Є люди, від яких завжди струменить позитивна енергія, оптимізм і щирість. Не варто нагадувати, якими важливими є ці риси характеру сьогодні, коли триває в Україні війна, зима атакує майже арктичним холодом, а багато людей втратили надію на краще.
Георгія Павловича Барана знаю давно, відколи він ще займав одну з керівних посад в міському комбінаті громадського харчування. Був колись такий в Ковелі, де трудилося кілька сотень людей. До переліку закладів харчування входили ресторани, кафе, їдальні, що обслуговували місцевих мешканців, їх гостей, а також учнів і студентів шкіл та навчальних закладів.
Пан Георгій (або Жора, як його називали і називають досі друзі) відзначався особливою працездатністю, вимогливістю до підлеглих, вмінням вирішувати найскладніші питання. Водночас був щирим, товариським, готовим прийти на допомогу кожному, хто цього потребував.
Простий сільський хлопець, народжений у звичайній хліборобській сім'ї села Велицька, змалку відзначався гострим розумом, організаторськими здібностями, господарським хистом. Він успішно оволодів тонкощами важкої, але потрібної людям професії, здобув авторитет і повагу в керівництва, членів трудового колективу.
Коли з настанням перебудовних процесів в колишньому срср громадське харчування наказало "довго жити" і йому на зміну прийшли приватні форми господарювання, Георгій Павлович не розгубився і не втратив властивих йому оптимізму та енергії. Разом із дружиною Валентиною Вікторівною створили приватний заклад харчування, назвавши його романтично і по-домашньому привабливо "Українські страви". Був і “Любисток”. Ковельчани пам'ятають, як там гарно обслуговували людей, смачно готували, відзначали і радісні, і сумні події в житті.
Згодом організували ще й міні-маркет по вулиці Володимирській під назвою "Укроп", а також орендували приміщення колишньої "Вареничної". На жаль, суворі реалії сучасного життя змусили подружжя трохи зменшити обсяги торгівлі і обслуговування людей, а через деякий час – взагалі припинити.
Але Георгій Павлович духом не впав. Хоч і мав проблеми зі здоров'ям, став більше займатися домашніми справами, жити, як-то кажуть, у єднанні з природою. Його хобі – "тихе полювання". Ковельчани вже звикли до того, що грибний сезон щороку відкриває першим Георгій Баран. Наша газета обов'язково про це сповіщає, бо, як відомо, на Ковельщині чимало шанувальників "грибозаготівель".
Не випадково тому свою розповідь я ілюструю світлиною пана Георгія разом із красенями-боровиками, які він і сушить, і маринує, і заморожує, охоче ділячись потім своїми "скарбами" з рідними та друзями.
Має наш земляк ще одне захоплення – колекціонування чоловічих краваток. Їх у нього до 10 тисяч різного кольору, розміру і фасону. Про це багато писала преса, в тому числі й наша газета.
Вірною подругою і соратницею Георгія Павловича багато років поспіль є дружина Валентина Вікторівна. Скажу чесно: приємно бачити сім’ю, де подружжя ставиться одне до одного з повагою, живе інтересами іншого, підтримує кращі родинні традиції у ставленні до дітей, онуків, рідних.
А ще мені імпонує у панові Георгієві його щирий, непідробний патріотизм, чого він не приховує, відверто висловлюючи свої думки про ворогів України, колаборантів-запроданців у владі, вірячи у час, що рано чи пізно згинуть "наші воріженьки, як роса на Сонці".
Якось у телефонній розмові (а вони у нас відбуваються досить часто), Георгій Павлович сказав: "Незважаючи на всі труднощі і негаразди сьогоднішнього життя, був і залишаюся оптимістом. Вірю в щасливе майбутнє України!".
Що ж, пане Георгію, напередодні Вашого ювілею – 75-річчя від дня народження, яке відзначатимете завтра 23 січня, хочу побажати Вам міцного здоров'я, сімейного і родинного благополуччя, здійснення Ваших мрій, серед яких головною є переможний мир в Україні.
Многих і благих Вам літ життя, Господнього благословення на кожен прийдешній день!
Микола ВЕЛЬМА.
НА СВІТЛИНАХ: Георгій БАРАН із дарами лісу, а також зі своєю колекцією краваток.
Фото з домашнього архіву.
Є люди, від яких завжди струменить позитивна енергія, оптимізм і щирість. Не варто нагадувати, якими важливими є ці риси характеру сьогодні, коли триває в Україні війна, зима атакує майже арктичним холодом, а багато людей втратили надію на краще.
Георгія Павловича Барана знаю давно, відколи він ще займав одну з керівних посад в міському комбінаті громадського харчування. Був колись такий в Ковелі, де трудилося кілька сотень людей. До переліку закладів харчування входили ресторани, кафе, їдальні, що обслуговували місцевих мешканців, їх гостей, а також учнів і студентів шкіл та навчальних закладів.
Пан Георгій (або Жора, як його називали і називають досі друзі) відзначався особливою працездатністю, вимогливістю до підлеглих, вмінням вирішувати найскладніші питання. Водночас був щирим, товариським, готовим прийти на допомогу кожному, хто цього потребував.
Простий сільський хлопець, народжений у звичайній хліборобській сім'ї села Велицька, змалку відзначався гострим розумом, організаторськими здібностями, господарським хистом. Він успішно оволодів тонкощами важкої, але потрібної людям професії, здобув авторитет і повагу в керівництва, членів трудового колективу.
Коли з настанням перебудовних процесів в колишньому срср громадське харчування наказало "довго жити" і йому на зміну прийшли приватні форми господарювання, Георгій Павлович не розгубився і не втратив властивих йому оптимізму та енергії. Разом із дружиною Валентиною Вікторівною створили приватний заклад харчування, назвавши його романтично і по-домашньому привабливо "Українські страви". Був і “Любисток”. Ковельчани пам'ятають, як там гарно обслуговували людей, смачно готували, відзначали і радісні, і сумні події в житті.
Згодом організували ще й міні-маркет по вулиці Володимирській під назвою "Укроп", а також орендували приміщення колишньої "Вареничної". На жаль, суворі реалії сучасного життя змусили подружжя трохи зменшити обсяги торгівлі і обслуговування людей, а через деякий час – взагалі припинити.
Але Георгій Павлович духом не впав. Хоч і мав проблеми зі здоров'ям, став більше займатися домашніми справами, жити, як-то кажуть, у єднанні з природою. Його хобі – "тихе полювання". Ковельчани вже звикли до того, що грибний сезон щороку відкриває першим Георгій Баран. Наша газета обов'язково про це сповіщає, бо, як відомо, на Ковельщині чимало шанувальників "грибозаготівель".
Не випадково тому свою розповідь я ілюструю світлиною пана Георгія разом із красенями-боровиками, які він і сушить, і маринує, і заморожує, охоче ділячись потім своїми "скарбами" з рідними та друзями.
Має наш земляк ще одне захоплення – колекціонування чоловічих краваток. Їх у нього до 10 тисяч різного кольору, розміру і фасону. Про це багато писала преса, в тому числі й наша газета.
Вірною подругою і соратницею Георгія Павловича багато років поспіль є дружина Валентина Вікторівна. Скажу чесно: приємно бачити сім’ю, де подружжя ставиться одне до одного з повагою, живе інтересами іншого, підтримує кращі родинні традиції у ставленні до дітей, онуків, рідних.
А ще мені імпонує у панові Георгієві його щирий, непідробний патріотизм, чого він не приховує, відверто висловлюючи свої думки про ворогів України, колаборантів-запроданців у владі, вірячи у час, що рано чи пізно згинуть "наші воріженьки, як роса на Сонці".
Якось у телефонній розмові (а вони у нас відбуваються досить часто), Георгій Павлович сказав: "Незважаючи на всі труднощі і негаразди сьогоднішнього життя, був і залишаюся оптимістом. Вірю в щасливе майбутнє України!".
Що ж, пане Георгію, напередодні Вашого ювілею – 75-річчя від дня народження, яке відзначатимете завтра 23 січня, хочу побажати Вам міцного здоров'я, сімейного і родинного благополуччя, здійснення Ваших мрій, серед яких головною є переможний мир в Україні.
Многих і благих Вам літ життя, Господнього благословення на кожен прийдешній день!
Микола ВЕЛЬМА.
НА СВІТЛИНАХ: Георгій БАРАН із дарами лісу, а також зі своєю колекцією краваток.
Фото з домашнього архіву.
Є люди, від яких завжди струменить позитивна енергія, оптимізм і щирість. Не варто нагадувати, якими важливими є ці риси характеру сьогодні, коли триває в Україні війна, зима атакує майже арктичним холодом, а багато людей втратили надію на краще.
Має наш земляк ще одне захоплення – колекціонування чоловічих краваток. Їх у нього до 10 тисяч різного кольору, розміру і фасону. Про це багато писала преса, в тому числі й наша газета.
Залишити коментар