Зворушливе різдвяно-новорічне привітання читачам Публічної бібліотеки надіслала наша землячка з Канади, пані Іроїда Винницька:
"Шановна і дорога Ольго і всі друзі Ковельської Бібліотеки. Прийміть з далекої Канади святочні побажання і ці віщі слова Богдана Лепкого:
В Різдвяну ніч
Немов далекий гарний
сон, село ввижається мені,
Хати стоять в вінку сосон,
І квіти на шибках вікон
Мороз малює чарівні...
І нині, у різдвяну ніч,
Як буря загуде,
Й пожежі, ніби тисяч свіч,
Кинуть нам іскрами до віч,
Вважайте! – пісня йде.
Велика пісня давніх днів,
Мов дзвони з-під могил,
Мов брязк окрилених мечів,
Мов предків зойк, мов крик дідів:
«Добудьте решти сил»
Добудьте сил, бо Господь вість,
Чи ще далекий день,
Що злий за злочин відповість,
Що згине кривда, заздрість, злість,
Настане волі день!
l
Постійно слідкую за подіями в нашій Україні, знаю, що і над Ковлем диявол літав.
Бажаю Вам сили і витривалости і молю Всевишнього за краще завтра.
Хай буде синє небо,
Та жовті поля!
Хай буде світ, у якому
НEMА МOCKAЛЯ!
Христос Народився! Славімо Його!
Іроїда Винницька".
х х х
Велика українка Іроїда Лебідь-Винницька народилася 17 лютого 1933 року в Матієві (на польський манір – Мацейові, нині – Лукові) у родині січового стрільця Михайла Лебедя. Десятилітньою дівчинкою залишила рідну землю разом з батьками, які активно допомагали воякам УПА і, щоб уникнути репресій радянської влади, були змушені емігрувати. Їх важкий шестирічний шлях проліг через Чехію, Німеччину – до Канади, де Іроїда здобула вищу освіту, відтак провадила свою педагогічну й громадську діяльність.
Ціле життя вона виконує свою високу місію служіння громаді й Україні – розбудову української освіти за кордоном та збереження й поширення української історичної і культурної спадщини. Вона організувала і очолювала Рідну школу і курси українознавства в м. Кітченер, була головою освітньої ради при Світовому конгресі українства, при Українсько-Канадському дослідчо-документальному центрі в Торонто заснувала унікальний архів, в якому зібрала понад дві тисячі годин відео та аудіоінтерв'ю зі свідками важливих подій ХХ століття.
Залучена Джеймсом Мейсом до роботи Конгресової комісії США з вивчення великого голоду в Україні, записала десятки годин аудіо-свідчень із людьми, які пережили сталінський геноцид. Завдяки цій праці, зокрема, було створено відомий історико-документальний фільм "Жнива розпачу". Народила і разом з чоловіком Іваном Винницьким, інженером, доктором металургії виховали свідомими українцями троє дітей, мають вісім онуків.
Молоде покоління Винницьких з відновленням Незалежності повернулось до України і сьогодні, в час великої війни, живе і працює тут. Оксана Винницька-Юсипович – почесний консул Канади у Львові, доктор філософії, відома освітянка, автор проєкту особистісно орієнтованого навчання та канадсько-українського освітнього проєкту "Літній інститут".
Михайло Винницький – науковець, реформатор освіти, віце-президент Києво-Могилянської академії, автор книги "Український Майдан, російська війна".
Роман Винницький – успішний бізнесовець, співзасновник кількох підприємств у галузі комп'ютерної інженерії. Він бере активну участь у житті української спільноти за океаном, зокрема – в Українському конгресовому комітеті. Пан Роман – меценат освітянських стипендійних програм, у тому числі – професорської стипендії імені Михайла Лебедя, січового стрільця, свого діда! Яке гідне пошанування свого предка! Сьогодні пан Роман багато допомагає Збройним Силам України.
Родина Винницьких, нерозривно пов'язана з Україною, – приклад незнищенності українства, його жаги до життя та самореалізації. У вересні минулого року в Львові відбулась урочиста церемонія вручення Почесної відзнаки "Золоте древо українства". Першим лавреатом її стала високодостойна родина Винницьких, славна своєю самопосвятою та служінням Україні впродовж поколінь.
Ольга Бичковська.
НА СВІТЛИНІ: Іроїда Лебідь-Винницька із сином, невісткою та онуками.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар