Так сталося, що дні народження відомої на Ковельщині активістки громадсько-політичного життя Валентини Січкар і газети «Вісті Ковельщини» припадають на перші дні другого осіннього місяця – 2 і 4 жовтня.
В цьому є якась символіка, бо «міськрайонка» стала для пані Валентини майже рідною багато літ тому, а періодичне видання без статей, репортажів, повідомлень голови районної ветеранської організації особисто я не уявляю. Як-то кажуть, любов і повага обопільні.
Але діяльна й активна Валентина Володимирівна не тільки у творчій журналістській роботі. Вона належить до категорії тих людей, яким до всього діло є. Її хвилюють події політичного життя, діяльності органів влади, волонтерства, духовності, а найбільше – захищеності ветеранської спільноти, якій сьогодні доводиться і нелегко, і непросто.
– Боляче спостерігати за тим, в яких умовах нині перебувають сільські пенсіонери. Мізерні пенсії, невлаштований побут, часто-густо неувага з боку відповідних установ та організацій тривожать і хвилюють душу, – не раз каже в розмові. – Вважаю, що наші люди заслуговують кращого. І хоч зараз війна, на місцях можна для них робити більше.
Пані Валентина не обмежується тільки словами. Вона «стукає у двері» владних кабінетів, заручається підтримкою спонсорів і меценатів, в міру своїх сил та можливостей виручає зі скрути своїх земляків, більшість з яких знає по імені і батькові. В полі її особливої уваги – ветерани війни і праці, які багато сил, вміння, здоров’я віддали на благо суспільства. Тепер не кожному із них «з медом», отож потрібні і поміч, і підтримка.
На болючі теми сучасності Валентина Володимирівна пише й до газети. Зворушують її розповіді про долі людські, волонтерів селища, благодійників. Інформує й про діяльність ветеранських осередків в громадах – зокрема, Любомльській, Старовижівській, Ратнівській. Іноді дивуюся: як вона встигає скрізь побувати, все побачити і про все написати? Її енергетика неспокою просто-таки вражає.
А ще Валентина Січкар – справжній друг і помічник ковельських журналістів. Вона не байдужа до долі «міськрайонки», і багато робить для того, щоб не зменшувався її тираж, щоб могли читати видання люди старшого віку, для чого просить допомоги у господарських керівників, підприємців. Завжди із вдячністю згадує директорів ТзОВ «Дружба» Валерію Яромчук, ТзОВ «Вежа» – Тетяну Зінчук, ТзОВ «Зоря» – Володимира Потапчука, депутата обласної ради Віктора Козака, інших добродіїв.
– Вони ніколи не відмовляють у допомозі, завжди йдуть назустріч, – мовить задоволено.
У пані Валентини – тісні контакти з багатьма громадськими організаціями, установами освіти і культури тощо. Про них часто і охоче пише, про що свідчать її публікації у «Вістях Ковельщини» останнього часу. Їх читають, обговорюють, аналізують.
Іноді думаю: все-таки пощастило редакції, що має в активі таку енергійну, небайдужу, ініціативну людину. Тож нехай Господь додає їй сил і здоров’я, бадьорості й неспокою, а в житті будуть тільки мир, добро, благополуччя!
З Новоліттям, Валентино Володимирівно!
Микола ВЕЛЬМА.
Так сталося, що дні народження відомої на Ковельщині активістки громадсько-політичного життя Валентини Січкар і газети «Вісті Ковельщини» припадають на перші дні другого осіннього місяця – 2 і 4 жовтня.
В цьому є якась символіка, бо «міськрайонка» стала для пані Валентини майже рідною багато літ тому, а періодичне видання без статей, репортажів, повідомлень голови районної ветеранської організації особисто я не уявляю. Як-то кажуть, любов і повага обопільні.
Але діяльна й активна Валентина Володимирівна не тільки у творчій журналістській роботі. Вона належить до категорії тих людей, яким до всього діло є. Її хвилюють події політичного життя, діяльності органів влади, волонтерства, духовності, а найбільше – захищеності ветеранської спільноти, якій сьогодні доводиться і нелегко, і непросто.
– Боляче спостерігати за тим, в яких умовах нині перебувають сільські пенсіонери. Мізерні пенсії, невлаштований побут, часто-густо неувага з боку відповідних установ та організацій тривожать і хвилюють душу, – не раз каже в розмові. – Вважаю, що наші люди заслуговують кращого. І хоч зараз війна, на місцях можна для них робити більше.
Пані Валентина не обмежується тільки словами. Вона «стукає у двері» владних кабінетів, заручається підтримкою спонсорів і меценатів, в міру своїх сил та можливостей виручає зі скрути своїх земляків, більшість з яких знає по імені і батькові. В полі її особливої уваги – ветерани війни і праці, які багато сил, вміння, здоров’я віддали на благо суспільства. Тепер не кожному із них «з медом», отож потрібні і поміч, і підтримка.
На болючі теми сучасності Валентина Володимирівна пише й до газети. Зворушують її розповіді про долі людські, волонтерів селища, благодійників. Інформує й про діяльність ветеранських осередків в громадах – зокрема, Любомльській, Старовижівській, Ратнівській. Іноді дивуюся: як вона встигає скрізь побувати, все побачити і про все написати? Її енергетика неспокою просто-таки вражає.
А ще Валентина Січкар – справжній друг і помічник ковельських журналістів. Вона не байдужа до долі «міськрайонки», і багато робить для того, щоб не зменшувався її тираж, щоб могли читати видання люди старшого віку, для чого просить допомоги у господарських керівників, підприємців. Завжди із вдячністю згадує директорів ТзОВ «Дружба» Валерію Яромчук, ТзОВ «Вежа» – Тетяну Зінчук, ТзОВ «Зоря» – Володимира Потапчука, депутата обласної ради Віктора Козака, інших добродіїв.
– Вони ніколи не відмовляють у допомозі, завжди йдуть назустріч, – мовить задоволено.
У пані Валентини – тісні контакти з багатьма громадськими організаціями, установами освіти і культури тощо. Про них часто і охоче пише, про що свідчать її публікації у «Вістях Ковельщини» останнього часу. Їх читають, обговорюють, аналізують.
Іноді думаю: все-таки пощастило редакції, що має в активі таку енергійну, небайдужу, ініціативну людину. Тож нехай Господь додає їй сил і здоров’я, бадьорості й неспокою, а в житті будуть тільки мир, добро, благополуччя!
З Новоліттям, Валентино Володимирівно!
Микола ВЕЛЬМА.
Так сталося, що дні народження відомої на Ковельщині активістки громадсько-політичного життя Валентини Січкар і газети «Вісті Ковельщини» припадають на перші дні другого осіннього місяця – 2 і 4 жовтня. 
Залишити коментар