Визволили цуцика з полонуЗагальновідомо, що собака – друг людини. Але нерідко і людина стає другом собаки, коли остання потрапляє у біду.
Нещодавно господарі одного з будинків по вулиці Холмській стали свідками не зовсім звичайної події, що трапилася у їх обійсті. Повертаючись ввечері з роботи додому, вони почули розпачливе собаче скавучання. Роздивившись довкола, побачили, що якийсь приблудний песик, очевидно, шукаючи чогось їстівного, засунув голову у сітку паркана і назад не може її витягти.
Господарі походили довкруг "полоненого", спробували різні способи порятунку собаки з пастки, але нічого вдіяти не змогли. Тоді зателефонували до начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міськвиконкому Юрія Дідковського і попросили допомоги. Юрій Миколайович пообіцяв поміч.
Незабаром на місце події прибули начальник ДПРЧ-4 капітан служби цивільного захисту Олександр Грицюк і водій Руслан Зейко. Маючи досвід оперативного реагування на подібні ситуації, вони швиденько визволили цуцика з полону. Опинившись на волі, той дременув щосили із неприємного для себе місця, та так, що аж сніг за ним закурів…
Ну, а господарі дому висловлюють щиру подяку за оперативність і професіоналізм в роботі Юрію Дідковському, Олександру Грицюку і Руслану Зейку. Щастя і благополуччя Вам, добрі люди!
Наш кор.
НА ЗНІМКУ: під час рятувальної "операції".
Фото Артема ЯВОРСЬКОГО.
Вмирають спокійно бездомні
собаки,
Відходять без крику, відходять
без шуму.
Вони відкидають натомлені лапи,
Відносять у вічність гірку псячу
думу.
Бездомні собаки, повірте, як люди
Страждають, радіють, сміються
і плачуть.
Їм важко постійно, їм важко усюди,
Та хто це почує, а хто це все
бачить?
Бездомні собаки живу душу мають.
Їм теж, мабуть, сняться
заквітчані далі.
Вони також люблять, танцюють,
ридають,
Їм теж дошкуляють собачі печалі.
Бездомні собаки ненавидять зраду,
Підступність і підлість, обмани
та злобу.
Вони нюхом чують жорстокість
і правду,
Вони вірні людям до самого гробу.
Коли ж рвуться хмари в грозових
атаках,
Коли дощі землю водою покрили,
Здається мені, що то плачуть
собаки,
Яких за життя так безжалісно
били.
Марта КОВАЛЬ,
учениця 9-го класу ЗОШ
І-ІІІ ст. с. Вербки.
Залишити коментар