Я колись уже писала про голобчанку Антоніну Байду – волонтерку, яка багато допомагала армії ЗСУ під час АТО. Писала також і про її доньку Катю, яка живе нині в Америці. І мамина, і доньчина мрії збулись завдяки наполегливій праці.
І ось переді мною – унікальна книга “Не бійся мріяти” Антоніни Байди. Видана в Києві, у ТОВ “Франко Пак” (Голоби – Нью-Йорк – Луцьк), під псевдонімом “Антонія”, 112 сторінок, 2025 рік. А прийшло кілька десятків книг у Голобську бібліотеку з Києва, в той час, як авторка живе і працює в Нью-Йорку. Вона й там не забула про рідні Голоби.
“Присвячую моїм дорогим читачам, – так у вступі автор звертається до земляків. – Отож, відкриваю перед вами свою оголену душу.”
І дійсно, душа її – як на долоні. Читач в захопленні від людини, яка мрії одна за одною перетворює у реальність. Спочатку мріяла про Ковель, так у місто хотілось. Здобувши згодом вищу освіту, працювала на заводі там же. Збулось. Але цього мало. Мрії сягали далі. Перепробувала багато професій, де пригодились її «золоті» руки.
У селі, звичайно, захопилась домашнім господарством, мала багато свиней, курей, качок. Звивалась, як білка в колесі. Після одержання диплома працювала у сибіру на заводі інженером. Після початку війни у 2022 році думала, чого не вистачає ворогам – широкі простори, безмежні ліси, гори, ріки, підземні багатства? Живи, працюй і дбай про добробут людей, а не знищуй те, що надбав сусід.
Працювала лаборантом на комбікормовому заводі в Голобах. Займалась і підприємницькою діяльністю, відкривши цех пошиття одягу. Збувати товар допомагав син.
Енергія в жінки аж зашкалює. У своєму чудовому будинку відкрила галерею, де багато її картин. Красу рідного краю і не тільки, чим захоплюється як митець, відтворила з такою любов’ю, що важко відірвати погляд. Її шедеври можна побачити в селищній раді, бібліотеці, рідній школі, бо вона їх не продає, а роздаровує. Прикрашають вони і домівки рідних та друзів.
Все ніби перепробувала в Україні. А як же живуть там, де нас нема? Спочатку до доньки полетіла у Маямі. А згодом – у Сан-Франциско, Нью-Йорк. Не тільки як туристка, а як робітниця. Працювала на совість, але через шахрайську поведінку напарника нічого майже не заробила на ремонті квартир. Розчарована, повернулася в Голоби і разом із заробітчанами опинилася у Польщі на збиранні лохини.
І знову – Америка... Була і в Таїланді, і в ОАЕ, і в Єгипті. У книзі багато роздумів про життя, про війну, про комунізм. Книга захоплююча, відверта, читається на одному диханні, без перерви. Вчить не миритися з труднощами, а вперто долати їх, мріяти, бо мрії збуваються.
І все це писала у літаках, під час перельотів, бо їй дорога кожна хвилина.
Отака вона, наша Тоня Байда, молода, красива, ділова, енергійна жінка, яка не зупиняється на досягнутому. Хай щастить їй завжди і всьому!
Валентина Остапчук.
l
На світлинах: Антоніна Байда під час однієї з виставок картин; нова книга.
Фото з мережі Інтернет.
Я колись уже писала про голобчанку Антоніну Байду – волонтерку, яка багато допомагала армії ЗСУ під час АТО. Писала також і про її доньку Катю, яка живе нині в Америці. І мамина, і доньчина мрії збулись завдяки наполегливій праці.
І ось переді мною – унікальна книга “Не бійся мріяти” Антоніни Байди. Видана в Києві, у ТОВ “Франко Пак” (Голоби – Нью-Йорк – Луцьк), під псевдонімом “Антонія”, 112 сторінок, 2025 рік. А прийшло кілька десятків книг у Голобську бібліотеку з Києва, в той час, як авторка живе і працює в Нью-Йорку. Вона й там не забула про рідні Голоби.
“Присвячую моїм дорогим читачам, – так у вступі автор звертається до земляків. – Отож, відкриваю перед вами свою оголену душу.”
І дійсно, душа її – як на долоні. Читач в захопленні від людини, яка мрії одна за одною перетворює у реальність. Спочатку мріяла про Ковель, так у місто хотілось. Здобувши згодом вищу освіту, працювала на заводі там же. Збулось. Але цього мало. Мрії сягали далі. Перепробувала багато професій, де пригодились її «золоті» руки.
У селі, звичайно, захопилась домашнім господарством, мала багато свиней, курей, качок. Звивалась, як білка в колесі. Після одержання диплома працювала у сибіру на заводі інженером. Після початку війни у 2022 році думала, чого не вистачає ворогам – широкі простори, безмежні ліси, гори, ріки, підземні багатства? Живи, працюй і дбай про добробут
людей, а не знищуй те, що надбав сусід.
Працювала лаборантом на комбікормовому заводі в Голобах. Займалась і підприємницькою діяльністю, відкривши цех пошиття одягу. Збувати товар допомагав син.
Енергія в жінки аж зашкалює. У своєму чудовому будинку відкрила галерею, де багато її картин. Красу рідного краю і не тільки, чим захоплюється як митець, відтворила з такою любов’ю, що важко відірвати погляд. Її шедеври можна побачити в селищній раді, бібліотеці, рідній школі, бо вона їх не продає, а роздаровує. Прикрашають вони і домівки рідних та друзів.
Все ніби перепробувала в Україні. А як же живуть там, де нас нема? Спочатку до доньки полетіла у Маямі. А згодом – у Сан-Франциско, Нью-Йорк. Не тільки як туристка, а як робітниця. Працювала на совість, але через шахрайську поведінку напарника нічого майже не заробила на ремонті квартир. Розчарована, повернулася в Голоби і разом із заробітчанами опинилася у Польщі на збиранні лохини.
І знову – Америка... Була і в Таїланді, і в ОАЕ, і в Єгипті. У книзі багато роздумів про життя, про війну, про комунізм. Книга захоплююча, відверта, читається на одному диханні, без перерви. Вчить не миритися з труднощами, а вперто долати їх, мріяти, бо мрії збуваються.
І все це писала у літаках, під час перельотів, бо їй дорога кожна хвилина.
Отака вона, наша Тоня Байда, молода, красива, ділова, енергійна жінка, яка не зупиняється на досягнутому. Хай щастить їй завжди і всьому!
Валентина Остапчук.
ххх
На світлинах: Антоніна Байда під час однієї з виставок картин; нова книга.
Фото з мережі Інтернет.
Я колись уже писала про голобчанку Антоніну Байду – волонтерку, яка багато допомагала армії ЗСУ під час АТО. Писала також і про її доньку Катю, яка живе нині в Америці. І мамина, і доньчина мрії збулись завдяки наполегливій праці. 
людей, а не знищуй те, що надбав сусід. 
Залишити коментар