Спостерігаючи за тим, що нині коїться на планеті Земля, нерідко думаєш: «Світ здурів».
Справді-бо, іншого пояснення конфліктним ситуаціям, які безперервно виникають у різних куточках планети, не знаходиш. Здавалося б, причин для цього немає ніяких. Господь створив людям всі умови для нормального життя, дав хліб і до хліба. Єдина вимога: сумлінно працюй, живи за законами Божими, не чини зла ближньому своєму, і матимеш щастя й благополуччя.
Можливо, так би й було, якби світом правили закони моралі, а не закони наживи, а при владі знаходилися освічені, розумні, виховані люди. На жаль, про таке можемо лишень мріяти, бо переважно високі посади займають особи обмежені, злостиві, а то й просто дурні. І було б пів біди, якби вони робили зло тільки собі або своїй родині. Аж ні: їм добре, коли погано ВСІМ.
От, наприклад, чого бракує путіну? Безмежні земельні простори, невичерпні запаси золота, алмазів, нафти і газу, незліченні людські ресурси. Мудро керуй, дбай про народ, і він віддячить тобі сумлінною працею, турботою про своє благо і благо держави.
Однак шизофренія чи якась інша недуга охопили єство кремлівського карлика. Він вбив собі в голову ідею про необхідність постійної «двіжухи», щоб тримати населення в покорі, а світ – у страху. Не зробивши ніяких висновків з уроків минулого, почав «переробляти» світ на свій манер. Доперероблявся до того, що втягнув зомбований народ у кровопролитну війну з мирною, демократичною Україною, протиставивши себе усьому цивілізованому світу. Підозрюю, що тепер сам не знає, як розв’язати проблеми, котрі собі створив.
Це як у тій казці: вперед підеш – голову втратиш, наліво повернеш – від хвороби помреш, направо рушиш – без рук і ніг залишишся. А назад повернути не можеш, бо твоє стадо дебілів тут же тебе розіпне. Ти обіцяв їм Україну й її багатства за три дні, а тут і чотирьох років не вистачило. Та ще й тисячі, якщо не мільйони, людських життів загубив – і мокшанських, яких, зрештою, не жаль, бо знали, на що йшли, і українських, які мужньо боронили і боронять рідну землю.
Під стать придурку путіну – його міжнародні дружбани із Сирії, Венесуели, Північної Кореї, Африки, Ірану. Правда, декого життя вже розуму навчило, але далеко не всіх. Щораз яскравіше сяє глупота мадярського божка Орбана, який прагне виграти наступні вибори у квітні на здійнятій ним хвилі ненависті до України та українців, словацького інтригана Фіца, котрий хоче того, чого й сам не знає, чеського прем’єра Бабіша, що все більше підіграє володарю кремля. Цікаво, що оці хлопці-молОдці вже забули, як їх гнобила зовсім нещодавно москва, як деякі їх попередники плазували перед гітлером і до чого це призвело.
Чим далі, тим більше мене дивує американський президент Дональд Трамп. Я ніяк не можу збагнути: те, що він робить, — це гра, ідіотизм чи могутній інтелект, котрий підказує йому шлях у майбутнє, де не буде Китаю, Європи, росії та інших конкурентів, а існуватимуть лише Сполучені Штати Америки на чолі із сонцесяйним Донні-імператором?
З другого боку, якщо він такий мудрий, то чому робить не зовсім розумні речі? Для чого йому була війна з Іраном, яка загрожує крахом економічної стабільності світу, в тому числі США? Чи, можливо, це гра «на пару» з путіним, якого таким чином хоче вивести з міжнародної ізоляції і врятувати від фінансового краху? Адже московія – це необмежені можливості для бізнесу Дональда Трампа та його сімейки. А все інше – дрібниці, бо Америка – понад усе.
Як би там не було, наразі від війни з Іраном виграє лише ерефія, попит на енергоресурси якої останніми днями різко зріс. Не виключено, що в цих умовах Захід піде на майже смертельний для себе і України крок – відміну санкцій проти московії.
Декому може здатися, що у цьому збуреному світі найспокійніше у Китаї, бо там політики і політика, як-то кажуть, на «своєму місці». Але то лише на перший погляд. Насправді ж Пекін теж переживає не найкращі часи. Там тривають бурхливі внутрішньополітичні процеси, відбуваються кадрові зміни, що призвели до відставки і арештів цілого ряду високого рангу посадовців, непросто складаються стосунки з США, Японією, Європою. Дедалі відчутніша загроза силового захоплення Тайваню. Якщо подібне собі можуть дозволити Москва і Вашингтон, то чому б не ризикнути Пекіну?
Коротше кажучи, світ внаслідок свідомих чи несвідомих дій деяких правителів з приходом весни-2026 вступив у зону високої турбулентності. Чи є із неї вихід? Не впевнений, бо вихід є тоді, коли його хочуть знайти.
Якщо ж такого бажання немає, то фінал, як правило, буває дуже сумним. На превеликий жаль, кожного із нас.
Охрім СВИТКА.
P. S. Трагізму ситуації в Україні додають події, що відбуваються на Печерських пагорбах у Києві. Щоб не забирати багато часу у читачів, просто рекомендую прочитати статтю в «Українській правді» від 12 березня ц. р. під досить промовистим заголовком: «Конвертний геноцид. Чому Рада саботує закони мвср після підозр від НАБУ».
Ознайомившись із нею, приходиш до висновку, який я сформулював на початку цих нотаток.
О. С.
Спостерігаючи за тим, що нині коїться на планеті Земля, нерідко думаєш: «Світ здурів».
Справді-бо, іншого пояснення конфліктним ситуаціям, які безперервно виникають у різних куточках планети, не знаходиш. Здавалося б, причин для цього немає ніяких. Господь створив людям всі умови для нормального життя, дав хліб і до хліба. Єдина вимога: сумлінно працюй, живи за законами Божими, не чини зла ближньому своєму, і матимеш щастя й благополуччя.
Можливо, так би й було, якби світом правили закони моралі, а не закони наживи, а при владі знаходилися освічені, розумні, виховані люди. На жаль, про таке можемо лишень мріяти, бо переважно високі посади займають особи обмежені, злостиві, а то й просто дурні. І було б пів біди, якби вони робили зло тільки собі або своїй родині. Аж ні: їм добре, коли погано ВСІМ.
От, наприклад, чого бракує путіну? Безмежні земельні простори, невичерпні запаси золота, алмазів, нафти і газу, незліченні людські ресурси. Мудро керуй, дбай про народ, і він віддячить тобі сумлінною працею, турботою про своє благо і благо держави.
Однак шизофренія чи якась інша недуга охопили єство кремлівського карлика. Він вбив собі в голову ідею про необхідність постійної «двіжухи», щоб тримати населення в покорі, а світ – у страху. Не зробивши ніяких висновків з уроків минулого, почав «переробляти» світ на свій манер. Доперероблявся до того, що втягнув зомбований народ у кровопролитну війну з мирною, демократичною Україною, протиставивши себе усьому цивілізованому світу. Підозрюю, що тепер сам не знає, як розв’язати проблеми, котрі собі створив.
Це як у тій казці: вперед підеш – голову втратиш, наліво повернеш – від хвороби помреш, направо рушиш – без рук і ніг залишишся. А назад повернути не можеш, бо твоє стадо дебілів тут же тебе розіпне. Ти обіцяв їм Україну й її багатства за три дні, а тут і чотирьох років не вистачило. Та ще й тисячі, якщо не мільйони, людських життів загубив – і мокшанських, яких, зрештою, не жаль, бо знали, на що йшли, і українських, які мужньо боронили і боронять рідну землю.
Під стать придурку путіну – його міжнародні дружбани із Сирії, Венесуели, Північної Кореї, Африки, Ірану. Правда, декого життя вже розуму навчило, але далеко не всіх. Щораз яскравіше сяє глупота мадярського божка Орбана, який прагне виграти наступні вибори у квітні на здійнятій ним хвилі ненависті до України та українців, словацького інтригана Фіца, котрий хоче того, чого й сам не знає, чеського прем’єра Бабіша, що все більше підіграє володарю кремля. Цікаво, що оці хлопці-молОдці вже забули, як їх гнобила зовсім нещодавно москва, як деякі їх попередники плазували перед гітлером і до чого це призвело.
Чим далі, тим більше мене дивує американський президент Дональд Трамп. Я ніяк не можу збагнути: те, що він робить, — це гра, ідіотизм чи могутній інтелект, котрий підказує йому шлях у майбутнє, де не буде Китаю, Європи, росії та інших конкурентів, а існуватимуть лише Сполучені Штати Америки на чолі із сонцесяйним Донні-імператором?
З другого боку, якщо він такий мудрий, то чому робить не зовсім розумні речі? Для чого йому була війна з Іраном, яка загрожує крахом економічної стабільності світу, в тому числі США? Чи, можливо, це гра «на пару» з путіним, якого таким чином хоче вивести з міжнародної ізоляції і врятувати від фінансового краху? Адже московія – це необмежені можливості для бізнесу Дональда Трампа та його сімейки. А все інше – дрібниці, бо Америка – понад усе.
Як би там не було, наразі від війни з Іраном виграє лише ерефія, попит на енергоресурси якої останніми днями різко зріс. Не виключено, що в цих умовах Захід піде на майже смертельний для себе і України крок – відміну санкцій проти московії.
Декому може здатися, що у цьому збуреному світі найспокійніше у Китаї, бо там політики і політика, як-то кажуть, на «своєму місці». Але то лише на перший погляд. Насправді ж Пекін теж переживає не найкращі часи. Там тривають бурхливі внутрішньополітичні процеси, відбуваються кадрові зміни, що призвели до відставки і арештів цілого ряду високого рангу посадовців, непросто складаються стосунки з США, Японією, Європою. Дедалі відчутніша загроза силового захоплення Тайваню. Якщо подібне собі можуть дозволити Москва і Вашингтон, то чому б не ризикнути Пекіну?
Коротше кажучи, світ внаслідок свідомих чи несвідомих дій деяких правителів з приходом весни-2026 вступив у зону високої турбулентності. Чи є із неї вихід? Не впевнений, бо вихід є тоді, коли його хочуть знайти.
Якщо ж такого бажання немає, то фінал, як правило, буває дуже сумним. На превеликий жаль, кожного із нас.
Охрім СВИТКА.
P. S. Трагізму ситуації в Україні додають події, що відбуваються на Печерських пагорбах у Києві. Щоб не забирати багато часу у читачів, просто рекомендую прочитати статтю в «Українській правді» від 12 березня ц. р. під досить промовистим заголовком: «Конвертний геноцид. Чому Рада саботує закони мвср після підозр від НАБУ».
Ознайомившись із нею, приходиш до висновку, який я сформулював на початку цих нотаток.
О. С.
Залишити коментар