Із суперечливими почуттями кожен із нас вступає у 2026 рік від народження Христового.
Хто – із смутком і печаллю, спричиненими втратою найрідніших людей у проклятій Богом і людьми війні, розв'язаній рашистами.
Хто – з радістю і оптимізмом, викликаними поверненням із фронту чоловіка, батька, сина або навіть короткочасним їх перебуванням у відпустці. А ще коли шановані нами Герої змогли в колі рідних зустріти Різдво Христове, то щастю дружин, матерів, дітей і онуків не було меж.
Безперечно, сьогодні важко сказати, коли завершаться бойові дії. Своєю тривалістю вони вже наблизилися до радянсько-німецької війни у 1941-1945 роках, рани від якої до цих пір – на тілі матері-України.
І все ж, попри розпач, смуток і печаль, не гаснуть у наших серцях Віра, Надія, Любов.
Віра – у переможний мир, який вистражданий кров'ю і жертвами Захисників і Захисниць, їх безсмертним подвигом в ім'я майбутнього країни.
Надія – на незламність наших Збройних Сил, які своїми вольовими і бійцівськими якостями значно переважають хвалену армію росії, яка фактично виявилася не "другою" воєнною потугою у світі, а набагато слабшою за українську.
Любов – це те, що нас зігріває і єднає у грізні воєнні роки. Випробувань, які випали на долю українців, мабуть, не витримав би жоден народ Європи, не кажучи вже про інші країни світу. Ми сильні, тому що єдині, тому що в серцях наших – Любов до України, рідної землі, один до одного.
Всі ці християнські чесноти Віру, Надію, Любов яскраво демонструють пересічні українці – чоловіки і жінки, ветерани і молодь, представники різних релігійних конфесій, які беруть активну участь у волонтерському русі. Серед його учасників – активісти із Козлинич Поворської територіальної громади.
Переглядаючи соціальні мережі, я натрапив на пости й фотосвітлини голови місцевої ветеранської організації, шанувальниці газети "Вісті Ковельщини" пані Галини Галайдюк. Вона постійно інформує про добрі справи односельчан у мережі Фейсбук.
З її дозволу цитую подяку, котра нещодавно побачила світ: "Дякуємо всім, хто допомагає хлопцям на передовій! Це – Альона Сачук, Олена Олесик, Валя Миронюк, Люда Степанчук, Ліда Парат, Світлана Затинна, Галина Войтюк, Ніна Велиток, Ліда Климчук, Ганна Бортнічук, Ганна Шемейко, Тамара Руднюк, Надія Корнелюк, Віка Піддубна, Люба Шемейко, Світлана Господарик".
Дописи пані Галини постійно поширює відома на Ковельщині волонтерка Олена Джумберовна, яка одночасно є активною блогеркою в соціальних мережах. Ось деякі з її звернень-подяк:
"Мої мега-круті друзі!
Дякую вам безмежно: с. Пісочне і Надія Магаль, с. Воля Любитівська і Галина Галина, с. Козлиничі і Галина Галайдюк, Бахівська гімназія і Марина Ростун. Іван Оринчак – молодці!“.
l
“Галина Галайдюк! Дякую Вам і Вашим однодумцям за постійну допомогу!
Дякую за коробки з домашніми смаколиками, спечені з материнською любов'ю, а також грошові донати (Руслана Клімчук, Євгенія Літвинчук, Ольга Дементьєва, Галина Літвинчук, Антоніна Руднюк, Галина Овадюк, Тамара Руднюк).".
l
А незадовго перед Різдвяно-Новорічними святами пані Олена написала:
"Я ще не встигла подякувати своїм дівчатам з сіл Козлиничі і Шкурат за запашний домашній хліб, пиріжки і солодку випічку!
Марія Вовчик, Оксана, Рая, Люда із с. Шкурат – цьом Вам!
Галина Галайдюк, передайте всім нашим мамусям величезне дякую!!!
Ліза Войтюк, Оля – дівчата, ви супер!
А найбільша вдячність – нашій юній помічниці з с. Козлиничі, дівчинці Улянці, яка у 10 рочків своїми рученятами спекла хліб для наших захисників!
Лариса Філозоф Лукашук – дякую за кручене сало з часником!
І яка ж поїздка без смаколиків з с. Чудель від Любов Гапонюк і її друзів.
Величезне всім дякую!!!”.
l
“Улянко, маленьке сонечко!
Два дяді Саші й дядя Володя з Куп'янського напрямку (на світлині праворуч) тобі дуже дякують за запашний хлібчик і бажання внести частинку себе в нашу Перемогу!
Красуню! Дай, Боже, щоб ти знала про війну лише з книжок і фільмів".
l
Що можна додати до цих зворушливих слів, написаних нашими чудовими українськими жінками?
Лиш одне: нехай новий 2026-й рік принесе у Ваші родини мир, добро, благополуччя, спокій і затишок! Господньої Вам ласки на кожен прийдешній день!
Доземний уклін за недоспані ночі, невтомні руки, підтримку Захисників і Захисниць, які щодня, щогодини ведуть бій за нас із Вами, за вільну й щасливу державу.
З такими людьми Україна непереможна!
Микола Вельма.
На світлинах: десятирічна Улянка із спеченим нею хлібом та наші земляки, які його отримали; жінки-волонтерки з Козлинич.
Фото Галина Галайдюк назвала:
“Ми – до Перемоги!”.
Із суперечливими почуттями кожен із нас вступає у 2026 рік від народження Христового.
Хто – із смутком і печаллю, спричиненими втратою найрідніших людей у проклятій Богом і людьми війні, розв'язаній рашистами.
Хто – з радістю і оптимізмом, викликаними поверненням із фронту чоловіка, батька, сина або навіть короткочасним їх перебуванням у відпустці. А ще коли шановані нами Герої змогли в колі рідних зустріти Різдво Христове, то щастю дружин, матерів, дітей і онуків не було меж.
Безперечно, сьогодні важко сказати, коли завершаться бойові дії. Своєю тривалістю вони вже наблизилися до радянсько-німецької війни у 1941-1945 роках, рани від якої до цих пір – на тілі матері-України.
І все ж, попри розпач, смуток і печаль, не гаснуть у наших серцях Віра, Надія, Любов.
Віра – у переможний мир, який вистражданий кров'ю і жертвами Захисників і Захисниць, їх безсмертним подвигом в ім'я майбутнього країни.
Надія – на незламність наших Збройних Сил, які своїми вольовими і бійцівськими якостями значно переважають хвалену армію росії, яка фактично виявилася не "другою" воєнною потугою у світі, а набагато слабшою за українську.
Любов – це те, що нас зігріває і єднає у грізні воєнні роки. Випробувань, які випали на долю українців, мабуть, не витримав би жоден народ Європи, не кажучи вже про інші країни світу. Ми сильні, тому що єдині, тому що в серцях наших – Любов до України, рідної землі, один до одного.
Всі ці християнські чесноти Віру, Надію, Любов яскраво демонструють пересічні українці – чоловіки і жінки, ветерани і молодь, представники різних релігійних конфесій, які беруть активну участь у волонтерському русі. Серед його учасників – активісти із Козлинич Поворської територіальної громади.
Переглядаючи соціальні мережі, я натрапив на пости й фотосвітлини голови місцевої ветеранської організації, шанувальниці газети "Вісті Ковельщини" пані Галини Галайдюк. Вона постійно інформує про добрі справи односельчан у мережі Фейсбук.
З її дозволу цитую подяку, котра нещодавно побачила світ: "Дякуємо всім, хто допомагає хлопцям на передовій! Це – Альона Сачук, Олена Олесик, Валя Миронюк, Люда Степанчук, Ліда Парат, Світлана Затинна, Галина Войтюк, Ніна Велиток, Ліда Климчук, Ганна Бортнічук, Ганна Шемейко, Тамара Руднюк, Надія Корнелюк, Віка Піддубна, Люба Шемейко, Світлана Господарик".
Дописи пані Галини постійно поширює відома на Ковельщині волонтерка Олена Джумберовна, яка одночасно є активною блогеркою в соціальних мережах. Ось деякі з її звернень-подяк:
"Мої мега-круті друзі!
Дякую вам безмежно: с. Пісочне і Надія Магаль, с. Воля Любитівська і Галина Галина, с. Козлиничі і Галина Галайдюк, Бахівська гімназія і Марина Ростун. Іван Оринчак – молодці!“.
“Галина Галайдюк! Дякую Вам і Вашим однодумцям за постійну допомогу!
Дякую за коробки з домашніми смаколиками, спечені з материнською любов'ю, а також грошові донати (Руслана Клімчук, Євгенія Літвинчук, Ольга Дементьєва, Галина Літвинчук, Антоніна Руднюк, Галина Овадюк, Тамара Руднюк).".
А незадовго перед Різдвяно-Новорічними святами пані Олена написала:
"Я ще не встигла подякувати своїм дівчатам з сіл Козлиничі і Шкурат за запашний домашній хліб, пиріжки і солодку випічку!
Марія Вовчик, Оксана, Рая, Люда із с. Шкурат – цьом Вам!
Галина Галайдюк, передайте всім нашим мамусям величезне дякую!!!
Ліза Войтюк, Оля – дівчата, ви супер!
А найбільша вдячність – нашій юній помічниці з с. Козлиничі, дівчинці Улянці, яка у 10 рочків своїми рученятами спекла хліб для наших захисників!
Лариса Філозоф Лукашук – дякую за кручене сало з часником!
І яка ж поїздка без смаколиків з с. Чудель від Любов Гапонюк і її друзів.
Величезне всім дякую!!!”.
“Улянко, маленьке сонечко!
Два дяді Саші й дядя Володя з Куп'янського напрямку (на світлині праворуч) тобі дуже дякують за запашний хлібчик і бажання внести частинку себе в нашу Перемогу!
Красуню! Дай, Боже, щоб ти знала про війну лише з книжок і фільмів".
Що можна додати до цих зворушливих слів, написаних нашими чудовими українськими жінками?
Лиш одне: нехай новий 2026-й рік принесе у Ваші родини мир, добро, благополуччя, спокій і затишок! Господньої Вам ласки на кожен прийдешній день!
Доземний уклін за недоспані ночі, невтомні руки, підтримку Захисників і Захисниць, які щодня, щогодини ведуть бій за нас із Вами, за вільну й щасливу державу.
З такими людьми Україна непереможна!
Микола Вельма.
На світлинах: десятирічна Улянка із спеченим нею хлібом та наші земляки, які його отримали; жінки-волонтерки з Козлинич.
Фото Галина Галайдюк назвала:
“Ми – до Перемоги!”.
Із суперечливими почуттями кожен із нас вступає у 2026 рік від народження Христового.
"Мої мега-круті друзі!
Залишити коментар