На початку року газета «Вісті Ковельщини» надрукувала під рубрикою «Досвід» мої нотатки, які я озаглавив досить обнадійливо і багатообіцяюче. – «Щоб бути з картоплею».
Не знаю, чи хтось із читачів скористався моїми порадами, але особисто я залишився вірним своїй традиції і зібрав цьогоріч три врожаї картоплі. Слава Богу, погода сприяла, бульба вродила непогана. А розповім про все по порядку.
Отож, першу посадку здійснив у середині березня. І хоч було холоднувато, не побоявся ризикнути. Щоправда, картопля сходила довго, бо високих температур не спостерігалось, але зійшла досить дружно. Нею ми смакували вже на початку червня.
Викопавши молоду картоплю, згодом приступив до посадки нової. Це був липень. Доки вона проростала і набиралася сили, в середині серпня викопали, так би мовити, «традиційну» бульбу. З нею довелося поморочитися – оборювати, полоти, знищувати колорадських жуків і т. д., і т. п. Але відомо: під лежачий камінь вода не тече.
Давши лад другому урожаю, став чекати третього. Він дозрів до 25 вересня, як я й передбачав. Оскільки погода не надто холодна, то всю картоплю я одразу не викопую – копаю потрохи і пригощаю рідних і гостей. Смаколик чудовий – просто тане в роті. А ще зі шкваркою, помідорами і огірками – не відірвешся.
А щоб ви переконалися у тому, що кажу правду, пропоную світлину з домашнього обіду (молода картопля – в центрі стола, а інші страви довкола). У доброго господаря нестачі наїдків не буває. Ну, звичайно, і напоїв – чи то компоту, чи то соку, чи то чогось міцнішого…
Отож, ще раз наголошую: щоб бути з картоплею, не лінуймося працювати на землі. А коли до картоплі придбати ще й овочів, м’ясця й сальця – ніяка зима не страшна.
Василь ГОСПОДАРИК.
На початку року газета «Вісті Ковельщини» надрукувала під рубрикою «Досвід» мої нотатки, які я озаглавив досить обнадійливо і багатообіцяюче. – «Щоб бути з картоплею».
Не знаю, чи хтось із читачів скористався моїми порадами, але особисто я залишився вірним своїй традиції і зібрав цьогоріч три врожаї картоплі. Слава Богу, погода сприяла, бульба вродила непогана. А розповім про все по порядку.
Отож, першу посадку здійснив у середині березня. І хоч було холоднувато, не побоявся ризикнути. Щоправда, картопля сходила довго, бо високих температур не спостерігалось, але зійшла досить дружно. Нею ми смакували вже на початку червня.
Викопавши молоду картоплю, згодом приступив до посадки нової. Це був липень. Доки вона проростала і набиралася сили, в середині серпня викопали, так би мовити, «традиційну» бульбу. З нею довелося поморочитися – оборювати, полоти, знищувати колорадських жуків і т. д., і т. п. Але відомо: під лежачий камінь вода не тече.
Давши лад другому урожаю, став чекати третього. Він дозрів до 25 вересня, як я й передбачав. Оскільки погода не надто холодна, то всю картоплю я одразу не викопую – копаю потрохи і пригощаю рідних і гостей. Смаколик чудовий – просто тане в роті. А ще зі шкваркою, помідорами і огірками – не відірвешся.
А щоб ви переконалися у тому, що кажу правду, пропоную світлину з домашнього обіду (молода картопля – в центрі стола, а інші страви довкола). У доброго господаря нестачі наїдків не буває. Ну, звичайно, і напоїв – чи то компоту, чи то соку, чи то чогось міцнішого…
Отож, ще раз наголошую: щоб бути з картоплею, не лінуймося працювати на землі. А коли до картоплі придбати ще й овочів, м’ясця й сальця – ніяка зима не страшна.
Василь ГОСПОДАРИК.
На початку року газета «Вісті Ковельщини» надрукувала під рубрикою «Досвід» мої нотатки, які я озаглавив досить обнадійливо і багатообіцяюче. – «Щоб бути з картоплею».
Залишити коментар