Повідомлення в номер / Пам’ятник, що об’єднує, надихає і мобілізує

ххх

Дуже багато цікавого розповів про ті часи Заслужений працівник культури України Іван Сидорук. І не лише розповів, а й продемонстрував копії важливих документів, які зберігає в спеціальній папці – своєрідному персональному «архіві». Ось деякі з них:

«Завдання на розробку проєкту парку-музею архітектури та побуту Полісся в м. Ковелі  Волинської області», затверджене міським головою Анатолієм Семенюком. Підставою для розробки такого документа стало рішення виконавчого комітету міськради від 30 липня 1992 року. Замовник – директор парку-музею Іван Сидорук, розробник проєкту – рівненський «Діпроміст».

Завданням передбачалося у 1994 році розпочати будівництво в такій черговості: спочатку  – робочий проєкт першої черги пам’ятника Т. Г. Шевченку, другою чергою – генеральний план та загально-ділянкові креслення парку-музею архітектури та побуту Полісся під відкритим небом на території 13,2 гектара.

Що й казати, амбітний був задум, ініціаторами якого став Іван Сидорук, підтриманий  Анатолієм Семенюком й депутатами міської ради. До роботи, думаю, їх спонукав приклад інших міст, де вже діяли музеї під відкритим небом – зокрема, Львова, Пирогова  Київської області  та ін. 

Роботи повільно просувалися вперед, про що свідчить копія договору на проведення робіт з виготовлення пам’ятника Т. Г. Шевченку в натуральну величину від 12 січня 1998 року. Його підписав голова фонду «Сприяння відбудові і будівництву пам’ятників», заступник Ковельського міського голови П. О. Турчин, виконавці П. М. Подолець, В. Б. Шолудько, М. В. Король, які зобов’язувалися виконати підготовчі роботи по моделі пам’ятника Т. Г. Шевченку (каркас, пунктування і прокладка гіпсом). Ставилася вимога забезпечити якісне виконання цих робіт і відповідність  передбаченому стандарту та погодження з художньою радою.

В листопаді 1997 року міськвиконком в особі очільника відділу комунального господарства М. А. Місяця уклав  угоду з виконавцями  на проведення робіт з  виготовлення моделі пам’ятника Т. Г. Шевченку в натуральну величину з подальшою  оплатою цих робіт.

На жаль, фінансова криза 1990-их років не дозволила успішно завершити розпочату справу, про що свідчить копія листа на адресу Податкової інспекції: «Згідно з трудовою угодою Подолець П. М. виконував роботу протягом листопада-грудня та січня-лютого. Через відсутність коштів фінансування відбулося у березні. Просимо  Вас врахувати дану ситуацію при оподаткуванні прибутків Подольця П. М.». 

Іван Сидорук зберігає у своєму «архіві» і світлину, на якій зображений він разом із одним з виконавцем робіт у творчій майстерні. На жаль, погана якість не дозволяє розмістити фото у газеті. 

ххх

Звичайно,  найбільшою мірою ковельчани мають завдячувати  спорудженню  пам’ятника Тарасу Шевченку колишньому міському голові Ярославу Шевчуку. Продовжуючи справу, започатковану своїм попередником Анатолієм Семенюком,  пан Ярослав зумів згуртувати депутатський корпус ради на вирішення важливого питання. Він також заручився підтримкою  впливових  політиків і державних діячів у Києві та Луцьку, які всіляко сприяли громаді міста і коштами, і необхідними організаційними заходами.

Ярослав Іванович серйозно і скрупульозно підходив до розгляду й розв’язання всіх проблем, які тоді виникали. Він розумів: дрібниць тут бути не може, адже громада будує не на рік чи на два, а на віки. І будь-який недогляд сьогодні може викликати великі непорозуміння завтра.

Пригадую, як уважно підійшов мер міста до вибору цитати, яку мали «виписати» внизу на постаменті. Він запросив до розмови досвідчену педагогиню-україністку, відому  поетесу Ніну Горик,  мене як редактора газети, інших фахівців, котрі могли дати  кваліфіковану  пораду. Як завжди, мудро  висловилася Ніна Петрівна. Вона наголосила, що найкращими будуть слова Пророка нації, який закликав українців до єдності у ті суворі часи: «Обніміться ж, брати мої! Прошу вас, благаю!». З думкою пані Ніни погодилися всі.

ххх

Оцінюючи з висоти прожитих літ значення відкриття пам’ятника  Тарасу Шевченку у Ковелі, ще й  ще раз переконуюся у правильності прийнятого тоді рішення і втілення його в життя. Пам’ятник не лише  став окрасою і визначним, майже сакральним місцем для Ковеля. Він – символ нескореності українського національного духу, боротьби за волю і незалежність України, яка сьогодні триває на кривавих полях боїв  з рашистськими окупантами. Недарма ж бо його творці назвали свою композицію  «Апостол Правди і Свободи».

Пам’ятник Великому Кобзарю,  парк  його імені – своєрідний центр  громадсько-політичного життя міста і району, які надзвичайно сильно впливають на патріотичне виховання  людей, особливо молоді. Монумент своїм величним виглядом підтверджує силу і незламність української  національної ідеї. Важко навіть перелічити, скільки цікавих, змістовних, високоідейних заходів відбулося за 20 років, як свято шанують це  місце ковельчани та їх гості.  

Пам’ятник є тим осередком, довкола якого гуртуються патріоти нашого краю, яким не байдужі доля України, її майбутнє і які часто виступають ініціаторами оригінальних акцій. Чого тільки варта акція, започаткована громадською організацією «Велика ідея» у 2017 році, яка мала загальноукраїнський масштаб? Її метою було об’єднати людей незалежно від віку, статі, релігійних та інших переконань довкола створення велетенської вишиваної сорочки, що за розмірами відповідала б постаті Тараса Шевченка, відтвореній в пам’ятнику. Назвали акцію «Вишиваємо з Батьківщиною в серці».

Координаторами стали Інна та Павло Поліщуки, а головною кравчинею – Алла Лущенкова (МПП «Аліса»). Головними вишивальницями були Ніна Габрилевич, членкиня ковельської філії «Союзу Українок», та Ольга Руднік, головною дизайнеркою вишиваної частини сорочки – Галина Сатановська зі Львова. Партнерами виступили  Ковельська міська рада, міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, студія дизайну свят «Купідон», магазин «Тканини. Фурнітура. Рукоділля» (підприємець Ірина Давидюк).

До створення «рекордної» вишиванки долучилися ентузіасти майже з усієї України. Зокрема, колективи молодіжних центрів Луганської, Одеської, Донецької областей, міста Нововолинська, міськрайонного центру пробації, ковельських  закладів дошкільної освіти, шкіл і навчальних закладів, установ медицини, сільських і селищних рад тощо. Восьмиметровий пояс-крайку створювали усі тринадцять загальноосвітніх закладів м. Ковеля.

— Проєкт «Вишиваємо з Батьківщиною в серці» мав на меті   об’єднати українців у їх любові до Тараса Шевченка, згуртувати довкола української національної ідеї, що має особливе значення і сьогодні, в час жорстокої російсько-української війни, — кажуть організатори патріотичної акції.

До речі, завершення її відбулося 24 серпня 2018 року під час урочистостей на честь Дня Незалежності України у парку імені Тараса Шевченка. Великий Кобзар зустрів учасників масового заходу «вбраним» у велетенську вишиванку. Виступаючі згадували, що право вишити перший хрестик надали головній кравчині Аллі Лущенковій. Далі естафету прийняла Ніна Габрилевич та п’ятирічна ковельчанка Улянка Нечипорук. Зробили стібки на сорочці й захисники Донецького аеропорту, бійці 80-ої бригади Андрій Луцик та Віталій П’ясецький. 

Понад 2,5 тисячі людей різних поколінь долучилися до спільної справи і створили унікальний виріб, на який пішло 36 метрів тканини. Учасників  акції у той день відзначили Подяками ГО «Велика ідея».

ххх

Не можу не згадати ще одну непересічну подію, пов’язану із пам’ятником Тарасу Шевченку, яка має, без усякого перебільшення, всесвітнє значення. Мова йде про ініціативу молодої, наполегливої у досягненні поставленої мети, енергійної і непосидючої Ольги Усатої (Яренчук). Вона – прессекретар ГО «Асоціація осіб з інвалідністю «Добродія в дії», громадський кореспондент газети «Вісті Ковельщини».

У 2020 році пані Ольга запропонувала ковельчанам взяти участь в акції на підтримку реєстрації Національним реєстром рекордів України нового національного досягнення «Найвищий бронзовий пам’ятник “Тарасу   Шевченку”.  Від імені громадської організації вона офіційно запросила представників Національного реєстру до Ковеля. Багато перепон на шляху довелося подолати ковельчанці та її однодумцям, та все ж справедливість восторжествувала: 22 серпня 2021 року пам’ятник Тарасу Шевченку внесли до Національного реєстру рекордів України як найвищий бронзовий монумент Великому Кобзарю.

З цієї нагоди відбулась урочистість, на яку запросили колишніх міських голів Анатолія  Семенюка та Ярослава Шевчука. Вони розповіли, як народжувався задум проєкту і як втілювався в життя. Виступила й Ольга Яренчук, яка від імені своєї організації подякувала обом головам і  вручила Ярославу Шевчуку Почесну грамоту.

Представник  Національного реєстру рекордів України Олег Волочков, який спеціально приїхав до нашого міста, повідомив, що зроблено заміри і визначено висоту пам’ятника Тарасу Шевченку в Ковелі – 7 метрів 90 сантиметрів. Він вручив Сертифікат, який  підтверджує рекорд, ініціаторці Ользі Яренчук. Такий же Сертифікат отримав і Ковельський міський голова Ігор Чайка. Символічно, що рекорд зафіксували у той же день, коли було урочисто відкрито пам’ятник «Апостол правди і свободи», – 22 серпня (на світлинах вгорі ліворуч).

ххх

Для історії 20 років – блискавична мить. Для людей – це серйозний відтинок  життя. Кожному ковельчанину за цей час довелося пережити  багато успіхів і перемог, труднощів і негараздів, найбільші з яких випали на 2014-2025 роки, коли Україна мужньо повстала проти російських окупантів.

У цій  боротьбі Героїв-захисників  наснажує  пророче слово Тараса Шевченка, його образ, увіковічений у творах літератури, образотворчого мистецтва, архітектури, шедеврах скульптури. І пам’ятник   Великому Кобзарю в Ковелі займає тут  далеко не останнє місце.

Тож подякуймо сьогодні організаторам і натхненникам його спорудження, творцям  монумента,  людям, котрі об’єднані спільною метою, висловленою українським Генієм: