Життя
Життя…
Життя розпочинається з зачаття,
З маленької істоти без імені і статі,
Яку оберігають мама з татком,
З любов’ю називаючи «дитятком».
Життя…
Ну ось і народилося таке жадане
диво,
І тато поспішає, летить немов на
крилах.
Не може дочекатись на
руки взяти дочку,
І мамі побажати вже через
рік синочка.
Життя…
Минає час, і донечка красуня ступає
на весільний рушничок.
А далі й син – щасливий наречений
Запрошує кохану на танок.
Життя…
Воно так швидко плине –
У донечки і сина вже свої родини.
Гудуть оселі голосистими малятами.
І мама з татком тішаться внучатами.
Життя…
Воно складається не тільки з радості.
Бувають: сум і біль,
хвороби й втрати.
На жаль, ніхто не застрахований від
старості
І немічні стають і мама, й тато.
Життя…
Життя, як свічка, яскравим полум’ям
горить
Та під кінець замерехтить на мить і
згасне, задимить…
Ось і життя немає більше,
Та десь вже зародилось інше.
Матусю рідненька! Люблю, пам’ятаю!
Того, що боялась, – здійснилося,
сталось,
А тішилась думкою кожного разу
Це буде не зараз, не тут, не відразу…
Стою над могилою, плачу тихенько,
Чому ти так рано пішла, моя ненько?
Душа так ридає, та сліз вже немає –
Закінчились всі.
– Матусю, рідненька, приснись,
дорогенька.
Промов хоч словечко до мене у сні.
Так тяжко, так важко без тебе на світі.
Не радує сонце, не радують квіти.
О, Боженьку милий,
Молю і благаю:
Прийми мою маму до Себе до Раю.
Прошу на колінах, звертаюсь з
поклоном:
Прийми її душу, як рідну, додому.
Щоранку на небо привіт посилаю:
«Матусю, рідненька! Люблю,
пам’ятаю!».
Олена Дегтяр.
с. Байківці.
Життя…
Життя розпочинається з зачаття,
З маленької істоти без імені і статі,
Яку оберігають мама з татком,
З любов’ю називаючи «дитятком».
Життя…
Ну ось і народилося таке жадане диво,
І тато поспішає, летить немов на крилах.
Не може дочекатись на руки взяти дочку,
І мамі побажати вже через рік синочка.
Життя…
Минає час, і донечка красуня ступає
на весільний рушничок.
А далі й син – щасливий наречений
Запрошує кохану на танок.
Життя…
Воно так швидко плине –
У донечки і сина вже свої родини.
Гудуть оселі голосистими малятами.
І мама з татком тішаться внучатами.
Життя…
Воно складається не тільки з радості.
Бувають: сум і біль, хвороби й втрати.
На жаль, ніхто не застрахований від старості
І немічні стають і мама, й тато.
Життя…
Життя, як свічка, яскравим полум’ям горить
Та під кінець замерехтить на мить і згасне, задимить…
Ось і життя немає більше,
Та десь вже зародилось інше.
Матусю рідненька! Люблю, пам’ятаю!
Того, що боялась, – здійснилося, сталось,
А тішилась думкою кожного разу
Це буде не зараз, не тут, не відразу…
Стою над могилою, плачу тихенько,
Чому ти так рано пішла, моя ненько?
Душа так ридає, та сліз вже немає –
Закінчились всі.
– Матусю, рідненька, приснись,
дорогенька.
Промов хоч словечко до мене у сні.
Так тяжко, так важко без тебе на світі.
Не радує сонце, не радують квіти.
О, Боженьку милий,
Молю і благаю:
Прийми мою маму до Себе до Раю.
Прошу на колінах, звертаюсь з поклоном:
Прийми її душу, як рідну, додому.
Щоранку на небо привіт посилаю:
«Матусю, рідненька! Люблю, пам’ятаю!».
Олена Дегтяр.
с. Байківці.
Залишити коментар