У дітях ми себе лишаєм
В душі – то пісня солов’їна,
То заспано сичі кричать.
Щоб не руйнувалася родина,
Потрібно вміти і прощать.
Нехай людські любов і шана
Освятять всі шляхи круті.
У дітях ми себе лишаєм,
Й себе продовжуєм в житті.
Я думкою побігла у село...
Я думкою побігла у село,
Де у дитинстві я колись гуляла.
Спориш, полин в дворі росли,
І соковита вишня, і черешня
розцвітали.
Зозуля й соловей пісні свої
співали,
Моє і серце, й душу звеселяли.
Побіля хати, де колись жила,
На тому місці вже росте бурян-
трава,
Лишилась ще акація стара…
Так сумно стало на душі –
Пройшли давно дитинство і роки
мої,
Хоч і підтримують в житті.
Не повернути те назад –
Живи, працюй, поки є час.
Мамин голос
Виростеш, дитино,
Підеш поміж люди,
Мами рідний голос
Хай з тобою буде.
Батькові турботи
Сад і ліс, і поле –
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.
Не забудь стежину
В рідний край до хати.
В будь-яку годину
Мама буде ждати.
Несе
теща воду…
Несе теща воду, коромисло
гнется —
А зять на порозі стоїть та
сміється.
– Неси, тещо, воду, бо нема чим
вмиться,
Не плутай ногами, бо гидко
дивиться.
Та візьми пів літру, бо вижену з
хати,
Будеш, як зозуля, в садочку
кувати.
Тещо моя, тещо, йди шукати
щастя,
Поший собі торбу, вона тобі
здасться.
Поший собі торбу, виламай
ломаку:
Як будеш просити – не порвуть
собаки.
– Як пошию торбу і піду повз хату,
То що ж будуть люди про вас всі
казати?
– Як будеш втікати, не іди повз
хату,
Щоб люди не знали, що ти наша
мати.
– Зятю ти мій, зятю, затю мій
хороший,
Чом ти не вигОнив, як давала
гроші?
Тепер не потрібна ані на хвилину,
Бо за мої гроші купив ти машину.
Діти мої, діти, хочу вас просити:
Дайте мені спокій, щоб віку
дожити.
Дайте хоч куточок, хоч лягти,
присісти
Я ж у вас не прошу ні пити, ні
їсти.
Я ж у вас не прошу ні їсти, ні
пити,
Бо я вже старенька, не можу
робити,
l
Зяті дорогії і дочки рідненькі!
Вас мати не гнала, як були
маленькі.
Як були маленькі, не могли
робити,
Торб я не давала, щоб ішли
просити.
Якщо у вас, мами, гроші ще
зостались,
Не давайте дітям, бережіть на
старість,
Не будьте щедренькі, дорогії
неньки:
Як у вас є гроші – не будьте
дурненькі.
Не хочу я, діти, вашої зарплати,
Тільки, щоб ви знали, що я – ваша
мати.
Ольга Ліщук.
с. Мощена.
В душі – то пісня солов’їна,
То заспано сичі кричать.
Щоб не руйнувалася родина,
Потрібно вміти і прощать.
Нехай людські любов і шана
Освятять всі шляхи круті.
У дітях ми себе лишаєм,
Й себе продовжуєм в житті.
Я думкою побігла у село...
Я думкою побігла у село,
Де у дитинстві я колись гуляла.
Спориш, полин в дворі росли,
І соковита вишня, і черешня розцвітали.
Зозуля й соловей пісні свої співали,
Моє і серце, й душу звеселяли.
Побіля хати, де колись жила,
На тому місці вже росте бурян- трава,
Лишилась ще акація стара…
Так сумно стало на душі –
Пройшли давно дитинство і роки мої,
Хоч і підтримують в житті.
Не повернути те назад –
Живи, працюй, поки є час.
Мамин голос
Виростеш, дитино,
Підеш поміж люди,
Мами рідний голос
Хай з тобою буде.
Батькові турботи
Сад і ліс, і поле –
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.
Не забудь стежину
В рідний край до хати.
В будь-яку годину
Мама буде ждати.
Несе теща воду…
Несе теща воду, коромисло гнется —
А зять на порозі стоїть та сміється.
– Неси, тещо, воду, бо нема чим вмиться,
Не плутай ногами, бо гидко дивиться.
Та візьми пів літру, бо вижену з хати,
Будеш, як зозуля, в садочку кувати.
Тещо моя, тещо, йди шукати щастя,
Поший собі торбу, вона тобі здасться.
Поший собі торбу, виламай ломаку:
Як будеш просити – не порвуть собаки.
– Як пошию торбу і піду повз хату,
То що ж будуть люди про вас всі казати?
– Як будеш втікати, не іди повз хату,
Щоб люди не знали, що ти наша мати.
– Зятю ти мій, зятю, затю мій хороший,
Чом ти не вигОнив, як давала гроші?
Тепер не потрібна ані на хвилину,
Бо за мої гроші купив ти машину.
Діти мої, діти, хочу вас просити:
Дайте мені спокій, щоб віку дожити.
Дайте хоч куточок, хоч лягти, присісти
Я ж у вас не прошу ні пити, ні їсти.
Я ж у вас не прошу ні їсти, ні пити,
Бо я вже старенька, не можу робити,
ххх
Зяті дорогії і дочки рідненькі!
Вас мати не гнала, як були маленькі.
Як були маленькі, не могли робити,
Торб я не давала, щоб ішли просити.
Якщо у вас, мами, гроші ще зостались,
Не давайте дітям, бережіть на старість,
Не будьте щедренькі, дорогії неньки:
Як у вас є гроші – не будьте дурненькі.
Не хочу я, діти, вашої зарплати,
Тільки, щоб ви знали, що я – ваша мати.
Ольга Ліщук.
с. Мощена.
Залишити коментар