Нещодавно світ побачила нова книга Почесного громадянина міста, ексмера Ковеля Анатолія Семенюка під назвою "Світло надії".
Нагадаємо, що пан Анатолій Володимирович Семенюк народився 15 листопада 1944 р. в с. Клевецьку Турійського району Волинської області. Закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю “інженер-електрик”. Працював колгоспником, електромонтером, майстром, інженером, начальником електро-мереж у Нововолинську та Ковелі, начальником РЖКП у Ковелі. Двічі обирався на посаду міського голови.
Член Національної спілки журналістів та краєзнавців України. Член провідної ради Асоціації незалежних волинських письменників ім. П. Чубинського.
Активно працює на літературній ниві. З-під пера Анатолія Семенюка вийшли збірки поезій "Копай криницю у собі", "Золота підкова", "Мить істини", "Цілющий попіл", "На крилах вітру" та інші. Видано ряд краєзнавчих книг: "Легенди Ковеля", "Ковель: шлях через віки", "Ковель: минуле і сучасне", "Благодать Божа", "Паломництво по Святій землі", "Паломництво до Цариці Миру", "Філософія душі" І, ІІ, ІІІ частини, "Клич сизокрилої чайки" та інші.
"Світло надії" – це чергова авторська спроба філософськи осмислити сутність людського життя під знаком вищих моральних цінностей – добра і любові, справедливості та гідності – в умовах жахливої жорстокої війни та горя.
Надія не вмирає останньою – вона вічна, як Господня молитва, як світло Сонця –джерела нашого існування.
Книга, у яку увійшли поетичні твори останніх років і частина з яких опубліковані в газеті "Вісті Ковельщини", має три розділи: "На роздоріжжі думок", "У терновому вінку війни", "Про вічне і земне". Збірка гарно поліграфічно оформлена, а віддрукована у Ковелі і, як зазначено, призначена для домашньої бібліотеки. Хоча, відверто кажучи, її з інтересом прочитають всі, хто шанує поетичне Слово, кого хвилюють події в Україні і світі, кому не байдужа доля рідної країни.
Частина поетичних творів є посвятою рідним, друзям, колегам, на адресу яких автор не шкодує теплих і задушевних слів.
Пропонуємо до уваги читачів газети поетичне звернення "До нащадків", яким відкривається книга.
До нащадків
Нащадку! Що прочитаєш ти в моїх віршах?
Сьогодні я для тебе душу відкриваю:
Надіями і мріями стелився шлях,
І раптом... Вік XXI війнами палає.
Він прилетів, як предків бойова стріла,
І передав борцям за волю естафету,
Із вежі часу не страшна війна,
Це лиш історія й героїки портрети.
А на кону, як вирок: бути нам чи ні?
Нащадку із майбутнього, підстав плече.
Туманяться думки, згоряють як в огні,
А зла русня ракетами мій край січе.
Повір, вік XXII буде нелегким,
Вік золотий також не вернеться до нас.
Клубочиться понад землею їдкий дим,
Мов зупинився незбагненний долі час.
Ти прочитай – там є про наш квітучий край,
І як крізь терни до тебе стелилася дорога.
Про вічне і земне, що хочеш вибирай:
І про закоханість, і про любов до Бога.
Пишу, а смуток селиться в душі,
Я знаю: нема пророка у своєму царстві...
Нащадку мій, ти звідти напиши,
Чи ще палають свічі омріяного щастя.
х х х
Вітаючи пана Анатолія з виходом нової книги, бажаємо йому творчого довголіття, родинного благополуччя і здійснення всіх задумів і планів. Нехай ніколи не згасає у душі автора, як в кожного українця, світло надії!
Наш кор.
Залишити коментар