Нещодавно до редакції завітав відомий на Ковельщині активіст фізкультурно-спортивного руху, колишній футболіст команди "Рубін" (була колись така у місті залізничників), шанувальник газети "Вісті Ковельщини" Олексій Вацек.
– Спортивна громадськість нашого краю прикро вражена смертю відомого українського футболіста Володимира Мунтяна, – з неприхованим сумом у голосі сказав пан Олексій. – Це була людина-легенда, якою захоплювалися фанати футболу не лише України, а й усього світу. Сім разів він ставав чемпіоном колишнього срср, є володарем Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, учасником чемпіонату світу 1970 року.
Після завершення кар'єри гравця тренував українські та закордонні футбольні клуби, працював старшим тренером молодіжного складу київського "Динамо", виконував обов'язки головного тренера національної збірної України. Із 2007 року – президент Асоціації ветеранів футболу нашої країни.
– Україна гордилася і шанувала Володимира Мунтяна, молодь захоплювалася ним безмежно, – зауважив я.
– Так. Він – повний кавалер ордена "За заслуги" І-ІІІ ступенів (2015, 2007, 2004 р. р.), нагороджений орденом Князя Ярослава Мудрого. А зайшов я до редакції не тільки тому, щоб згадати видатного футболіста. У моєму домашньому фотоархіві я розшукав світлину, на якій зафіксовано Володимира Мунтяна на ковельському стадіоні "Локомотив".
Ця подія мала місце у 70-их роках минулого століття, коли збірна ветеранів футболу України зустрілася із збірною Ковеля. Як сьогодні, пам'ятаю переповнений стадіон "Локомотив" (ще "старий"), на трибунах якого яблуку ніде було впасти. Мені випала висока честь бути головним суддею матчу.
– Хто був ініціатором цієї захоплюючої зустрічі, про яку писала й наша газета?
– Головою міського спорткомплексу тоді працював покійний уже Євген Михайлович Кондратович, а всі організаційні питання вирішував відомий тренер Йожеф Сабо, який теж був однією з найвідоміших осіб в українському футболі. Очевидно, саме він зумів організувати приїзд ветеранів до Ковеля.
Уважно розглядаю фото (вгорі). В центрі у суддівській формі – Олексій Вацек. Одразу за ним – Володимир Мунтян. Далі – Віктор Колотов, Штефан Решко.
"А де є Йожеф Сабо?" – запитую у пана Олексія. – "А він нахилився і поправляє собі бутса", – усміхається мій співрозмовник.
Що ж, цікава фотомить із спортивного життя не такого вже й далекого минулого. Жаль, що відходять його учасники в засвіти. Серед них і Володимир Мунтян. Вічна йому пам'ять!
В той день Олексій Вацек продемонстрував мені ще одну світлину. На ній бачимо легенди ковельського футболу (внизу ліворуч). Зліва направо: Анатолій Йоц ("Сільмаш"), Василь Теребейко і Володимир Бернасюк ("Локомотив"), Олексій Вацек ("Рубін"), Олександр Полуектов ("Сільмаш").
– Як швидко пролетіли "буремні" футбольні роки, – із ноткою гіркоти каже мій редакційний гість. – Їх вже не повернути, але тішить те, що маємо ще можливість час від часу зустрічатися. До речі, зроблене фото 25 травня 2024 року.
Мить помовчавши, додав:
– Ковель завжди славився футболом і високими досягненнями команд. А було їх у ті часи аж чотири – "Локомотив", "Сільмаш", "Рубін" і "Колос" (сільський). Нудьгувати було ніколи, викладалися в іграх завжди “на повну”, ще й багатотисячний загін уболівальників допомагав ковельчанам перемагати.
Щиро дякую пану Олексію за світлини і цікаву розповідь, які збагатили газетний "Несподіваний ракурс". Міцного Вам і хлопцям здоров'я, активного довголіття і перемог на футбольному полі, якщо доведеться ще зіграти, в чому я впевнений.
Микола Вельма.
P. S. Пишучи про Володимира Мунтяна, не можу не згадати про міні-фотоальбом ковельчанина Івана Ярошика, з яким я уже знайомив читачів газети. На одній з його сторінок, пожовтілих від часу, бачимо фото юного Мунтяна з його автографами пану Івану. Вгорі праворуч – Іван Ярошик, який в молоді роки грав за камінь-каширський "Меліоратор", поблизу стадіону імені Валерія Лобановського, кумира мільйонів шанувальників футболу України і світу, в Києві.
М. В.
Залишити коментар