Зміни в законодавстві: порядок реєстрації права власності на нерухомістьЗ 1 січня 2013 року відповідно до вимог Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (надалі – Закон) почав діяти Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
У зв’язку із запровадженням нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до багатьох законодавчих актів, в тому числі і до Цивільного кодексу України, Закону України „Про нотаріат”, були внесені зміни.
На шпальтах нашої газети фахівці роз’яснювали ці законодавчі новели. Але у наших краян все ж виникають питання щодо нової системи реєстрації нерухомості. Найбільш поширені з них обговоримо з приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Наталією Миколаївною Заліською (м. Ковель, вул. Незалежності, 61/21; тел. 5-95-89).
– В яких випадках державна реєстрація прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснюється державним реєстратором, а в яких – нотаріусом?
– Щоб власник нерухомого майна мав право укласти щодо цього майна будь-який договір, який потребує нотаріального посвідчення, право власності на це майно необхідно зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Коли відомості про об’єкт нерухомого майна вперше вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то в реєстрі відбувається так зване „відкриття розділу” на цей об’єкт нерухомості з присвоєнням йому реєстраційного номера, який буде незмінним, поки буде існувати сам об’єкт нерухомого майна.
За загальним правилом державну реєстрацію права власності на нерухоме майно з „відкриттям розділу” здійснюють органи державної реєстрації. Винятком із загального правила є проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно нотаріусом перед вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.
Згідно з ч.І ст.16 Закону заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, подається нотаріусу, який вчиняє таку дію.
Отже, лише у разі, коли: по-перше, необхідність реєстрації права власності пов’язана із вчиненням нотаріальної дії (причому не в перспективі, а безпосередньо в день подачі заяви про державну реєстрацію права власності); по-друге, коли право власності на нерухоме майно було зареєстроване до 1 січня 2013 року, нотаріус вправі зареєструвати право власності на таке майно.
У випадку оформлення спадщини на нерухоме майно, коли провести державну реєстрацію права власності перед вчиненням нотаріальної дії неможливо, нотаріус, впевнившись, що реєстрацію права власності на це майно було проведено до 1 січня 2013 року в бюро технічної інвентаризації (БТІ), проводить державну реєстрацію права власності з «відкриттям розділу» безпосередньо за новим власником, тобто спадкоємцем.
Стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникають, змінюються, переходять або припиняються в результаті вчинення нотаріальної дії: за загальним правилом вона проводиться тим нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію одночасно із вчиненням такої дії.
Таким чином:
1) якщо речові права на нерухоме майно виникли, але до 1 січня 2013 року не були зареєстровані, їх державну реєстрацію проводить виключно орган державної реєстрації прав;
2) якщо речові права та їх обтяження виникли після 1 січня 2013 року, але не в результаті вчинення нотаріальної дії (приватизоване, новозбудоване, реконструйоване майно тощо), їх також реєструє орган державної реєстрації прав;
3) речові права, які виникли після 1 січня 2013 року на підставі посвідченого нотаріусом договору чи виданого свідоцтва, реєструє нотаріус (як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора) одночасно із вчиненням нотаріальної дії;
4) якщо необхідність реєстрації права власності на нерухоме майно, яке було зареєстроване до 1 січня 2013 року, пов’язана із наступним укладенням щодо цього майна договору, який нотаріально посвідчується, реєстрацію має право провести як нотаріус, так і орган державної реєстрації прав.
В перших трьох випадках законодавець імперативно визначив реєстратора, в останньому ж випадку – вибір за заявником (але при цьому треба пам’ятати, що нотаріус вправі реєструвати право власності лише у випадку, якщо така реєстрація відбувається під час вчинення нотаріальної дії).
– З огляду на зміни, внесені до Цивільного кодексу України, коли виникає право власності на нерухоме майно? І чим різниться момент набуття права власності на придбане чи успадковане майно, тобто те, що оформлюється нотаріально, і на набуте іншим шляхом, наприклад, побудоване чи приватизоване?
– З 1 січня 2013 року на законодавчому рівні уніфіковано момент виникнення прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до Закону.
А оскільки Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачає, що речові права та обтяження на нерухоме майно, в т. ч. право власності, підлягають обов’язковій державній реєстрації, то такі права виникають з моменту їх реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. І підстави набуття нерухомості у власність (приватизація, отримання в порядку спадкування, купівля, отримання в дар тощо) значення не мають.
Залишити коментар