Аналізуючи події, що нині відбуваються в Україні, пов’язані з корупційними аферами у вищих «ешелонах» київської влади, мимоволі згадуєш воістину пророчі слова Симона Петлюри, написані багато десятиріч тому: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди».
Його вислів актуальний нині, як ніколи. Якщо путінські «воші», не криючись, четвертий рік поспіль воюють з Україною, не приховуючи свого наміру знищити її державність і націю, то українські «гниди», замаскувавшись під щирих патріотів, руйнують її зсередини корупцією, казнокрадством, шахрайством, зневагою до законності і моралі.
Найстрашніше полягає у тому, що через свою жадібність, прагнення збагачення будь-якою ціною вони вірою і правдою служать ворогу, підривають економічну й оборонну могутність країни, яка стікає кров’ю. Факти, які оприлюднили НАБУ і САП (очевидно, не без підтримки закордонних спецслужб) свідчать про активну співпрацю Міндіча, Чернишова та іже з ними із фсб московії, роботу проти інтересів української нації.
Справа навіть не в тих грошах, значну частину яких нам надають США і Євросоюз, хоч вони немалі, як у тому, що свідомо нищать енергетичну галузь, позбавляючи її захисту. Наслідки цього українці відчувають вже сьогодні. А що буде завтра, коли вдарять морози? За такі злочини в умовах воєнного стану треба карати швидко, жорстко і навіть жорстоко. Як буде в даному випадку, побачимо, хоча, знаючи особливості вітчизняного правосуддя, мало надії на швидке й жорстке покарання. Хоча, можливо, суддів «стимулюватиме» міжнародний контроль.
Боляче й огидно, що корупціонери коїли свій злочин (а хіба він один?) в час, коли наші Герої зі зброєю в руках захищають рідну землю. Крадії готові її продати рашистам – аби лишень платили. Але ж ця земля народна, і тільки народ має право визначати її подальшу долю. Зрештою, народ – головний носій влади в Україні, вірою і правдою якому повинні служити високопосадовці, починаючи від президента, прем’єр-міністра, народних депутатів і закінчуючи сільським чи селищним головою.
В протилежному випадку, коли про це забувають, доля можновладців, хабарників, злодіїв може бути дуже сумною.
Аналізуючи події, що нині відбуваються в Україні, пов’язані з корупційними аферами у вищих «ешелонах» київської влади, мимоволі згадуєш воістину пророчі слова Симона Петлюри, написані багато десятиріч тому: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди».
Його вислів актуальний нині, як ніколи. Якщо путінські «воші», не криючись, четвертий рік поспіль воюють з Україною, не приховуючи свого наміру знищити її державність і націю, то українські «гниди», замаскувавшись під щирих патріотів, руйнують її зсередини корупцією, казнокрадством, шахрайством, зневагою до законності і моралі.
Найстрашніше полягає у тому, що через свою жадібність, прагнення збагачення будь-якою ціною вони вірою і правдою служать ворогу, підривають економічну й оборонну могутність країни, яка стікає кров’ю. Факти, які оприлюднили НАБУ і САП (очевидно, не без підтримки закордонних спецслужб) свідчать про активну співпрацю Міндіча, Чернишова та іже з ними із фсб московії, роботу проти інтересів української нації.
Справа навіть не в тих грошах, значну частину яких нам надають США і Євросоюз, хоч вони немалі, як у тому, що свідомо нищать енергетичну галузь, позбавляючи її захисту. Наслідки цього українці відчувають вже сьогодні. А що буде завтра, коли вдарять морози? За такі злочини в умовах воєнного стану треба карати швидко, жорстко і навіть жорстоко. Як буде в даному випадку, побачимо, хоча, знаючи особливості вітчизняного правосуддя, мало надії на швидке й жорстке покарання. Хоча, можливо, суддів «стимулюватиме» міжнародний контроль.
Боляче й огидно, що корупціонери коїли свій злочин (а хіба він один?) в час, коли наші Герої зі зброєю в руках захищають рідну землю. Крадії готові її продати рашистам – аби лишень платили. Але ж ця земля народна, і тільки народ має право визначати її подальшу долю. Зрештою, народ – головний носій влади в Україні, вірою і правдою якому повинні служити високопосадовці, починаючи від президента, прем’єр-міністра, народних депутатів і закінчуючи сільським чи селищним головою.
В протилежному випадку, коли про це забувають, доля можновладців, хабарників, злодіїв може бути дуже сумною.
Аналізуючи події, що нині відбуваються в Україні, пов’язані з корупційними аферами у вищих «ешелонах» київської влади, мимоволі згадуєш воістину пророчі слова Симона Петлюри, написані багато десятиріч тому: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди».
Залишити коментар