Український Пегас перед лицем війни
...У Польщі зустрічаються з читачами українські поетеси: Ганна Осадко та Юлія Броварна. Окрім Ольштиня, де були гостями культурно-громадського товариства «Боруссія», обидві побували на зустрічах з прихильниками української поезії у Варшаві, Любліні та Гданську.
Тернополянка Ганна Осадко має ступінь доктора філософії та є автором п’яти збірок поезій, десяти дитячих книжок, ілюстрацій до 60 видань, переклади з англійської. Російська агресія в Україні забрала її коханого чоловіка Сергія... На фронт пішов син.
Вінничанка Юлія Броварна – поетеса, журналістка, ілюстраторка, графічна дизайнерка. Вона організаторка таких заходів, як фестиваль Редьярда Кіплінга, поетичний фестиваль «Підкова Пегаса» й конкурс одного вірша «Малахітовий носоріг». Її книги, як і Ганни Осадко, з’явилися в серії «Перед лицем війни. Бібліотека української поезії».
На сьогодні в Польщі представлено п’ять випусків двомовних (написаних українською та польською мовами) поетичних збірок, які видає Міжнародний діалоговий центр імені Чеслава Мілоша у рамках програми «Прикордоння України». Це – спільна ініціатива видавництв «Джезва» (Dzhezva) зі Львова та «Пограниччя» (Pogranicze) з Сейнів/Красногруди.
Ініціатива народилася після нападу російських загарбників на чолі із світовим авантюристом путіним на незалежну Україну. Основна мета проекту – видання української поезії, написаної від часу нападу Росії у 2014 році. Кошти від продажу двомовних книг йдуть на підтримку українських митців.
У цій серії вийшли й твори Вікторії Амеліної, написані після вторгнення російської орди в Україну, та зібрані нею факти додвомовної книги «Свідчення». Ще одним автором, представленим у проєкті «Пограниччя», став Максим Кривцов зі збіркою «Ток-шоу «Війна». Обох письменників присутні на заходах часто згадують і говорять про них з великим сумом. Вікторію Амеліну, львів’янку і Максима Кривцова, рівнянина, поета-воїна, забрала жорстока війна. Збірки видані після їхньої загибелі.
Твори Максима Кривцова опубліковані в кількох антологіях воєнної поезії. Першу книгу «Вірші з бійниці», видану 2023 року, визнано однією з книжок року за версією Українського ПЕН. Загинув поет-солдат разом зі своїм рудим котом Дарвіном. На честь письменника названо новий сорт фіалки. Було йому 34 роки.
Варто згадати і про внесок польського журналіста, військового репортера Павла Пєньонжка. Він уже видав три книги про війну в Україні. Дві побачило світ у 2015 і 2017 роках, а третя – в цьому році. Її назва – «Спротив українців проти російської навали».
Молодий журналіст був учасником революції Гідності (2013–2014 рр.) у Києві. Під час розгону демонстрантів силовиками – псами Януковича, отримав поранення. Після одужання взявся за перо. Книга «Спротив...» висунута на здобуття престижної премії Ришарда Капусцінського. У ній Павел показує, що за збройним опором російським варварам стоїть не лише військова сила, а й низові, часом скромні дії мільйонів громадян України.
Цікавими є також номінанти ВВС- Україна на звання «Книга року 2025». Це різні за жанром твори, але всі вони – про війну, складну історію та пам’ять. Це, зокрема, праця військового медика Богдана Журавля – «Букурія». Його розповідь щира, подекуди іронічна. Вона про фронтові будні, де страх і відчай часто поєднуються з чорним гумором. Книга Мирослави Кирильчук «Микольцьове щастя» показує, коли особисті мрії стикаються з жорстокою історією. А книга Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі» – чутлива проза про крихкість життя і людяність у часи війни.
Книга Ольги Соляр «Дике поле» (Dzike Pole) написана польською мовою. Це документально-художня проза, присвячена першому рокові війни росії в Україні, побаченому очима військових і цивільних. Авторка багато років активно працює для розвитку української культури в Польщі.
«Слово, чому ти не твердая криця?» – писала Леся Українка в похмуру добу царизму. У наші дні воно стало зброю, його боїться ворог.
За правдиве слово загарбники переслідують і навіть вбивають. Так, зокрема, вчинили з поетом на Харківщині Володимиром Вакуленком. На захоплених тимчасових теренах, путінці носяться із списками, в яких значаться імена колишніх учасників АТО, правоохоронців, вчителів та журналістів і письменників. Їх хапають в першу чергу та й люто катують. Багатьох із затриманих уже немає в живих...
...Захлинаються кров’ю і
димом світанки.
Вигинає імперія хижий
хребет.
По дорогах повзуть
розчепірені танки.
Причаїлася свастика в
літері Zet.
Так писала про початок російської війни у лютому 2022 року славетна українська поетеса Ліна Костенко.
Олександр Хоменчук.
м. Варшава.
...У Польщі зустрічаються з читачами українські поетеси: Ганна Осадко та Юлія Броварна. Окрім Ольштиня, де були гостями культурно-громадського товариства «Боруссія», обидві побували на зустрічах з прихильниками української поезії у Варшаві, Любліні та Гданську.
Тернополянка Ганна Осадко має ступінь доктора філософії та є автором п’яти збірок поезій, десяти дитячих книжок, ілюстрацій до 60 видань, переклади з англійської. Російська агресія в Україні забрала її коханого чоловіка Сергія... На фронт пішов син.
Вінничанка Юлія Броварна – поетеса, журналістка, ілюстраторка, графічна дизайнерка. Вона організаторка таких заходів, як фестиваль Редьярда Кіплінга, поетичний фестиваль «Підкова Пегаса» й конкурс одного вірша «Малахітовий носоріг». Її книги, як і Ганни Осадко, з’явилися в серії «Перед лицем війни. Бібліотека української поезії».
На сьогодні в Польщі представлено п’ять випусків двомовних (написаних українською та польською мовами) поетичних збірок, які видає Міжнародний діалоговий центр імені Чеслава Мілоша у рамках програми «Прикордоння України». Це – спільна ініціатива видавництв «Джезва» (Dzhezva) зі Львова та «Пограниччя» (Pogranicze) з Сейнів/Красногруди.
Ініціатива народилася після нападу російських загарбників на чолі із світовим авантюристом путіним на незалежну Україну. Основна мета проекту – видання української поезії, написаної від часу нападу Росії у 2014 році. Кошти від продажу двомовних книг йдуть на підтримку українських митців.
У цій серії вийшли й твори Вікторії Амеліної, написані після вторгнення російської орди в Україну, та зібрані нею факти додвомовної книги «Свідчення». Ще одним автором, представленим у проєкті «Пограниччя», став Максим Кривцов зі збіркою «Ток-шоу «Війна». Обох письменників присутні на заходах часто згадують і говорять про них з великим сумом. Вікторію Амеліну, львів’янку і Максима Кривцова, рівнянина, поета-воїна, забрала жорстока війна. Збірки видані після їхньої загибелі.
Твори Максима Кривцова опубліковані в кількох антологіях воєнної поезії. Першу книгу «Вірші з бійниці», видану 2023 року, визнано однією з книжок року за версією Українського ПЕН. Загинув поет-солдат разом зі своїм рудим котом Дарвіном. На честь письменника названо новий сорт фіалки. Було йому 34 роки.
Варто згадати і про внесок польського журналіста, військового репортера Павла Пєньонжка. Він уже видав три книги про війну в Україні. Дві побачило світ у 2015 і 2017 роках, а третя – в цьому році. Її назва – «Спротив українців проти російської навали».
Молодий журналіст був учасником революції Гідності (2013–2014 рр.) у Києві. Під час розгону демонстрантів силовиками – псами Януковича, отримав поранення. Після одужання взявся за перо. Книга «Спротив...» висунута на здобуття престижної премії Ришарда Капусцінського. У ній Павел показує, що за збройним опором російським варварам стоїть не лише військова сила, а й низові, часом скромні дії мільйонів громадян України.
Цікавими є також номінанти ВВС- Україна на звання «Книга року 2025». Це різні за жанром твори, але всі вони – про війну, складну історію та пам’ять. Це, зокрема, праця військового медика Богдана Журавля – «Букурія». Його розповідь щира, подекуди іронічна. Вона про фронтові будні, де страх і відчай часто поєднуються з чорним гумором. Книга Мирослави Кирильчук «Микольцьове щастя» показує, коли особисті мрії стикаються з жорстокою історією. А книга Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі» – чутлива проза про крихкість життя і людяність у часи війни.
Книга Ольги Соляр «Дике поле» (Dzike Pole) написана польською мовою. Це документально-художня проза, присвячена першому рокові війни росії в Україні, побаченому очима військових і цивільних. Авторка багато років активно працює для розвитку української культури в Польщі.
«Слово, чому ти не твердая криця?» – писала Леся Українка в похмуру добу царизму. У наші дні воно стало зброю, його боїться ворог.
За правдиве слово загарбники переслідують і навіть вбивають. Так, зокрема, вчинили з поетом на Харківщині Володимиром Вакуленком. На захоплених тимчасових теренах, путінці носяться із списками, в яких значаться імена колишніх учасників АТО, правоохоронців, вчителів та журналістів і письменників. Їх хапають в першу чергу та й люто катують. Багатьох із затриманих уже немає в живих...
...Захлинаються кров’ю і димом світанки.
Вигинає імперія хижий хребет.
По дорогах повзуть розчепірені танки.
Причаїлася свастика в літері Zet.
Так писала про початок російської війни у лютому 2022 року славетна українська поетеса Ліна Костенко.
Олександр Хоменчук.
м. Варшава.
Український Пегас перед лицем війни
Залишити коментар