Повідомлення в номер / У нас в гостях – Ірина Ярмолюк

У нас в гостях – Ірина Ярмолюк

Ярмолюк Ірина Миколаївна народилася 1 вересня 1989 року у місті Ковелі. Навчалася в НВК №11, вищу освіту здобула у ВНУ імені Лесі Українки за спеціальністю «Вчитель української мови та літератури». Із 2012 року працює в ОНЗ «Люблинецький ліцей».

Почала писати вірші у 23-річному віці. Перша поезія мала назву «Падолист». Вірші належать до громадянської, філософської, пейзажної та інтимної лірики. Із 2017 року – активна учасниця товариства «Творчий світ». Наснагою до творчості письменниці є поетичні надбання Лесі Українки, Ліни Костенко та інших.

ПІД КРИЛОМ ФРАНКА

Присвячено Івано-Франківську

Погоже під крилом Франка:

Й меморіали, і мурали,

Фонтанів музика лунка...

Тут клумби в квітах – маргінали

Пістрявих поверхів душі, 

В якій просторі пишні зали.

Лунають вірші не від ШІ,

Слова у вальс з натхненням стали.

Спокійно під крилом Франка,

Моргають вогники кав’ярень,

Фантомна музика лунка

Душевних зоряних підвалин.

Спекотно під крилом Франка!

Слова у рими поєднались,

Та  хвиля озера в’юнка

В либокій пам’яті зосталась!

Від вражень зцілюється світ,

Той, що ще зовсім не відкритий.

Й на призьбі сизо-срібних літ.

Присіла мрія щастя пити.

ЛІТНЯ КОМПОЗИЦІЯ

Сонце приземлилося й  шкварчить,

Втомлені троянди, віє  чадом.

Вітруган розгніваний бурчить,

Розгрозилось небо. Пахне градом.

Небо розгрозилося. Кричить,

То грозою до землі обвисло.

Сонце наїжачилось. Гарчить,

Розпашілі трави. Літо скисло.

Сонце перепечене. Димить.

Поруділи трави від знемоги.

Котиться грози метеорит.

Гусне літо спекою і смогом.

Спека все ж дощами відболить,

Знову все повернеться  до свого.

ЛИПНЕВИЙ КОКТЕЙЛЬ

Липень ллється лаймовим лікером. 

Сонце стигле. Стомлена струна.

Липне літо. Ліри. Лати. Леви.

Спека скисла. Синява сумна.

Грають гради  гаму- грозовицю.

Грають грізно, гордо, гнівно.Гніт.

Стигле сонце. Спраглий спів синиці.

Літо. Леви. Лагода і лід.

Липень липне. Літо – лате. Люди.

Легко ланню лагода летить.

Любляче. Ласкаво. Люлі-люлі.

Сном спокійним страх столітній спить...

ФРАГМЕНТИ ЛИПНЕСЕРПНЯ

Вже липень – у мушлю равликом,

З затертим до дір сюжетом.

Вже серпень фарбує валиком,

Кидаючи ввись моменти.

Вже липень лишився стрічкою

Чи витягом із кіно.

Смородиновим і порічковим

Фрагментом  із доміно.

Вже серпень вмикає датчики.

Вони, як звичайно, впору.

Вже серпень стає на пальчики,

Здіймається тілом вгору.

Вже липень – у мушлю равликом,

Вітриськами заколисаний.

Торкнувся небес журавликом.

На пам’ятосклі записаний.

ГНІТЮЧИЙ ХІД

Вона іде, і час у ній летить,

Вистукуючи болем, мов копитом.

Вона гримить! Хай Бог колись простить

Злу грішницю, що хоче відкупитись

Від реву, крику, скиглення, виття,

Що сипляться з відкритої горлянки.

Що розкидає гради, мов сміття,

Що не втиха від смертної гулянки.

Вона гуде, як сіра вовчина

До совісті вогненної прип’ята. 

Вже й розігнала вперто пил війна,

Та й совість враз схотіла розіп’ясти!

Вона летить все ж поспіхом ідей

До нових втрат, до змін гірких відкрита.

Що вибухнути мали з дня на день

Густим свинцем самотність мрій прикрита.

Вона летить й...  поволі затиха,

Останні видихаючи уламки.

Все ж зупинилась! Все ж вона змогла!

Все ж знизила свою гнітючу планку.

Ірина ЯРМОЛЮК.