Наступного понеділка, 20 квітня, ювілейну дату від дня народження відзначатиме знана і шанована на Ковельщині людина – Володимир Іванович Бойко. Про ювіляра – матеріали, що друкуємо нижче.
l
Рядки з біографії: народився в селі Пузирі Семенівського району на Полтавщині. Після здобуття середньої спеціальної освіти працював на Ковельському комбінаті будівельних матеріалів №1, згодом – майстром, начальником Ковельської дільниці Волинських обласних комунальних котелень і теплових мереж, яка пізніше була реорганізована в підприємство теплових мереж «Ковельтепло». Очолити його було довірено Володимиру Бойку.
З 1998 по 2002 рік працював на посаді Ковельського міського голови, з 2006 по 2010 – заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів. По закінченню роботи в міськвиконкомі продовжив працювати в ПТМ «Ковельтепло», очоливши трудовий колектив.
Володимир Бойко – Почесний працівник житлово-комунального господарства України, Заслужений працівник сфери послуг України. Рішенням Ковельської міської ради від 29 липня 2021 року йому присвоєно звання Почесного громадянина м. Ковеля.
З інформації, розміщеної
на офіційному сайті
Ковельської міської ради.
l
Відомий педагог Василь Сухомлинський колись промовив крилаті слова: «Серце віддаю дітям». Ви, наш шановний ювіляре, віддаєте самого себе, все своє людське єство місту, рідному підприємству і професійній та громадській діяльності.
Рідне Вам «Ковельтепло» є одним із кращих в Україні. Тут постійно запроваджуються у виробництво сучасні технології, новітнє обладнання, що дає вагомий економічний ефект, забезпечує високу надійність роботи тепломереж та котелень.
Доля випробовувала Вас на різних посадах. Будучи міським головою, Ви впевнено вели «корабель» складного міського господарства бурхливим морем випробувань. І завжди обирали правильний курс, а тому перемагали всі виклики і негаразди.
Ви довіряєте людям – вони довіряють Вам. Приємно чути від мешканців міста: «Він добрий господар» або: «Зверніться до Бойка – він допоможе».
Вам заслужено присвоєно високе звання «Почесний громадянин міста Ковеля». Ви його гідні. Ваш патріотизм – не в словах, а в конкретних справах, завдяки чому підприємство працює, як годинниковий механізм, ковельчани завжди з теплом і гарячою водою, а трудовий колектив повний нових планів і задумів.
Зичу до ста літ діяти й творити при доброму здоров’ї і гарному настрої, швидше дочекатися омріяного миру в рідній Україні!
В дарунок, шановний ювіляре, прийміть такі поетичні рядки:
В народі кажуть (і неспроста):
«В кого душа теплом зігріта,
В того живе Любов свята –
Вона на шлях нам сонцем світить».
Бог дарував тобі хист кермувати
Тепломережами і славним містом.
Тепло для кожної людини – свято,
Воно наповнене глибоким змістом.
Твоє життєве кредо – вміння і порядок.
В твоєму кредо – мудрість, доброта.
В твоєму кредо – друзям дарувати
радість.
В твоєму кредо – людяність і простота.
Війна!.. Навколо біль і смерть, і зрада –
Країна у руїні, у пекельному огні.
Ти впевнено ідеш заради правди,
В твоєму серці любов до України
бачиться мені.
Літа течуть, немов вода рікою:
Їх не спинити, не вернуть назад.
Знай: друзі та колеги назавжди з тобою,
І розквітає пишно твоїх здобутків сад.
Ступаємо сьогодні крізь колючі терни,
І мрія й душа в нас усіх одна:
Нехай для тебе проростають щастя зерна –
За ювіляра піднімаєм келихи і — до дна!
Анатолій СЕМЕНЮК,
ексмер Ковеля, Почесний
громадянин міста.
l
Дорогий друже
Володимире Івановичу!
Сьогодні я маю за честь вітати людину, чиє ім’я для Ковеля вже давно стало синонімом надійності, справедливості та невичерпної енергії.
Понад 45 років ти стоїш біля керма «Ковельтепла», фактично створивши це підприємство з “нуля” і перетворивши його на взірець стабільності. Твій талант інноваційного лідера та мудрість керівника дозволили місту десятиліттями почуватися в безпеці: жодної критичної ситуації, жодної холодної оселі — це твій особистий скромний подвиг і результат роботи твоєї команди.
Твій досвід на посадах міського голови та заступника мера закарбувався в історії нашого міста як час справедливих рішень та справжнього служіння громаді. Але для мене ти, перш за все, – Велика душа, вірний друг, чиє слово міцніше за будь-який метал, а серце — тепліше за всі котли твого підприємства.
Бажаю тобі міцного здоров’я, щоб енергії вистачало на нові інновації, а кожен твій день був зігрітий такою ж вдячністю та теплом, яке ти стільки років даруєш ковельчанам. Нехай твоя життєва траса буде безперебійною, а вдома завжди чекає затишок!
Зі святом, мій вірний, надійний, співчутливий Друже!
Віктор САГАЛЬ.
l
25 років тому ковельський краєзнавець, ветеран педагогічної праці Дмитро Корнелюк видав книгу-альманах «Ковельщини славні імена». Серед тих імен по праву значилося й ім’я Володимира Івановича Бойка – на той час мера міста. Про нього Дмитро Пилипович написав так:
«Володимир Іванович – великий поборник духовної культури. Він не проходить байдуже повз чужу біду, сповідуючи християнське: рука, що дає, не бідніє. Отож завжди приходить на поміч тому, хто цього потребує, ніколи не відмовить хворому чи немічному. І люди йому вірять, у всьому підтримують».
І хоч відтоді, як були написані ці слова, минуло чверть століття, характеристика Володимира Бойка не тільки не застаріла, а наповнилася новим змістом. Бо оці його риси – щирість і тепло душі, духовність і милосердя, наче дорогоцінні камені, засяяли новими гранями.
Про це кажу, добре знаючи одного з найталановитіших господарських керівників не лише Ковеля, а й Волині та України. Сила його не тільки у міцних знаннях секретів «комуналки», а передовсім – в енергії духу, поєднанні знань з усвідомленням своєї високої відповідальності перед членами трудового колективу, усіх ковельчан.
Володимир Бойко – один з небагатьох командирів виробництва у місті, які розуміють значення письменницького і журналістського слова, преси й літератури. Колись він допоміг у виданні згаданої вище книги Дмитру Корнелюку (на жаль, уже покійному). Нещодавно побачила світ повість волинського журналіста Михайла Юхти «Долю обрав сам» — про дисидентський рух 60-их років у нашому краї, його лідера – відомого педагога-новатора, науковця Дмитра Івановича Іващенка.
До видання цієї об’ємної і надзвичайно цікавої книги теж фінансово долучився Володимир Бойко, про що мені «по секрету» повідомив Заслужений працівник культури України Іван Сидорук, котрий одним із перших доставив працю пана Михайла до Ковеля і навіть презентував її автору цих рядків.
Багато років поспіль Володимир Іванович співпрацює і, можна навіть сказати, дружить з колективом «Вістей Ковельщини», постійно зустрічається із журналістами, охоче розповідає в інтерв’ю про стан справ на підприємстві, проблеми, які перешкоджають розвитку комунальної сфери в Україні. З року в рік допомагає у передплаті газети «Вісті Ковельщини» ветеранам війни і праці.
Зрештою, так було завжди – і в часи головування в міській раді, і в часи випробувань, які випали на долю нинішнього ювіляра. Пан Володимир завжди з увагою прислухається до пропозицій, порад інших, уважно підходить до прийняття рішень, рішуче і принципово виступає проти тих, хто заважає рухові вперед.
В міру своїх сил і можливостей допомагає з колективом Збройним силам України, турбується про родини учасників бойових дій. Так, отримавши звання Почесного громадянина міста Ковеля, він попросив належну йому грошову винагороду переказувати щорічно родині учасника АТО/ООС, яка потребує матеріальної допомоги.
Мені особливо імпонує в цій людині увага і повага, з якою ставиться до ветеранів праці. В цьому теж – його багатий духовний світ, тепло душі.
Пишучи про Володимира Бойка, не можна не згадати про його життєву позицію, участь у громадсько-політичному житті краю, вміння за будь-яких обставин мати свою точку зору й активно її відстоювати. А ще постійно дбати про зміцнення кадрового потенціалу команди однодумців, підвищення їх фахового рівня, вміння знаходити вихід із найскладніших ситуацій.
Світлини, якими ілюструю свою розповідь, дають змогу уявити хоч на мить ритм життя Володимира Івановича Бойка, який діє за принципом «Ні хвилини спокою». Додам: ні собі, ні підлеглим. Бо тільки рух вперед – запорука успіхів і перемог.
На закінчення скажу так:
“Шановний Ювіляре! Ви за роки своєї самовідданої праці на благо громади заслужили великої подяки від мешканців Ковеля, міста, яке для Вас, уродженця Полтавщини, стало рідним. Низько схиляю свою сиву голову перед Вашим талантом керівника, організатора, новатора, ініціатора гарних і корисних справ.
Нехай Господь дарує Вам і Вашій родині, колективу, який очолюєте, мир, добро, благополуччя, віру в неминучу Перемогу над ворогом. У ній, безперечно, буде і Ваш вагомий внесок”.
Микола ВЕЛЬМА.
Наступного понеділка, 20 квітня, ювілейну дату від дня народження відзначатиме знана і шанована на Ковельщині людина – Володимир Іванович Бойко. Про ювіляра – матеріали, що друкуємо нижче.
ххх
Рядки з біографії: народився в селі Пузирі Семенівського району на Полтавщині. Після здобуття середньої спеціальної освіти працював на Ковельському комбінаті будівельних матеріалів №1, згодом – майстром, начальником Ковельської дільниці Волинських обласних комунальних котелень і теплових мереж, яка пізніше була реорганізована в підприємство теплових мереж «Ковельтепло». Очолити його було довірено Володимиру Бойку.
З 1998 по 2002 рік працював на посаді Ковельського міського голови, з 2006 по 2010 – заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів. По закінченню роботи в міськвиконкомі продовжив працювати в ПТМ «Ковельтепло», очоливши трудовий колектив.
Володимир Бойко – Почесний працівник житлово-комунального господарства України, Заслужений працівник сфери послуг України. Рішенням Ковельської міської ради від 29 липня 2021 року йому присвоєно звання Почесного громадянина м. Ковеля.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті Ковельської міської ради.
ххх
Відомий педагог Василь Сухомлинський колись промовив крилаті слова: «Серце віддаю дітям». Ви, наш шановний ювіляре, віддаєте самого себе, все своє людське єство місту, рідному підприємству і професійній та громадській діяльності.
Рідне Вам «Ковельтепло» є одним із кращих в Україні. Тут постійно запроваджуються у виробництво сучасні технології, новітнє обладнання, що дає вагомий економічний ефект, забезпечує високу надійність роботи тепломереж та котелень.
Доля випробовувала Вас на різних посадах. Будучи міським головою, Ви впевнено вели «корабель» складного міського господарства бурхливим морем випробувань. І завжди обирали правильний курс, а тому перемагали всі виклики і негаразди.
Ви довіряєте людям – вони довіряють Вам. Приємно чути від мешканців міста: «Він добрий господар» або: «Зверніться до Бойка – він допоможе».
Вам заслужено присвоєно високе звання «Почесний громадянин міста Ковеля». Ви його гідні. Ваш патріотизм – не в словах, а в конкретних справах, завдяки чому підприємство працює, як годинниковий механізм, ковельчани завжди з теплом і гарячою водою, а трудовий колектив повний нових планів і задумів.
Зичу до ста літ діяти й творити при доброму здоров’ї і гарному настрої, швидше дочекатися омріяного миру в рідній Україні!
В дарунок, шановний ювіляре, прийміть такі поетичні рядки:
В народі кажуть (і неспроста):
«В кого душа теплом зігріта,
В того живе Любов свята –
Вона на шлях нам сонцем світить».
Бог дарував тобі хист кермувати
Тепломережами і славним містом.
Тепло для кожної людини – свято,
Воно наповнене глибоким змістом.
Твоє життєве кредо – вміння і порядок.
В твоєму кредо – мудрість, доброта.
В твоєму кредо – друзям дарувати радість.
В твоєму кредо – людяність і простота.
Війна!.. Навколо біль і смерть, і зрада –
Країна у руїні, у пекельному огні.
Ти впевнено ідеш заради правди,
В твоєму серці любов до України бачиться мені.
Літа течуть, немов вода рікою:
Їх не спинити, не вернуть назад.
Знай: друзі та колеги назавжди з тобою,
І розквітає пишно твоїх здобутків сад.
Ступаємо сьогодні крізь колючі терни,
І мрія й душа в нас усіх одна:
Нехай для тебе проростають щастя зерна –
За ювіляра піднімаєм келихи і — до дна!
Анатолій СЕМЕНЮК, ексмер Ковеля, Почесний громадянин міста.
ххх
Дорогий друже Володимире Івановичу!
Сьогодні я маю за честь вітати людину, чиє ім’я для Ковеля вже давно стало синонімом надійності, справедливості та невичерпної енергії.
Понад 45 років ти стоїш біля керма «Ковельтепла», фактично створивши це підприємство з “нуля” і перетворивши його на взірець стабільності. Твій талант інноваційного лідера та мудрість керівника дозволили місту десятиліттями почуватися в безпеці: жодної критичної ситуації, жодної холодної оселі — це твій особистий скромний подвиг і результат роботи твоєї команди.
Твій досвід на посадах міського голови та заступника мера закарбувався в історії нашого міста як час справедливих рішень та справжнього служіння громаді. Але для мене ти, перш за все, – Велика душа, вірний друг, чиє слово міцніше за будь-який метал, а серце — тепліше за всі котли твого підприємства.
Бажаю тобі міцного здоров’я, щоб енергії вистачало на нові інновації, а кожен твій день був зігрітий такою ж вдячністю та теплом, яке ти стільки років даруєш ковельчанам. Нехай твоя життєва траса буде безперебійною, а вдома завжди чекає затишок!
Зі святом, мій вірний, надійний, співчутливий Друже!
Віктор САГАЛЬ.
ххх
25 років тому ковельський краєзнавець, ветеран педагогічної праці Дмитро Корнелюк видав книгу-альманах «Ковельщини славні імена». Серед тих імен по праву значилося й ім’я Володимира Івановича Бойка – на той час мера міста. Про нього Дмитро Пилипович написав так:
«Володимир Іванович – великий поборник духовної культури. Він не проходить байдуже повз чужу біду, сповідуючи християнське: рука, що дає, не бідніє. Отож завжди приходить на поміч тому, хто цього потребує, ніколи не відмовить хворому чи немічному. І люди йому вірять, у всьому підтримують».
І хоч відтоді, як були написані ці слова, минуло чверть століття, характеристика Володимира Бойка не тільки не застаріла, а наповнилася новим змістом. Бо оці його риси – щирість і тепло душі, духовність і милосердя, наче дорогоцінні камені, засяяли новими гранями.
Про це кажу, добре знаючи одного з найталановитіших господарських керівників не лише Ковеля, а й Волині та України. Сила його не тільки у міцних знаннях секретів «комуналки», а передовсім – в енергії духу, поєднанні знань з усвідомленням своєї високої відповідальності перед членами трудового колективу, усіх ковельчан.
Володимир Бойко – один з небагатьох командирів виробництва у місті, які розуміють значення письменницького і журналістського слова, преси й літератури. Колись він допоміг у виданні згаданої вище книги Дмитру Корнелюку (на жаль, уже покійному). Нещодавно побачила світ повість волинського журналіста Михайла Юхти «Долю обрав сам» — про дисидентський рух 60-их років у нашому краї, його лідера – відомого педагога-новатора, науковця Дмитра Івановича Іващенка.
До видання цієї об’ємної і надзвичайно цікавої книги теж фінансово долучився Володимир Бойко, про що мені «по секрету» повідомив Заслужений працівник культури України Іван Сидорук, котрий одним із перших доставив працю пана Михайла до Ковеля і навіть презентував її автору цих рядків.
Багато років поспіль Володимир Іванович співпрацює і, можна навіть сказати, дружить з колективом «Вістей Ковельщини», постійно зустрічається із журналістами, охоче розповідає в інтерв’ю про стан справ на підприємстві, проблеми, які перешкоджають розвитку комунальної сфери в Україні. З року в рік допомагає у передплаті газети «Вісті Ковельщини» ветеранам війни і праці.
Зрештою, так було завжди – і в часи головування в міській раді, і в часи випробувань, які випали на долю нинішнього ювіляра. Пан Володимир завжди з увагою прислухається до пропозицій, порад інших, уважно підходить до прийняття рішень, рішуче і принципово виступає проти тих, хто заважає рухові вперед.
В міру своїх сил і можливостей допомагає з колективом Збройним силам України, турбується про родини учасників бойових дій. Так, отримавши звання Почесного громадянина міста Ковеля, він попросив належну йому грошову винагороду переказувати щорічно родині учасника АТО/ООС, яка потребує матеріальної допомоги.
Мені особливо імпонує в цій людині увага і повага, з якою ставиться до ветеранів праці. В цьому теж – його багатий духовний світ, тепло душі.
Пишучи про Володимира Бойка, не можна не згадати про його життєву позицію, участь у громадсько-політичному житті краю, вміння за будь-яких обставин мати свою точку зору й активно її відстоювати. А ще постійно дбати про зміцнення кадрового потенціалу команди однодумців, підвищення їх фахового рівня, вміння знаходити вихід із найскладніших ситуацій.
Світлини, якими ілюструю свою розповідь, дають змогу уявити хоч на мить ритм життя Володимира Івановича Бойка, який діє за принципом «Ні хвилини спокою». Додам: ні собі, ні підлеглим. Бо тільки рух вперед – запорука успіхів і перемог.
На закінчення скажу так:
“Шановний Ювіляре! Ви за роки своєї самовідданої праці на благо громади заслужили великої подяки від мешканців Ковеля, міста, яке для Вас, уродженця Полтавщини, стало рідним. Низько схиляю свою сиву голову перед Вашим талантом керівника, організатора, новатора, ініціатора гарних і корисних справ.
Нехай Господь дарує Вам і Вашій родині, колективу, який очолюєте, мир, добро, благополуччя, віру в неминучу Перемогу над ворогом. У ній, безперечно, буде і Ваш вагомий внесок”.
Микола ВЕЛЬМА.
Наступного понеділка, 20 квітня, ювілейну дату від дня народження відзначатиме знана і шанована на Ковельщині людина – Володимир Іванович Бойко. Про ювіляра – матеріали, що друкуємо нижче. 
Дорогий друже Володимире Івановичу!
25 років тому ковельський краєзнавець, ветеран педагогічної праці Дмитро Корнелюк видав книгу-альманах «Ковельщини славні імена». Серед тих імен по праву значилося й ім’я Володимира Івановича Бойка – на той час мера міста. Про нього Дмитро Пилипович написав так: 
До видання цієї об’ємної і надзвичайно цікавої книги теж фінансово долучився Володимир Бойко, про що мені «по секрету» повідомив Заслужений працівник культури України Іван Сидорук, котрий одним із перших доставив працю пана Михайла до Ковеля і навіть презентував її автору цих рядків. 
Мені особливо імпонує в цій людині увага і повага, з якою ставиться до ветеранів праці. В цьому теж – його багатий духовний світ, тепло душі.
Залишити коментар