бізнесу», член Ради Директорів асоціацій Всесвітньої асоціації видавців новинних медіа WAN-IFRA;
Сергій Томіленко, голова Національної Спілки Журналістів України, член Виконавчого комітету Європейської федерації журналістів;
Ліна Кущ, перша секретар Національної спілки журналістів України, Членкиня Керівного комітету Global Forum for Media Development (GFMD);
Сергій Штурхецький, голова Комітету Незалежної медіа профспілки України;
Сергій Чернявський, голова ГС «Орган спільного регулювання у сфері друкованих медіа»;
Валерій Іванов, президент ГС «Академія Української Преси».
Ось такий Відкритий лист нещодавно оприлюднили в українському інформаційному просторі члени галузевих асоціацій, об’єднань медіа, журналісти та окремі редакції ЗМІ до Уряду України та Міжнародних донорів.
Окрім очільників всеукраїнських журналістських об’єднань та організацій, Відкритий лист підписали наші земляки – директор ТзОВ «Газета «Волинь», головний редактор газети «Волинь» Олександр Згоранець, директорка ПП «Редакція «Нове життя» з Любешова Наталія Муха, редакторка газети «Слово правди» з Володимира Антоніна Михальчук. А всього «підписантів» — півтори сотні з різних куточків України.
І хоч мого прізвища під листом нема, позицію «підписантів» підтримую, як-то кажуть, обома руками. Особливо такі слова: «Це говорить про високий потенціал саме локальних та гіперлокальних медіа. Але саме вони сьогодні перебувають у найскладнішому становищі. І саме в цьому сегменті спостерігається найвища кількість припинення діяльності».
Щоправда, виникає запитання: «А чому так пізно б’єте на сполох, колеги? Адже українська місцева преса, яку Ви називаєте «локальною», почала гинути не сьогодні і навіть не вчора. Її занепад розпочався після поспішного проведення так званого «роздержавлення» преси, коли обіцяли багато, а фактично дали на підтримку «незалежних» ЗМІ нуль цілих і нуль десятих.
Другий етап знищення «районок» розпочався в ході адміністративно-територіальної реформи. Не буду оцінювати її ефективності, бо то не моя компетенція. Скажу лишень, що, ліквідовуючи деякі райони або об’єднуючи їх з іншими, законодавці залишили ці структурні утворення без належного фінансового забезпечення, передавши всю владу, в тому числі фінансову, громадам.
Таким чином місцеві газети залишили без грошової підтримки міських, районних, обласних рад, з якими вони раніше мали право укладати угоди про висвітлення їх діяльності у відповідності до норм Закону.
Тепер укладати такі угоди мають можливість територіальні громади. Можливість мають, але в переважній більшості своїй не хочуть цією можливістю скористатися. «Навіщо нам газети? – кажуть деякі голови громад, депутати. – Є інтернет, телебачення, соціальні мережі, айфони, смартфони». При цьому вони забувають, що сучасні засоби масової комунікації є у всьому світі, але в багатьох країнах існують і друковані ЗМІ, які влада підтримує всіма можливими засобами й методами як безпосередньо, так і опосередковано, бо розуміє: преса потрібна державі як елемент національної культури і самобутності, без чого неможливий подальший розвиток нації.
З цього приводу я не раз порушував проблеми підтримки медіа у своїх статтях, інтерв’ю, котрі друкували як загальноукраїнські видання, так і місцеві. І що? А нічого. НСЖУ, інші інституції мовчали, бо вони мали свій інтерес у відповідних «сегментах медіаринку», як пишуть у Відкритому листі.
Ситуація ще більше погіршилась з початком російсько-української війни, коли багато періодичних видань просто припинили свою діяльність. Добре, що допомогу отримали редакційні колективи, які працюють на прифронтових територіях. Але ж іншим теж не легше! В той час, коли рашисти, захоплюючи той чи інший населений пункт, негайно організовують свої радіо, газети, телебачення, українська влада спокійно спостерігає за тим, як гине друкувана преса.
Слава Богу, що на Ковельщині є громади, які розуміють значення українського друкованого слова (наприклад, Ковельська, міська, Колодяжненська сільська та деякі інші), котрі в умовах воєнного стану знаходять можливість по-діловому співпрацювати із журналістами. Але це — радше виняток, аніж правило.
Тому, напевне, на сполох треба було бити раніше. Бо складається враження (можливо, помилкове), що «газетні асоціації, медіа об’єднання, журналісти та окремі редакції» здійняли тривогу, “коли на тлі різкого зменшення донорської підтримки після зупинки ключових програм USAID значна частина редакцій не має коштів на покриття базових витрат та вдається до скорочення журналістів, зменшення зарплат або працює зовсім без заробітних плат».
Але ж, шановні колеги, більшість українських медіа, в тому числі і ТзОВ «Редакція газети «Вісті Ковельщини», давно працюють в таких екстремальних умовах, про що я теж не один раз писав і говорив. Додає оливи у багаття, в якому догоряють рештки україномовних періодичних видань, «Укрпошта» та її очільник-мільярдер Ігор Смілянський, про що можна розповідати дуже довго.
До речі, «Укрпошту» та її очільника у Відкритому листі згадано досить побіжно і то тільки «через неякісну доставку газет до передплатників». Так, це біда, але не найголовніша. Найгірше, що пан Смілянський і Ко прагне перетворити «Укрпошту» (державну структуру!) у приватну бізнес-імперію, а Уряд і Парламент цьому фактично сприяють своєю бездіяльністю.
І все ж, незважаючи на все, написане вище, я цілком і повністю підтримую зміст Відкритого листа, хоча дуже й дуже сумніваюся, що ті, кому він адресований, негайно кинуться виправляти ситуацію в українському інформаційному полі.
Дай, Боже, щоб я помилився.
Микола ВЕЛЬМА.
ххх
Незважаючи на всі виклики і випробування часу, журналісти «Вістей Ковельщини» продовжують випускати у світ газету, в чому їм допомагають щирі друзі, спонсори і меценати. Саме завдяки їм є змога щорічно проводити акцію «Передплатіть і виграйте!», що допомагає в популяризації видання, збільшенню кількості читачів.
НА СВІТЛИНІ: призи, які отримали переможці акції котрі передплатили «Вісті Ковельщини» на ІІ півріччя 2025 року.
Дякуємо їм і просимо підтримати нас передплатою на 2026-й рік.
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ галузевих асоціацій, об’єднань медіа, журналістів та окремих редакцій до Уряду України і міжнародних донорів
Ось такий Відкритий лист нещодавно оприлюднили в українському інформаційному просторі члени галузевих асоціацій, об’єднань медіа, журналісти та окремі редакції ЗМІ до Уряду України та Міжнародних донорів.
Залишити коментар