Під час російської агресії проти України, за кордоном активізували благодійну роботу церкви та релігійні організації по наданню допомоги жертвам нападу.
Щотижня тут лунають молитви за Україну, її Збройні Сили. Протестантська церква з цього приводу в 2022 році видала молитовник українця. В яскраво оформленій книжечці, з державним прапором на обкладинці, вміщено молитви за Україну, її мужнє військо, владу, перемогу над злом, про біженців тощо. Неодмінно щоразу звучить молитва за армію:
«Господь Небесного війська, що перемагає зло і смерть у цьому світі. Я прошу Тебе, щоб Ти захистив своїм Щитом наших воїнів та дав їм перемогу над загарбником. Наділи їх силою та мужністю безстрашно наступати на сили ворога та відбивати усі його атаки. Твоє Слово є наша зброя духовна, проте зміцни наших воїнів і на боротьбу фізичну. Нехай в Україні буде достатньо засобів для захисту наших територій. Нехай жодна зброя ворога, зроблена проти нас, не матиме успіху. Підкріпи бойовий дух наших воїнів і посели страх у серце наших ворогів. Хто пішов на нас з мечем одним шляхом, нехай тікає сімома! І нехай Тобі буде слава за нашу перемогу!».
Не стоїть осторонь святої справи й Українська греко-католицька Церква. Вона теж багато зробила й надалі робить по підтримці українців, які борються за волю і незалежність своєї Вітчизни.
Про це емоційно говорив на зустрічах у Республіці Польща настоятель Львівського гарнізонного храму та голова Центру військового капеланства отець Тарас Михальчук: «Ми повинні за будь-яких обставин залишатися людьми надії. Коли надія перемагає страх, вона породжує сміливість. Люди, які надіються, вірять і люблять, – а це ми, християни, – насправді є тими, кого ніхто ніколи не здолає».
Гість прибув, зокрема, і в Ольштин, де вручив заохочувальні відзнаки «Королівська лілія» від командира 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської ЗСУ. Їх отримали владика Аркадій Трохановський, протоієрей Іван Галушка, голова Ольштинського банку продуктів Марек Боровський, волонтер Стефан Мельник. Пан Марек заявив, що, попри ослаблення суспільної активності, банк і надалі реагуватиме на потреби України доти, доки триватиме війна. Допомога має бути ефективною та відповідати реальним потребам на фронті.
А Стефан Мельник на своєму рахунку вже має 40 гуманітарних конвоїв до України. За його словами, велику роль відіграє співпраця з людьми, які добре знають реальні потреби на фронті.
У зустрічі також взяв участь Марцін Надольський. Він як польський волонтер, наголошував, що приєднався до цієї справи з потреби допомагати людям, котрі постраждали від російської війни, незалежно від національності. Почав помагати з перших днів агресії. Тоді їздив на кордон й забирав жінок з дітьми, перевозив гуманітарку. Пан Марцін наголосив: «Людям, які перебувають у скруті, потрібно допомагати, й немає значення, чи це поляки, українці, чи будь-хто інший».
Слова щирої людини – приклад впевненості, що, попри дезінформацію та мову ворожнечі, що з’являється вряди-годи в реальному житті й надалі переважатиме готовність допомагати та віра в перемогу добра. Волонтер Андрій Франчук, він вже заступник голови Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі, зауважив, що в них нема поділу між поляками та українцями. Є лише спільна ідея – допомагати Україні. Згадалися ще всі волонтерські ініціативи, які разом започатковували – від невеликих гуманітарних конвоїв до групи прокурорів, яка взялася допомагати шпиталям в Україні. Творять потрібну справу скромні та щирі люди – без пафосу і галасу, а спокійно і знаюче.
Дякував за допомогу та підтримку України під час війни і ще один український гість – Володимир Мороз: «Це наш обов’язок приїхати з вдячністю, подяками та нагородами».
– У нас немає кількох шляхів, немає альтернативи, є лише один вибір – вистояти і перемогти. Це боротьба зі злом, і сусідом, який у певний час підступно почав окуповувати нашу Україну.
Насправді в нас немає іншого варіанту, як стояти до кінця. І ми це будемо робити. Нас надихають наші воїни, їхня велика жертовність. Адже вони щодня віддають своє життя заради нас, – мовив на прощання отець Тарас Михальчук.
При формуванні вантажів гуманітарної допомоги польські друзі надалі демонструють винахідливість. Так, жіночий клуб у місті Старгороді наприкінці минулого року організував гаражний розпродаж уживаних речей. Люди мали можливість придбати книги, одяг, прикраси, намиста, а також солодощі, гарячу випічку тощо. Сформований транспорт із лікарняними меблями та реабілітаційним обладнанням, придбаними за рахунок зібраних коштів, уже відправили в Україну. Це була 15-я акція з допомоги українцям Запорізької області. До слова, протягом 2022-2023 років на допомогу Україні й українським мігрантам Польща витратила 106 млрд. злотих.
Представниця української громади у Польщі (перекладачка, співзасновниця фонду «Магія Карпат») Ольга Соляр давно їздить з допомогою українським військовим. Від початку російської війни (2022 р.) пані Ольга підтримує 128-у окрему важку механізовану бригаду територіальної громади «Дике поле». Про це написала навіть книгу «Дике поле. Воєнна історія». Крім допомоги нашим бійцям, здійснює гуманітарні місії на сході України, документуючи життя україномовного населення.
Ольга Соляр є серед кандидатів на цьогорічну польсько-українську премію «Портрети сестринства», заснованої міжнародним виданням «Sestry». Претендують на відзнаку 13 жінок. Імена лауреаток стануть відомі в березні.
У розмовах поляки наголошують, що співпраця з українцями є тривалим процесом, який вимагає часу, відкритості та бажання до взаємодії. Такі відносини, природно проходять через «підйоми та спади». Незважаючи на труднощі, їх варто підтримувати, плекати.
І поляки дедалі частіше вчаться в українців, особливо у питанні суспільної стійкості, організації життя під безперервними ворожими обстрілами. На превеликий жаль, досвід у цих сферах українські партнери здобувають через кровопролитну війну.
Олександр Хоменчук,
м. Варшава.
Під час російської агресії проти України, за кордоном активізували благодійну роботу церкви та релігійні організації по наданню допомоги жертвам нападу.
Щотижня тут лунають молитви за Україну, її Збройні Сили. Протестантська церква з цього приводу в 2022 році видала молитовник українця. В яскраво оформленій книжечці, з державним прапором на обкладинці, вміщено молитви за Україну, її мужнє військо, владу, перемогу над злом, про біженців тощо. Неодмінно щоразу звучить молитва за армію:
«Господь Небесного війська, що перемагає зло і смерть у цьому світі. Я прошу Тебе, щоб Ти захистив своїм Щитом наших воїнів та дав їм перемогу над загарбником. Наділи їх силою та мужністю безстрашно наступати на сили ворога та відбивати усі його атаки. Твоє Слово є наша зброя духовна, проте зміцни наших воїнів і на боротьбу фізичну. Нехай в Україні буде достатньо засобів для захисту наших територій. Нехай жодна зброя ворога, зроблена проти нас, не матиме успіху. Підкріпи бойовий дух наших воїнів і посели страх у серце наших ворогів. Хто пішов на нас з мечем одним шляхом, нехай тікає сімома! І нехай Тобі буде слава за нашу перемогу!».
Не стоїть осторонь святої справи й Українська греко-католицька Церква. Вона теж багато зробила й надалі робить по підтримці українців, які борються за волю і незалежність своєї Вітчизни.
Про це емоційно говорив на зустрічах у Республіці Польща настоятель Львівського гарнізонного храму та голова Центру військового капеланства отець Тарас Михальчук: «Ми повинні за будь-яких обставин залишатися людьми надії. Коли надія перемагає страх, вона породжує сміливість. Люди, які надіються, вірять і люблять, – а це ми, християни, – насправді є тими, кого ніхто ніколи не здолає».
Гість прибув, зокрема, і в Ольштин, де вручив заохочувальні відзнаки «Королівська лілія» від командира 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської ЗСУ. Їх отримали владика Аркадій Трохановський, протоієрей Іван Галушка, голова Ольштинського банку продуктів Марек Боровський, волонтер Стефан Мельник. Пан Марек заявив, що, попри ослаблення суспільної активності, банк і надалі реагуватиме на потреби України доти, доки триватиме війна. Допомога має бути ефективною та відповідати реальним потребам на фронті.
А Стефан Мельник на своєму рахунку вже має 40 гуманітарних конвоїв до України. За його словами, велику роль відіграє співпраця з людьми, які добре знають реальні потреби на фронті.
У зустрічі також взяв участь Марцін Надольський. Він як польський волонтер, наголошував, що приєднався до цієї справи з потреби допомагати людям, котрі постраждали від російської війни, незалежно від національності. Почав помагати з перших днів агресії. Тоді їздив на кордон й забирав жінок з дітьми, перевозив гуманітарку. Пан Марцін наголосив: «Людям, які перебувають у скруті, потрібно допомагати, й немає значення, чи це поляки, українці, чи будь-хто інший».
Слова щирої людини – приклад впевненості, що, попри дезінформацію та мову ворожнечі, що з’являється вряди-годи в реальному житті й надалі переважатиме готовність допомагати та віра в перемогу добра. Волонтер Андрій Франчук, він вже заступник голови Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі, зауважив, що в них нема поділу між поляками та українцями. Є лише спільна ідея – допомагати Україні. Згадалися ще всі волонтерські ініціативи, які разом започатковували – від невеликих гуманітарних конвоїв до групи прокурорів, яка взялася допомагати шпиталям в Україні. Творять потрібну справу скромні та щирі люди – без пафосу і галасу, а спокійно і знаюче.
Дякував за допомогу та підтримку України під час війни і ще один український гість – Володимир Мороз: «Це наш обов’язок приїхати з вдячністю, подяками та нагородами».
– У нас немає кількох шляхів, немає альтернативи, є лише один вибір – вистояти і перемогти. Це боротьба зі злом, і сусідом, який у певний час підступно почав окуповувати нашу Україну.
Насправді в нас немає іншого варіанту, як стояти до кінця. І ми це будемо робити. Нас надихають наші воїни, їхня велика жертовність. Адже вони щодня віддають своє життя заради нас, – мовив на прощання отець Тарас Михальчук.
При формуванні вантажів гуманітарної допомоги польські друзі надалі демонструють винахідливість. Так, жіночий клуб у місті Старгороді наприкінці минулого року організував гаражний розпродаж уживаних речей. Люди мали можливість придбати книги, одяг, прикраси, намиста, а також солодощі, гарячу випічку тощо. Сформований транспорт із лікарняними меблями та реабілітаційним обладнанням, придбаними за рахунок зібраних коштів, уже відправили в Україну. Це була 15-я акція з допомоги українцям Запорізької області. До слова, протягом 2022-2023 років на допомогу Україні й українським мігрантам Польща витратила 106 млрд. злотих.
Представниця української громади у Польщі (перекладачка, співзасновниця фонду «Магія Карпат») Ольга Соляр давно їздить з допомогою українським військовим. Від початку російської війни (2022 р.) пані Ольга підтримує 128-у окрему важку механізовану бригаду територіальної громади «Дике поле». Про це написала навіть книгу «Дике поле. Воєнна історія». Крім допомоги нашим бійцям, здійснює гуманітарні місії на сході України, документуючи життя україномовного населення.
Ольга Соляр є серед кандидатів на цьогорічну польсько-українську премію «Портрети сестринства», заснованої міжнародним виданням «Sestry». Претендують на відзнаку 13 жінок. Імена лауреаток стануть відомі в березні.
У розмовах поляки наголошують, що співпраця з українцями є тривалим процесом, який вимагає часу, відкритості та бажання до взаємодії. Такі відносини, природно проходять через «підйоми та спади». Незважаючи на труднощі, їх варто підтримувати, плекати.
І поляки дедалі частіше вчаться в українців, особливо у питанні суспільної стійкості, організації життя під безперервними ворожими обстрілами. На превеликий жаль, досвід у цих сферах українські партнери здобувають через кровопролитну війну.
Олександр Хоменчук,
м. Варшава.
Залишити коментар