Ковельчанка Валерія Вавринюк здобула бронзову нагороду на чемпіонаті світу з волейболу. Турнір «IVVA World Veteran Championship» проходив в іспанському Бенідормі з 6 до 12 жовтня 2025 року та об’єднав сотні спортсменів із різних країн.
— Чемпіонат світу в Бенідормі зібрав команди з багатьох країн. Наскільки відчувалася масштабність турніру вже з перших днів?
— Оскільки звання найсильніших виборювали 52 команди з класичного волейболу і 118 команд з пляжного з 28 країн світу, то масштаб чемпіонату відчувався вже з перших днів. На кожній локації панувала дуже активна атмосфера: постійні матчі, велика кількість спортсменів, уболівальників і представників різних країн. Було приємно стати частиною такого міжнародного спортивного форуму та представляти Україну на такому рівні.
— Україну на цих змаганнях представляли одразу кілька команд. Чи відчувалася підтримка й особлива атмосфера всередині української делегації?
— Атмосфера всередині української делегації була надзвичайно дружня, підтримка відчувалась не тільки на спортивних майданчиках, але й у побуті (допомагали одне одному з маршрутами доїзду до спортивних локацій та місць проживання тощо). Одним словом, справжній командний дух у всіх його проявах! Особлива подяка — українцям,які приїхали з інших країн, підтримати наші команди. Приємно бачити, як майорять синьо-жовті прапори в руках наших вболівальників на кожному матчі українських команд.
— Бенідорм став місцем зустрічі спортсменів із 28 країн. Чи вдалося поспілкуватися з учасниками з інших держав, обмінятися досвідом?
— Спілкування з учасниками команд інших країн, звісно, було не тільки на волейбольних майданчиках, але й поза ними. Вітальна вечірка знайомства була сповнена посмішок та дивовижної енергії гравців з усього світу. Це було об’єднання команд та святкування дружби! Усі команди національних збірних були укомплектовані професійними волейболістами — як активними гравцями, так і професійними в минулому. Рівень команд був рівним, тому обміну досвідом не було, а радше відчувався дух боротьби і майстерності. Але це тільки на майданчиках. Після гри: рукостискання, подяки і посмішки.
— Наскільки складно сьогодні готуватися до турнірів в умовах війни?
— В умовах війни не тільки готуватись до змагань складно, складно в принципі все. Але ми — нація сильних людей, з усім справимось, усе і усіх поборемо. Тому спорт — це напевно одне з небагатьох,що може хоч на трохи переключити тебе, «підзарядити» далі для життя, місце де можна виплеснути свої емоції та біль від втрат щоденних людських українських уже протягом більш 4-х років війни.
— Як, на Вашу думку, участь українських спортсменів у міжнародних турнірах під час війни впливає на сприйняття України у світі?
— Не передати те почуття гордості за нашу країну, коли чуєш гімн України під час виходу українських команд на п’єдестал для нагородження і з різним акцентом чути фразу: «Слава Україні!» та у відповідь – «Героям Слава!».
Під час нагородження дівчат уся наша делегація заспівала пісню «Ой,у лузі червона калина», і увесь зал співав разом з українцями, як міг, через слово, але співав. Україна в світі звучить гордо!З багатьох команд підходили спортсмени і висловлювали слова співчуття через війну в нашій країні, слова підтримки, що вірять в нашу перемогу і подальший розквіт України. Кожен ділився тим, як і чим саме від допоміг Україні і українцям.
Хтось волонтерив, хтось безпосередньо допоміг українській сім’ї, адже багато українців роз’їхалися по усьому світу. Участь українських команд на різних турнірах міжнародних рівнях з переможними результатами є свідченням незламного духу та демонстрацією волі до перемоги. І це не тільки про спорт….Це бачать і відчувають інші учасники змагань, наші суперники.Але суперники ми тільки на спортивному полі, а в житті вони нам висловлюють свою повагу і підтримку як нації сильних і незламних людей.
— Після таких турнірів що залишається найціннішим: медаль, атмосфера змагань чи люди, з якими проходиш цей шлях?
— На турнірах світового рівня, де всі команди сильні і всі ігри дуже складні, віддача задля перемоги теж велика. Тому цінно все: і медалі, як спогад про запеклу боротьбу на майданчику, і вир емоцій, переживання уболівальників, хвилювання та його опанування; і незабутня атмосфера турніру. Але все-таки, найціннішою або, я навіть сказала б, безцінною нагородоюдля мене є команда.
Це — люди, даровані долею для спільного проживання незабутніх емоцій і вражень, це докладання спільних зусиль заради перемоги. Турніри закінчуються, кожен повертається до свого буденного життя, а спілкування залишається назавжди. І приходять нові запрошення і нові виклики на змагання. І ти знаєш, що зустрінешся знову — зі своєю сильною командою, зі своїми людьми і знову – у «спортивний бій». І будеш вдячний всім за чудову гру та позитивні емоції. І будеш вдячний Силам Оборони Україниза те, що ми можемо грати в нашу улюблену гру!
Катерина ШЕПШЕЛЕЙ,
студентка ІІ курсу Національного університету “Львівська політехніка”.
Ковельчанка Валерія Вавринюк здобула бронзову нагороду на чемпіонаті світу з волейболу. Турнір «IVVA World Veteran Championship» проходив в іспанському Бенідормі з 6 до 12 жовтня 2025 року та об’єднав сотні спортсменів із різних країн.
— Чемпіонат світу в Бенідормі зібрав команди з багатьох країн. Наскільки відчувалася масштабність турніру вже з перших днів?
— Оскільки звання найсильніших виборювали 52 команди з класичного волейболу і 118 команд з пляжного з 28 країн світу, то масштаб чемпіонату відчувався вже з перших днів. На кожній локації панувала дуже активна атмосфера: постійні матчі, велика кількість спортсменів, уболівальників і представників різних країн. Було приємно стати частиною такого міжнародного спортивного форуму та представляти Україну на такому рівні.
— Україну на цих змаганнях представляли одразу кілька команд. Чи відчувалася підтримка й особлива атмосфера всередині української делегації?
— Атмосфера всередині української делегації була надзвичайно дружня, підтримка відчувалась не тільки на спортивних майданчиках, але й у побуті (допомагали одне одному з маршрутами доїзду до спортивних локацій та місць проживання тощо). Одним словом, справжній командний дух у всіх його проявах! Особлива подяка — українцям,які приїхали з інших країн, підтримати наші команди. Приємно бачити, як майорять синьо-жовті прапори в руках наших вболівальників на кожному матчі українських команд.
— Бенідорм став місцем зустрічі спортсменів із 28 країн. Чи вдалося поспілкуватися з учасниками з інших держав, обмінятися досвідом?
— Спілкування з учасниками команд інших країн, звісно, було не тільки на волейбольних майданчиках, але й поза ними. Вітальна вечірка знайомства була сповнена посмішок та дивовижної енергії гравців з усього світу. Це було об’єднання команд та святкування дружби! Усі команди національних збірних були укомплектовані професійними волейболістами — як активними гравцями, так і професійними в минулому. Рівень команд був рівним, тому обміну досвідом не було, а радше відчувався дух боротьби і майстерності. Але це тільки на майданчиках. Після гри: рукостискання, подяки і посмішки.
— Наскільки складно сьогодні готуватися до турнірів в умовах війни?
— В умовах війни не тільки готуватись до змагань складно, складно в принципі все. Але ми — нація сильних людей, з усім справимось, усе і усіх поборемо. Тому спорт — це напевно одне з небагатьох,що може хоч на трохи переключити тебе, «підзарядити» далі для життя, місце де можна виплеснути свої емоції та біль від втрат щоденних людських українських уже протягом більш 4-х років війни.
— Як, на Вашу думку, участь українських спортсменів у міжнародних турнірах під час війни впливає на сприйняття України у світі?
— Не передати те почуття гордості за нашу країну, коли чуєш гімн України під час виходу українських команд на п’єдестал для нагородження і з різним акцентом чути фразу: «Слава Україні!» та у відповідь – «Героям Слава!».
Під час нагородження дівчат уся наша делегація заспівала пісню «Ой,у лузі червона калина», і увесь зал співав разом з українцями, як міг, через слово, але співав. Україна в світі звучить гордо!З багатьох команд підходили спортсмени і висловлювали слова співчуття через війну в нашій країні, слова підтримки, що вірять в нашу перемогу і подальший розквіт України. Кожен ділився тим, як і чим саме від допоміг Україні і українцям.
Хтось волонтерив, хтось безпосередньо допоміг українській сім’ї, адже багато українців роз’їхалися по усьому світу. Участь українських команд на різних турнірах міжнародних рівнях з переможними результатами є свідченням незламного духу та демонстрацією волі до перемоги. І це не тільки про спорт….Це бачать і відчувають інші учасники змагань, наші суперники.Але суперники ми тільки на спортивному полі, а в житті вони нам висловлюють свою повагу і підтримку як нації сильних і незламних людей.
— Після таких турнірів що залишається найціннішим: медаль, атмосфера змагань чи люди, з якими проходиш цей шлях?
— На турнірах світового рівня, де всі команди сильні і всі ігри дуже складні, віддача задля перемоги теж велика. Тому цінно все: і медалі, як спогад про запеклу боротьбу на майданчику, і вир емоцій, переживання уболівальників, хвилювання та його опанування; і незабутня атмосфера турніру. Але все-таки, найціннішою або, я навіть сказала б, безцінною нагородоюдля мене є команда.
Це — люди, даровані долею для спільного проживання незабутніх емоцій і вражень, це докладання спільних зусиль заради перемоги. Турніри закінчуються, кожен повертається до свого буденного життя, а спілкування залишається назавжди. І приходять нові запрошення і нові виклики на змагання. І ти знаєш, що зустрінешся знову — зі своєю сильною командою, зі своїми людьми і знову – у «спортивний бій». І будеш вдячний всім за чудову гру та позитивні емоції. І будеш вдячний Силам Оборони Україниза те, що ми можемо грати в нашу улюблену гру!
Катерина ШЕПШЕЛЕЙ, студентка ІІ курсу Національного університету “Львівська політехніка”.
Ковельчанка Валерія Вавринюк здобула бронзову нагороду на чемпіонаті світу з волейболу. Турнір «IVVA World Veteran Championship» проходив в іспанському Бенідормі з 6 до 12 жовтня 2025 року та об’єднав сотні спортсменів із різних країн.
Під час нагородження дівчат уся наша делегація заспівала пісню «Ой,у лузі червона калина», і увесь зал співав разом з українцями, як міг, через слово, але співав. Україна в світі звучить гордо!З багатьох команд підходили спортсмени і висловлювали слова співчуття через війну в нашій країні, слова підтримки, що вірять в нашу перемогу і подальший розквіт України. Кожен ділився тим, як і чим саме від допоміг Україні і українцям. 
Залишити коментар