Повідомлення в номер / Спогади, які завжди з нами

Публікації в газеті «Вісті Ковельщини», присвячені 80-річчю ковельського футболу, не залишилися непоміченими з боку окремих читачів – шанувальників древньої гри.

Так, Віктор САГАЛЬ, старожил міста і поборник активного способу життя, написав мені у месенджер: «Прочитав статтю про  ковельський футбол. Впало в око те, що жодного разу не згадали воротаря Віктора Шнайдера, гарного, відданого футболу спортсмена, хорошу, скромну, як і Олексій Вацек, людину».

Я подякував пану Віктору за відгук і зазначив, що це – лише початок розповіді про ковельський футбол, якому цьогоріч виповниться 80 літ. Зауваження врахую. На що Віктор Захарович відповів: «Я не маю ніяких претензій. Просто згадав про цю чудову людину, хорошого футболіста. А ще пам’ятаю Леонтія Абрамчука – вони обоє працювали у виховній колонії.

Взагалі, час проведений на «Локомотиві», — це незабутнє дитинство і щаслива молодість. Ще був там по-справжньому легендарний Степан, який «охороняв» стадіон, дбав, щоб дітвора не лізла через огорожу без квитків. Дякую за публікацію, яка викликала у мене хвилюючі спогади. До цих пір згадую, як було голосно на стадіон «Локомотив», коли відбувався черговий матч і забивали гол. Ми  це чули навіть на вулиці Макаренка, де мешкали, і чимдуж бігли до стадіону. 

А після гри чіплялися за німецький мотоцикл з коляскою, яким керував старший Мамітов, із сином якого  дружили.  Той віз нас на вулицю Володимирську до свого дому. Було весело і цікаво.

Незабутні враження! Ще раз дякую!».

Не стримався від емоцій, виявивши їх у віршованій формі, ветеран волинського футболу, ексгравець камінь-каширського «Меліоратора», лікар-стоматолог Іван ЯРОШИК. Він написав:

Як козаки  м’яча  ганяли

Літ зо сто чи більш назад.

Вершить град Ковель славу

Аж 80-ят підряд.

Є чим пишатись — до мундіалю

Волинь-землі дійшли.

У «дев’ятку» запрягли медалі –

Тур-команда і «Сільмашу» зліт.

«Локомотив», «Рубіни і «Колос» –

Майданський взяв свисток.

Загримів футбольний голос

З Вацеком на полі в строк.

Плеяда Лиса форму має –

Гортає сторінки заслуг.

Про свій номер школа дбає –

Матч ювілейний тут, як тут.

Стріпнемо стариною-сивиною –

«Меліоратор» рідний вдалині.

Футболки «сімка» снить красою

У нетлінній синизні.

Гра враз здіймає стадіони –

Місто геть не відстає.

Наяву Європа, як ніколи:

«Динамо» за голами йде.

Форпост дитячої замрії

Кують завзяті земляки.

Блохіни і Сабо зріють 

Цим хлопцям завдяки.

ФУТБОЛЕ наш, дитинством

   ясний,

Емоції твори завжди.

Бомбить війна злощасна –

Звитяги дух живий!

Єднаймось з «Вістями» рясно,

З м’ячем на «ти» хто влад.

Газета пише вчасно:

«Фізкульт-ура-пера удар!».

Не байдужі до газетних матеріалів ветерани ковельського футболу: Олексій Вацек, Василь  Теребейко, Олександр Полуектов та інші. Після публікації вони знову прийшли до редакції, подякували за увагу до них та їх побратимів, а також принесли нові архівні світлини, книгу відомого українського тренера Віталія Кварцяного, де багато місця займає розповідь про футбол у місті залізничників. Особливо активним  цього разу був   Олександр Полуектов, який залишив надзвичайно цінні й цікаві «фотодокументи» його  спортивної молодості. 

Зауважу, що мені як корінному ковельчанину, хоч і не професійному футболісту, а скромному журналісту приємно від  жвавої реакції та уваги читачів газети, ветеранів спорту до історії  ковельського футболу. Шкода лишень, що стаття у газеті не викликала ніякої реакції в управлінні  культури, молоді, спорту  та туризму міськвиконкому. Як на мене, 80-річчя ковельського футболу – дата, яка варта пошанування. Як, зрештою, варті цього люди, котрі творили історію футболу.

А тепер кілька слів про тих, чиї прізвища назвав Віктор Сагаль.  Про них теж згадано у книзі «Футбольний Ковель». Так, у розділі «Локомотив» — лідер волинського футболу на зламі 60-их – початку 70-их років»  в переліку відомих гравців команди є прізвище Леонтія Абрамчука. Я його добре знаю.  По-перше, у той час наша сім’я жила по вул. Луговій  недалеко від сім’ї Абрамчуків на тодішній вул.  Горького (тепер – Тараса Шевченка). По-друге, з братом Федором разом навчалися у СШ №3. По-третє, досить активно співпрацювали, коли пан Леонтій працював у виховній  колонії. Відрадно, що цього талановитого спортсмена, офіцера-вихователя неповнолітніх, порядну людину знають і пам’ятають у місті.

Прізвище Віктора Шнайдера автори згаданої вище книги наводять у розділі «Сільмаш» — від восьми турнірів Волині, де об’єдналися з ворогом»  (під словом «ворог» мали на увазі команду «Локомотив», з якою сільмашівці  через фінансову скруту об’єдналися у сезоні 1998/1999 років. Тоді «Сільмаш»-«Локомотив» зайняв восьме місце в розіграші першості Волині, поставивши крапку в своїй славетній і багатогранній історії – М. В.).

Безперечно, і Леонтій Абрамчук, і Віктор Шнайдер — це теж легенди ковельського футболу. Їх імена неможливо відділити від інших майстрів копанки, про яких йшла мова в попередніх публікаціях. Один із них – Олександр Полуектов, який поділився з редакцією архівними фотосвітлинами 60-их – 70-их років минулого століття. Частину із них пропоную увазі читачів газети.

Микола ВЕЛЬМА.

l

Втішає, що традиції ветеранів ковельського футболу продовжують юні спортсмени нашої громади. Про це свідчить інформація, оприлюднена на офіційному інтернет-сайті управління культури, молоді, спорту  та туризму нещодавно. Її автор – Микола ЛИС. 

НАШІ ФУТБОЛІСТИ   ПОКАЗАЛИ НЕЙМОвіРНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Юні гравці, 2016 р. н., поїхали на один із найсильніших турнірів в Україні “RUH LEO CUP”. 64 команди і 3 дні, які точно запам’ятаються надовго.

Чесно – це було дуже сильно. І ми з тих, хто не здався ні на секунду!

1 день – мегавпевнений старт. Два  виграні матчі з трьох  – і ми виходимо у ВИЩУ ЛІГУ!

2 день   – напруга зростає, а суперники сильнішають.

Ми здобуваємо дві  перемоги  і виходимо в ЕЛІТ ЛІГУ! 

3 день – фінальні матчі. Емоції на максимумі. Ми поступаємось «Колосу» – команді, яка згодом стала чемпіоном УСЬОГО турніру!

Наші діти показали всім, як треба боротися,   і поступилися лише чемпіонам. Але навіть у цьому матчі – жодного страху. Тільки боротьба.

І  тут починається найважливіше:  не тоді, коли легко. А тоді, коли треба вставати і йти далі.

Матч за матчем – і наші хлопці показують шалені результати.

5:3 проти ФК «Чайка» – гра, де кожен м’яч був про силу характеру. 

5:2 проти СФК «Трускавець» – впевнено, сильно та по-командному.

І ось МИ ЗАЙМАЄМО 5 МІСЦЕ З 64 КОМАНД.  

І чесно – це неймовірний результат. Просто уявіть цей рівень, цю конкуренцію  і наші малі — серед найкращих. 

Наскільки ж вони молодці! Наскільки витримали, вистояли і показали характер.

У такому важкому турнірі   впевнено пройшли цей шлях.

І окремо, з гордістю: саме наш гравець –  Гліб БОЙЧУК – став кращим бомбардиром ВСЬОГО турніру!

 Олександр Омелюк  став кращим гравцем команди! 

Дякуємо нашим батькам!

За кожен крик підтримки, за кожну емоцію на трибунах, за віру в дітей навіть у найнапруженіші моменти.

Дякуємо тренеру Роману  Шафранюку   за щоденну працю, терпіння і за те, що робите з цих дітей справжню команду. Горді за кожного!

l

Враховуючи, що 29 квітня – Всеукраїнський день футболу, редакція газети «Вісті Ковельщини» щиросердечно вітає футболістів Ковельщини різних поколінь із їх професійним святом, зичить нових блискучих успіхів у турнірах та змаганнях, в тому числі міжнародних, міцного здоров’я і благополуччя.

Бажаємо, щоб досвід ветеранів став надійною підмогою у здобутті нових перемог на футбольних полях!

НА СВІТЛИНАХ: вгорі  – команда «Сільмаш»; в центрі – Віктор ШНАЙДЕР (стоїть);  внизу – грають юні ковельчани.

Фото з архіву 

Олександра ПОЛУЕКТОВА.

Публікації в газеті «Вісті Ковельщини», присвячені 80-річчю ковельського футболу, не залишилися непоміченими з боку окремих читачів – шанувальників древньої гри.

Так, Віктор САГАЛЬ, старожил міста і поборник активного способу життя, написав мені у месенджер: «Прочитав статтю про  ковельський футбол. Впало в око те, що жодного разу не згадали воротаря Віктора Шнайдера, гарного, відданого футболу спортсмена, хорошу, скромну, як і Олексій Вацек, людину».

Я подякував пану Віктору за відгук і зазначив, що це – лише початок розповіді про ковельський футбол, якому цьогоріч виповниться 80 літ. Зауваження врахую. На що Віктор Захарович відповів: «Я не маю ніяких претензій. Просто згадав про цю чудову людину, хорошого футболіста. А ще пам’ятаю Леонтія Абрамчука – вони обоє працювали у виховній колонії.

Взагалі, час проведений на «Локомотиві», — це незабутнє дитинство і щаслива молодість. Ще був там по-справжньому легендарний Степан, який «охороняв» стадіон, дбав, щоб дітвора не лізла через огорожу без квитків. Дякую за публікацію, яка викликала у мене хвилюючі спогади. До цих пір згадую, як було голосно на стадіон «Локомотив», коли відбувався черговий матч і забивали гол. Ми  це чули навіть на вулиці Макаренка, де мешкали, і чимдуж бігли до стадіону. 

А після гри чіплялися за німецький мотоцикл з коляскою, яким керував старший Мамітов, із сином якого  дружили.  Той віз нас на вулицю Володимирську до свого дому. Було весело і цікаво.

Незабутні враження! Ще раз дякую!».

Не стримався від емоцій, виявивши їх у віршованій формі, ветеран волинського футболу, ексгравець камінь-каширського «Меліоратора», лікар-стоматолог Іван ЯРОШИК. Він написав:

Не байдужі до газетних матеріалів ветерани ковельського футболу: Олексій Вацек, Василь  Теребейко, Олександр Полуектов та інші. Після публікації вони знову прийшли до редакції, подякували за увагу до них та їх побратимів, а також принесли нові архівні світлини, книгу відомого українського тренера Віталія Кварцяного, де багато місця займає розповідь про футбол у місті залізничників. Особливо активним  цього разу був   Олександр Полуектов, який залишив надзвичайно цінні й цікаві «фотодокументи» його  спортивної молодості. 

Зауважу, що мені як корінному ковельчанину, хоч і не професійному футболісту, а скромному журналісту приємно від  жвавої реакції та уваги читачів газети, ветеранів спорту до історії  ковельського футболу. Шкода лишень, що стаття у газеті не викликала ніякої реакції в управлінні  культури, молоді, спорту  та туризму міськвиконкому. Як на мене, 80-річчя ковельського футболу – дата, яка варта пошанування. Як, зрештою, варті цього люди, котрі творили історію футболу.

А тепер кілька слів про тих, чиї прізвища назвав Віктор Сагаль.  Про них теж згадано у книзі «Футбольний Ковель». Так, у розділі «Локомотив» — лідер волинського футболу на зламі 60-их – початку 70-их років»  в переліку відомих гравців команди є прізвище Леонтія Абрамчука. Я його добре знаю.  По-перше, у той час наша сім’я жила по вул. Луговій  недалеко від сім’ї Абрамчуків на тодішній вул.  Горького (тепер – Тараса Шевченка). По-друге, з братом Федором разом навчалися у СШ №3. По-третє, досить активно співпрацювали, коли пан Леонтій працював у виховній  колонії. Відрадно, що цього талановитого спортсмена, офіцера-вихователя неповнолітніх, порядну людину знають і пам’ятають у місті.

Прізвище Віктора Шнайдера автори згаданої вище книги наводять у розділі «Сільмаш» — від восьми турнірів Волині, де об’єдналися з ворогом»  (під словом «ворог» мали на увазі команду «Локомотив», з якою сільмашівці  через фінансову скруту об’єдналися у сезоні 1998/1999 років. Тоді «Сільмаш»-«Локомотив» зайняв восьме місце в розіграші першості Волині, поставивши крапку в своїй славетній і багатогранній історії – М. В.).

Безперечно, і Леонтій Абрамчук, і Віктор Шнайдер — це теж легенди ковельського футболу. Їх імена неможливо відділити від інших майстрів копанки, про яких йшла мова в попередніх публікаціях. Один із них – Олександр Полуектов, який поділився з редакцією архівними фотосвітлинами 60-их – 70-их років минулого століття. Частину із них пропоную увазі читачів газети.

ххх

Втішає, що традиції ветеранів ковельського футболу продовжують юні спортсмени нашої громади. Про це свідчить інформація, оприлюднена на офіційному інтернет-сайті управління культури, молоді, спорту  та туризму нещодавно. Її автор – Микола ЛИС. 

Юні гравці, 2016 р. н., поїхали на один із найсильніших турнірів в Україні “RUH LEO CUP”. 64 команди і 3 дні, які точно запам’ятаються надовго.

Чесно – це було дуже сильно. І ми з тих, хто не здався ні на секунду!

1 день – мегавпевнений старт. Два  виграні матчі з трьох  – і ми виходимо у ВИЩУ ЛІГУ!

2 день   – напруга зростає, а суперники сильнішають.

Ми здобуваємо дві  перемоги  і виходимо в ЕЛІТ ЛІГУ! 

3 день – фінальні матчі. Емоції на максимумі. Ми поступаємось «Колосу» – команді, яка згодом стала чемпіоном УСЬОГО турніру!

Наші діти показали всім, як треба боротися,   і поступилися лише чемпіонам. Але навіть у цьому матчі – жодного страху. Тільки боротьба.

І  тут починається найважливіше:  не тоді, коли легко. А тоді, коли треба вставати і йти далі.

Матч за матчем – і наші хлопці показують шалені результати.

5:3 проти ФК «Чайка» – гра, де кожен м’яч був про силу характеру. 

5:2 проти СФК «Трускавець» – впевнено, сильно та по-командному.

І ось МИ ЗАЙМАЄМО 5 МІСЦЕ З 64 КОМАНД.  

І чесно – це неймовірний результат. Просто уявіть цей рівень, цю конкуренцію  і наші малі — серед найкращих. 

Наскільки ж вони молодці! Наскільки витримали, вистояли і показали характер.

У такому важкому турнірі   впевнено пройшли цей шлях.

І окремо, з гордістю: саме наш гравець –  Гліб БОЙЧУК – став кращим бомбардиром ВСЬОГО турніру!

 Олександр Омелюк  став кращим гравцем команди! 

Дякуємо нашим батькам!

За кожен крик підтримки, за кожну емоцію на трибунах, за віру в дітей навіть у найнапруженіші моменти.

Дякуємо тренеру Роману  Шафранюку   за щоденну працю, терпіння і за те, що робите з цих дітей справжню команду. Горді за кожного!

ххх

Враховуючи, що 29 квітня – Всеукраїнський день футболу, редакція газети «Вісті Ковельщини» щиросердечно вітає футболістів Ковельщини різних поколінь із їх професійним святом, зичить нових блискучих успіхів у турнірах та змаганнях, в тому числі міжнародних, міцного здоров’я і благополуччя.

Бажаємо, щоб досвід ветеранів став надійною підмогою у здобутті нових перемог на футбольних полях!

НА СВІТЛИНАХ: вгорі  – команда «Сільмаш»; в центрі – Віктор ШНАЙДЕР (стоїть);  внизу – грають юні ковельчани.

Фото з архіву  Олександра ПОЛУЕКТОВА.