Іван Франко в історії та пам’яті ВолиніПостать Івана Франка — видатного поета, прозаїка, науковця та громадського діяча — посідає особливе місце в культурно-історичній спадщині Волині.
Зв’язок Каменяра з цим краєм не обмежується лише літературними дослідженнями чи збором фольклору. Це історія живих зустрічей, інтелектуального діалогу та тривалої дружби, яка залишила помітний слід у регіональній пам’яті, зокрема й на теренах Ковельщини.
Основним осередком, який приваблював Івана Франка на Волині, був маєток родини Косачів у селі Колодяжне, що неподалік Ковеля. Сюди він неодноразово приїздив на запрошення Олени Пчілки та Лесі Українки. Ці візити були сповнені спільних творчих задумів, обговорень розвитку української видавничої справи та обміну літературним досвідом.
Під час поїздок до Косачів письменник зупинявся в Ковелі, який уже на той час був важливим транспортним і культурним вузлом регіону.
Сьогодні пам’ять про ці відвідини дбайливо зберігається у Літературно-меморіальному музеї-садибі Лесі Українки в Колодяжному, де окремі експозиції присвячені взаєминам Франка з родиною Косачів та його перебуванню на Ковельщині.
Ушанування пам’яті Івана Франка на теренах Волинської області є системним і охоплює освітній, топонімічний та музейний простори. Зокрема, іменем Каменяра названо у Ковелі Палац учнівської молоді, де раніше розміщувався кінотеатр під такою назвою, а у 60-70-их роках Будинок культури. При вході у приміщення закладу встановлено бюст видатного українця, пам’яті якого мають можливість вклонитися ковельчани та їх гості.
Є у Ковелі і вулиця Івана Франка. У не такі вже й далекі часи колективне господарство у Радошині (нині Голобської громади) носило ім’я Каменяра. Тут працювали відомі на Волині майстри сільськогосподарського виробництва, вирощували високі врожаї зернових і технічних культур, наполегливо розвивали тваринницьку галузь, успішно працювали заклади культури й освіти.
Побратим нашої землячки Лесі Українки на літературній ниві Іван Франко живе у серцях і душах волинян. Вічна йому слава!
Наш кор.
Мідь гряде серпнева
З Карпат набат-вершин.
Рве бескиди кревно –
Серце-твердь вершить.
Крокує у думки розкуті –
Сонети у розкриллі зір.
Іде через розпуття
Свободи до цих пір.
Благословить кипуча віра,
Щоб не скували пута зла.
Поет у клекоті zе-виру –
Як щит проти навал!
Йде сіяч з народом опліч –
Прагне Перемоги вкрай.
Гімн кує пророчий:
«Здола руїну рідний край!»
Каменяр гартує долю –
Здобуває Воїн Світла волю!
Скалу вражу розіб’ємо,
Прапор волі вознесемо!
З вишиванкою від Бога,
З розсипом зір Карпат –
З Нагуєвич лягла дорога
У Львів Лицаря-Каменяра.
Смереки-трембіти дзвони
Велично віють в борні.
Вершать у прощі роздоли
Революціонера Гімн!
Струни серця у досвіт
Мир-рими ладять в душі.
Стремить Легеня клич досі
Перемогою світ-вершин.
Наставника злету Свободи,
Бойової відваги взірця –
Славить у лавах з народом
Шлях-терен Поета-співця!
Іван Ярошик.
Залишити коментар