І Ковель має хокейну командуЯкби ще зовсім недавно хтось мені сказав, що в Ковелі є хокейна команда, я був би дуже здивований. Звичайно, Ковель – місто спортивне, де успішно розвиваються багато видів спорту, але хокейних традицій не має, – у всякому разі, я так вважав донедавна, певно, як і переважна більшість ковельчан.
Так, я знав, що час від часу збираються любителі цієї гри і грають в хокей, якщо цьому дозволяють погодні умови. Але хто б міг подумати, що хлопці організовано «ганяють» шайбу вже вісім років поспіль?
І ось, нарешті, я отримав можливість увійти в єдиний колектив цієї мужньої та цікавої гри. Передусім, вразило те, що хлопці вишукують можливість грати за будь-яких обставин та будь-якої погоди.
Наше товариство різне за професійною приналежністю, життєвими інтересами, але об'єднане льодовим майданчиком, ковзанами, ключками та шайбою. Наймолодшому з нас – 15, найстаршому – 50. Ми не маємо спеціального захисного обладнання, але маємо джентльменську угоду оберігати один одного від можливих травм. А ще є в нас шалений азарт. Ї хоч наша гра далека від професійної, але тактичні малюнки відслідковуються.
Команда не має тренера, але спільними зусиллями намагається виробити тактику гри та сформувати п'ятірки з нападників, захисників та підготувати воротаря. В колективі відчувається постійне прагнення до вдосконалення.
Тому на початку березня ми вперше провели на льодовій арені "Снігова королева", що в Луцьку, товариську зустріч із командою "Вепри" з Володимира-Волинського. Перша гра закінчилась для нас поразкою і величезним бажанням реваншу.
Два наступні тижні минули в напружених тренуваннях. Так, без перебільшення, ми організували по чотири тригодинних тренування на тиждень.
І ось 30 березня ц. р., повернувшись на "Снігову королеву", розпочали матч-реванш. На льодове поле хокейного бою вийшли: Олександр Семенюк, Микола Ніколаєнко, Олександр Назарук, Микола Гусак, Сергій Бабич, Сергій Мазурок, Іван Міселюк, Юрій Миронюк, Олександр Глушинець, Ігор Абрамчук, Петро Никитюк, Леонід Гаврилюк, Руслан Кисляк, Дмитро Назарук та автор цих рядків.
Скажу одразу: команда суперників не чекала від нас напору та злагодженості в діях і, як наслідок, наша перша аматорська перемога з рахунком 16:9.
Тепер вже Володимир-Волинські "Вепри" прагнуть реваншу.
Повертаючись до Ковеля, ми емоційно обговорювали проведену зустріч, планували майбутній сезон, мріяли, щоб у нашому місті, врешті, з'явилося поле для гри в хокей. Для багатьох моїх нових товаришів зовсім незрозуміло, чому за час досить тривалої зими не було залито жодного майданчика. А так би хотілося, щоб у місті були місця для катання на ковзанах, в першу чергу, для дітей та молоді. Наша команда спроможна сама собі підготувати поле для гри, а ось діти – ні.
Ігор ВЕРЧУК,
гравець команди.
НА ЗНІМКУ: хокейна команда нашого міста.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар