Повідомлення в номер / Чи буває їм соромно

Чи буває їм соромно?

Слухаючи і читаючи про розгул корупції в Україні, іноді думаєш: коли вже «наїдяться» хабарники і злодії, яких щораз більше?

У час, коли Захисники і Захисниці держави стікають кров’ю на фронті, а волонтерська спільнота збирає пожертви для військових, товстопузі мародери ніби перед кінцем світу гребуть під себе мільйони і мільярди.  Вони, як-то кажуть, не бояться ні Бога, ні чорта, очевидно вважаючи, що житимуть вічно. 

Майже щодня довідуємося про підозри у корупції високопоставленим чиновникам. Мудрі, міндічі та іже  з ними підло знущаються з українців, відверто насміхаються над Законом, бо знають: за будь-яких обставин у них є шанс бути виправданими, втекти за кордон або отримати досить легке покарання.

Багатьом людям їх поведінка незрозуміла, а то й огидна. Наживатися на війні, багатіти на гуманітарній допомозі з-за кордону, спекулювати на довірі співгромадян – що може бути страшнішого? 

Але їм не страшно, бо знають: у кого гроші, у того й влада. Гроші в них, а в народу – страх. За себе, рідних, який мобілізували (часто насильно), за майбутнє дітей, онуків, правнуків. І найгірше, що в багатьох випадках відчувають поблажливість, а то й підтримку з боку влади, правоохоронних органів. Причини на те різні, але зрозуміло одне: суспільство поділене на два табори. Одні віддають життя за рідну землю, другі наживаються на людській біді. 

Чи буває соромно корупціонерам? Ні. Послухайте чи почитайте їх виправдовування під час судових засідань, про які повідомляють ЗМІ, і ви  у цьому переконаєтесь. Вони свідомо коять злочини, діючи за правилом: крадуть усі, отож і мені можна. Нам, «обраним», все дозволено і буде прощено. 

Та в народі кажуть: до пори жбан воду носить. Прийде розплата і до вас, бандити і мародери. Не до всіх і не одразу, але прийде неодмінно.

Доки не пізно,  покайтеся. Бо тільки каяття зможе полегшити вашу долю. Встигніть це зробити до покарання і розплати за свої гріхи.

Слухаючи і читаючи про розгул корупції в Україні, іноді думаєш: коли вже «наїдяться» хабарники і злодії, яких щораз більше?

У час, коли Захисники і Захисниці держави стікають кров’ю на фронті, а волонтерська спільнота збирає пожертви для військових, товстопузі мародери ніби перед кінцем світу гребуть під себе мільйони і мільярди.  Вони, як-то кажуть, не бояться ні Бога, ні чорта, очевидно вважаючи, що житимуть вічно. 

Майже щодня довідуємося про підозри у корупції високопоставленим чиновникам. Мудрі, міндічі та іже  з ними підло знущаються з українців, відверто насміхаються над Законом, бо знають: за будь-яких обставин у них є шанс бути виправданими, втекти за кордон або отримати досить легке покарання.

Багатьом людям їх поведінка незрозуміла, а то й огидна. Наживатися на війні, багатіти на гуманітарній допомозі з-за кордону, спекулювати на довірі співгромадян – що може бути страшнішого? 

Але їм не страшно, бо знають: у кого гроші, у того й влада. Гроші в них, а в народу – страх. За себе, рідних, який мобілізували (часто насильно), за майбутнє дітей, онуків, правнуків. І найгірше, що в багатьох випадках відчувають поблажливість, а то й підтримку з боку влади, правоохоронних органів. Причини на те різні, але зрозуміло одне: суспільство поділене на два табори. Одні віддають життя за рідну землю, другі наживаються на людській біді. 

Чи буває соромно корупціонерам? Ні. Послухайте чи почитайте їх виправдовування під час судових засідань, про які повідомляють ЗМІ, і ви  у цьому переконаєтесь. Вони свідомо коять злочини, діючи за правилом: крадуть усі, отож і мені можна. Нам, «обраним», все дозволено і буде прощено. 

Та в народі кажуть: до пори жбан воду носить. Прийде розплата і до вас, бандити і мародери. Не до всіх і не одразу, але прийде неодмінно.

Доки не пізно,  покайтеся. Бо тільки каяття зможе полегшити вашу долю. Встигніть це зробити до покарання і розплати за свої гріхи.