Сказати, що цьогорічний січень для українців важкий – нічого не сказати. Він просто пекельний, чого навіть старожили не пам'ятають. І не тільки тому, що сніжний та холодний (часами із 20-тиградусними морозами) і постійними перервами в енергопостачанні.
Найважче – повітряні тривоги, обстріли ракетами й безпілотниками України. Містами-мучениками стали Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Суми. Варвари ХХІ століття бомбардують території, на яких значна частина населення – російськомовна, котру біснуватий путін взявся "визволяти" чотири роки тому.
Якщо це "визволення", то що тоді геноцид нації, міжнародний тероризм і злочини проти людяності? Запитання, на які не може відповісти так званий "цивілізований" світ, створені ним абсолютно безсилі і безправні ООН, Рада Безпеки, Євросоюз, Рада Європи та інші ялові міжнародні організації. Вони перелякано спостерігають за діями кремлівських бандитів, безперервно висловлюючи “глибоку стурбованість” і “щирі співчуття” українцям.
Сьогодні вже всім зрозуміло, що єдина сила, яка протистоїть московії, – це Україна, її героїчні Збройні Сили, армія волонтерів, які, незважаючи на всі проблеми і негаразди, наполегливо йдуть до переможного миру, дають рішучу відсіч московитам та їх поплічникам.
...Нещодавно одному з ковельських журналістів довелося спілкуватися з киянкою, родина якої мешкає на Волині. На запитання: "Як ви витримуєте простійні блекаути, бомбардування і ракетні обстріли?", вона впевнено сказала: "Ми духом не падаємо, не боїмося ані відсутності електрики, ані браку тепла. Ми – вільні люди, і ніяким путіним нас не завоювати, не затягнути у свою гнилу парашу. Так думаю я, так думають мої колеги на роботі, друзі, знайомі”.
Що додати до цих слів? Тільки одне: українці міцніші за сталь. І підкорити їх не вдасться нікому. Майже чотири роки боротьби за свободу це переконливо підтвердили.
Сказати, що цьогорічний січень для українців важкий – нічого не сказати. Він просто пекельний, чого навіть старожили не пам'ятають. І не тільки тому, що сніжний та холодний (часами із 20-тиградусними морозами) і постійними перервами в енергопостачанні.
Найважче – повітряні тривоги, обстріли ракетами й безпілотниками України. Містами-мучениками стали Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Суми. Варвари ХХІ століття бомбардують території, на яких значна частина населення – російськомовна, котру біснуватий путін взявся "визволяти" чотири роки тому.
Якщо це "визволення", то що тоді геноцид нації, міжнародний тероризм і злочини проти людяності? Запитання, на які не може відповісти так званий "цивілізований" світ, створені ним абсолютно безсилі і безправні ООН, Рада Безпеки, Євросоюз, Рада Європи та інші ялові міжнародні організації. Вони перелякано спостерігають за діями кремлівських бандитів, безперервно висловлюючи “глибоку стурбованість” і “щирі співчуття” українцям.
Сьогодні вже всім зрозуміло, що єдина сила, яка протистоїть московії, – це Україна, її героїчні Збройні Сили, армія волонтерів, які, незважаючи на всі проблеми і негаразди, наполегливо йдуть до переможного миру, дають рішучу відсіч московитам та їх поплічникам.
...Нещодавно одному з ковельських журналістів довелося спілкуватися з киянкою, родина якої мешкає на Волині. На запитання: "Як ви витримуєте простійні блекаути, бомбардування і ракетні обстріли?", вона впевнено сказала: "Ми духом не падаємо, не боїмося ані відсутності електрики, ані браку тепла. Ми – вільні люди, і ніяким путіним нас не завоювати, не затягнути у свою гнилу парашу. Так думаю я, так думають мої колеги на роботі, друзі, знайомі”.
Що додати до цих слів? Тільки одне: українці міцніші за сталь. І підкорити їх не вдасться нікому. Майже чотири роки боротьби за свободу це переконливо підтвердили.
Залишити коментар