Останні дні для нас були важкими: ворог практично безперестанно обстрілював і обстрілює Волинь. Особливо руйнівним був день 14 жовтня, коли від удару рашистів у Луцьку загинули шестеро мирних людей, десятки поранених.
Потужного удару путінські людожери завдали по Ковельщині у минулі вихідні дні. Терор продовжився у понеділок, 19 жовтня. Як результат, виникли перебої з водо- та електропостачанням, було дезорганізовано навчальний процес у школах і навчальних закладах, роботу цілого ряду підприємств, установ, організацій.
Варварські обстріли Волині, в тому числі Ковельщини, продовжилися в ніч на 20 жовтня і з ранку вівторка.
Трагічні події, про які ми згадали, зайвий раз нагадують кожному з нас, що поняття умовного тилу, яким був західний регіон України, втратило сенс: ніякого тилу нині немає, під загрозою щодень перебуває кожен населений пункт країни. Така ситуація вимагає від нас особливої пильності, обережності, вміння оперативно реагувати на сигнали тривоги.
Ми повинні постійно бути насторожі, позбутися шкідливої звички вважати безпеку сім’ї, колег по роботі, друзів, сусідів зайвою справою, не вартою уваги й негайної реакції. Пора зрозуміти, що бомбосховище, «тривожний чемоданчик», вміння надати швидку медичну допомогу – це не чиїсь вигадки і забаганки, а суворі реалії воєнного (на превеликий жаль) життя.
В соціальних мережах можна іноді прочитати пости про нестачу в місті й селах району надійно обладнаних укриттів, неувагу деяких органів місцевої влади до проблем безпеки. Що ж, такі факти мають місце. Але почнімо і з себе: чи знаємо ми чітко, де знаходиться найближче від нас бомбосховище, місце розташування якого можна відшукати на інформаційних ресурсах мерії або тієї чи іншої громади? Чи достатньою є безпека ваших дітей та онуків, коли вони ідуть до школи на навчання або до закладу позашкілля? Чи надійним є транспорт, яким вони користуються?
Варто і в місті, і в населених пунктах громад скоротити кількість масових заходів в осінньо-зимовий період, не ризикувати життям їх учасників, бо, як колись казали, куля – дурепа: їй все одно, куди і в що влучати. Подібна засторога стосується і шкіл, навчальних закладів.
Маємо у цей складний період забути примовку: «Хто не ризикує, той не п’є шампанського». Є інша народна мудрість: «Обережного Бог Береже!». Отож, частіше згадуймо ці слова.
Останні дні для нас були важкими: ворог практично безперестанно обстрілював і обстрілює Волинь. Особливо руйнівним був день 14 жовтня, коли від удару рашистів у Луцьку загинули шестеро мирних людей, десятки поранених.
Потужного удару путінські людожери завдали по Ковельщині у минулі вихідні дні. Терор продовжився у понеділок, 19 жовтня. Як результат, виникли перебої з водо- та електропостачанням, було дезорганізовано навчальний процес у школах і навчальних закладах, роботу цілого ряду підприємств, установ, організацій.
Варварські обстріли Волині, в тому числі Ковельщини, продовжилися в ніч на 20 жовтня і з ранку вівторка.
Трагічні події, про які ми згадали, зайвий раз нагадують кожному з нас, що поняття умовного тилу, яким був західний регіон України, втратило сенс: ніякого тилу нині немає, під загрозою щодень перебуває кожен населений пункт країни. Така ситуація вимагає від нас особливої пильності, обережності, вміння оперативно реагувати на сигнали тривоги.
Ми повинні постійно бути насторожі, позбутися шкідливої звички вважати безпеку сім’ї, колег по роботі, друзів, сусідів зайвою справою, не вартою уваги й негайної реакції. Пора зрозуміти, що бомбосховище, «тривожний чемоданчик», вміння надати швидку медичну допомогу – це не чиїсь вигадки і забаганки, а суворі реалії воєнного (на превеликий жаль) життя.
В соціальних мережах можна іноді прочитати пости про нестачу в місті й селах району надійно обладнаних укриттів, неувагу деяких органів місцевої влади до проблем безпеки. Що ж, такі факти мають місце. Але почнімо і з себе: чи знаємо ми чітко, де знаходиться найближче від нас бомбосховище, місце розташування якого можна відшукати на інформаційних ресурсах мерії або тієї чи іншої громади? Чи достатньою є безпека ваших дітей та онуків, коли вони ідуть до школи на навчання або до закладу позашкілля? Чи надійним є транспорт, яким вони користуються?
Варто і в місті, і в населених пунктах громад скоротити кількість масових заходів в осінньо-зимовий період, не ризикувати життям їх учасників, бо, як колись казали, куля – дурепа: їй все одно, куди і в що влучати. Подібна засторога стосується і шкіл, навчальних закладів.
Маємо у цей складний період забути примовку: «Хто не ризикує, той не п’є шампанського». Є інша народна мудрість: «Обережного Бог Береже!». Отож, частіше згадуймо ці слова.
Останні дні для нас були важкими: ворог практично безперестанно обстрілював і обстрілює Волинь. Особливо руйнівним був день 14 жовтня, коли від удару рашистів у Луцьку загинули шестеро мирних людей, десятки поранених. 
Залишити коментар