З давніх-давен до нас дійшла притча про мудреця, який на три запитання, що дорожче золота, міцніше сталі, сильніше від бурі, відповів коротко: «Дружба». А сьогодні, напевне, кожен із нас додав би: «Мир».
Це ми особливо відчули після широкомасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році. Війна – завжди трагедія. Вона руйнує людські життя, землю, навколишній світ, змушує жити в страху та невідомості. З початком війни жителі Ковельщини за покликом сердець включилися у волонтерський рух. Кожний вносить якусь частку праці, аби допомогти тим, хто стоїть на захисті миру.
Мешканці села Жмудче теж не стоять осторонь, знаючи, що доброта і милосердя творять дива. Так, у кожного з них свої домашні клопоти: господарство, діти, онуки. Але за особистим вони не забувають про громадське. За час воєнних дій на їх рахунку – багато добрих справ. Тут роблять все дуже розумно і швидко, як кажуть – сьогодні на сьогодні. Збирають продукти, овочі, печуть хліб, печиво, пироги чи не в кожній хаті. Їхні кухні перетворюються на справжні кондитерські цехи, бо коли їде машина на Схід, в селі напікають по 10-15 ящиків кондитерських виробів.
Координатором добрих справ є Кропива Тетяна Леонідівна, депутат селищної ради, завідуюча магазином. Її поважають в селі. Своєрідний «штаб», куди несуть продукти, знаходиться в сільському магазині. Працюють під гаслом: «Хто не на фронті, той – для фронту». Є стабільний актив: Руднік Надія Михайлівна (на світлині), Ковальчук Тетяна Леонідівна, Бенесько Лариса Олександрівна, з ними добре працювати – знають село, можливості сімей. Сьогодні селянам не завжди легко і в матеріальному, і в моральному планах. Але відповідальність, розуміння ситуації переважають.
Завжди безвідмовні родини Білічів, Рудніків, Кисілів, Захарчуків, Назарів, Ярмолюків, Мажулів.
А розпочалося все із в’язання шкарпеток. Попросили хлопці (нині там, на Сході, захищають нас 15 мешканців села). Матері не встигали в’язати, підключились жінки — сама Тетяна Леонідівна більше 30 пар за зиму зв’язала, Галина Лукашук, Галина Бідун, Ольга Войтюк, Галина Захарчук.
Тетяна Леонідівна і нитки діставала, і в’язані шкарпетки відсилала воїнам. А ще, розповідає вона, дуже допомагає їхнє товариство і коштами, і продуктами.
В селищі волонтери виготовляють «супові набори», то чуйні жінки з Жмудчого й тут безвідмовні в допомозі. То хліба привезуть, то приправ, навіть кріп заготовили. Така дружба радує, бо кажуть в біді люди пізнаються.
– Хочеться усіх перелічити, – каже Тетяна Леонідівна, – бо кожен старається чимось допомогти. Так, Шепель Нона Володимирівна завжди пече хліб, Кисіль Ольга, Слюсарчук Галина дають борошно, Мажула Людмила, Пахолюк Тетяна стараються їм допомогти. А ще ми збираємо кошти, якщо потрібно. І все це щиро, із розумінням. Так, важко, але треба. У селі дуже гарні люди, працьовиті, відповідальні, розуміючі, з ними легко, – говорить Тетяна Кропива.
Тож дякуємо Вам, дорогі земляки, за допомогу нашим Захисникам, участь у волонтерському русі. Міцного Вам здоров’я, Божої благодаті на кожен день!
Валентина Січкар.
Фото автора.
З давніх-давен до нас дійшла притча про мудреця, який на три запитання, що дорожче золота, міцніше сталі, сильніше від бурі, відповів коротко: «Дружба». А сьогодні, напевне, кожен із нас додав би: «Мир».
Це ми особливо відчули після широкомасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році. Війна – завжди трагедія. Вона руйнує людські життя, землю, навколишній світ, змушує жити в страху та невідомості. З початком війни жителі Ковельщини за покликом сердець включилися у волонтерський рух. Кожний вносить якусь частку праці, аби допомогти тим, хто стоїть на захисті миру.
Мешканці села Жмудче теж не стоять осторонь, знаючи, що доброта і милосердя творять дива. Так, у кожного з них свої домашні клопоти: господарство, діти, онуки. Але за особистим вони не забувають про громадське. За час воєнних дій на їх рахунку – багато добрих справ. Тут роблять все дуже розумно і швидко, як кажуть – сьогодні на сьогодні. Збирають продукти, овочі, печуть хліб, печиво, пироги чи не в кожній хаті. Їхні кухні перетворюються на справжні кондитерські цехи, бо коли їде машина на Схід, в селі напікають по 10-15 ящиків кондитерських виробів.
Координатором добрих справ є Кропива Тетяна Леонідівна, депутат селищної ради, завідуюча магазином. Її поважають в селі. Своєрідний «штаб», куди несуть продукти, знаходиться в сільському магазині. Працюють під гаслом: «Хто не на фронті, той – для фронту». Є стабільний актив: Руднік Надія Михайлівна (на світлині), Ковальчук Тетяна Леонідівна, Бенесько Лариса Олександрівна, з ними добре працювати – знають село, можливості сімей. Сьогодні селянам не завжди легко і в матеріальному, і в моральному планах. Але відповідальність, розуміння ситуації переважають.
Завжди безвідмовні родини Білічів, Рудніків, Кисілів, Захарчуків, Назарів, Ярмолюків, Мажулів.
А розпочалося все із в’язання шкарпеток. Попросили хлопці (нині там, на Сході, захищають нас 15 мешканців села). Матері не встигали в’язати, підключились жінки — сама Тетяна Леонідівна більше 30 пар за зиму зв’язала, Галина Лукашук, Галина Бідун, Ольга Войтюк, Галина Захарчук.
Тетяна Леонідівна і нитки діставала, і в’язані шкарпетки відсилала воїнам. А ще, розповідає вона, дуже допомагає їхнє товариство і коштами, і продуктами.
В селищі волонтери виготовляють «супові набори», то чуйні жінки з Жмудчого й тут безвідмовні в допомозі. То хліба привезуть, то приправ, навіть кріп заготовили. Така дружба радує, бо кажуть в біді люди пізнаються.
– Хочеться усіх перелічити, – каже Тетяна Леонідівна, – бо кожен старається чимось допомогти. Так, Шепель Нона Володимирівна завжди пече хліб, Кисіль Ольга, Слюсарчук Галина дають борошно, Мажула Людмила, Пахолюк Тетяна стараються їм допомогти. А ще ми збираємо кошти, якщо потрібно. І все це щиро, із розумінням. Так, важко, але треба. У селі дуже гарні люди, працьовиті, відповідальні, розуміючі, з ними легко, – говорить Тетяна Кропива.
Тож дякуємо Вам, дорогі земляки, за допомогу нашим Захисникам, участь у волонтерському русі. Міцного Вам здоров’я, Божої благодаті на кожен день!
Валентина Січкар.
Фото автора.
З давніх-давен до нас дійшла притча про мудреця, який на три запитання, що дорожче золота, міцніше сталі, сильніше від бурі, відповів коротко: «Дружба». А сьогодні, напевне, кожен із нас додав би: «Мир». 
Залишити коментар