Суперечливі почуття оволодівають чи не кожним із нас, коли починаємо аналізувати суспільно-політичну ситуацію в Україні, а особливо – в контексті подій у Криму.
З одного боку, проймаєшся гордістю за тих українських вояків, котрі вірні військовій присязі, не стають на коліна перед знахабнілими російськими агресорами, з останніх сил намагаються боронити техніку, морські судна й літаки.
З другого боку, не можеш втямити, як так сталося, що держава полишила своїх солдатів і офіцерів, прапорщиків, мічманів і матросів напризволяще на окупованій території, заздалегідь не подбала про безпеку їх та їхніх сімей?
Важко однозначно відповісти на ці болючі запитання. Іноді складається враження, що спецоперація "Крим" готувалася заздалегідь, що у ній задіяні не лише зарубіжні країни, а й вітчизняні зрадники-перевертні. Бо коли б було інакше, українські Збройні Сили не нищили б так методично і послідовно, як це робили впродовж останніх двадцяти з лишком років. А відомо ж бо: хто не годує свою армію, годуватиме рано чи пізно чужу…
Тепер спохопилися всі: і парламент, і уряд, і виконуючий обов'язки президента, й інші високопоставлені чиновники. Тільки спостерігаючи за їх діями, знову ж таки думаєш: а чи є у вас тактика і стратегія, чи ви уявляєте чітко, що далі робити? Бо оголосити часткову мобілізацію, змусити у напруженні працювати військкомати, сіяти в суспільстві тривогу і навіть паніку – це ще не все. В що одягти і взути мобілізованих? Де взяти на усіх зброю і навчити нею користуватися (дехто не брав в руки автомата чи пістолета років 20-30)? Де, зрештою, розмістити призваних резервістів?
Як то кажуть, запитань більше, аніж відповідей. Але, слава Богу, що на двадцять четвертому році Незалежності до нас, нарешті, "дійшло": будь-яка революція чогось варта, коли вона вміє захищатися. Збагнув це й український народ (принаймні – в переважній своїй більшості). Тому гасло "Народ і армія – єдині!" – це вже не просто слова, а усвідомлена і владою, і суспільством об'єктивна реальність. Тисячі, якщо не мільйони співгромадян намагаються матеріально допомогти нашим Збройним Силам, хоч частково надолужити те, що було бездарно розтрачено всіма українськими президентами, починаючи від Леоніда Кравчука і закінчуючи Віктором Януковичем.
Нещодавно для того, щоб ознайомитися із станом справ на місці, ми побували у славному місті Володимирі-Волинському, де дислокується Волинська окрема 51-а механізована бригада. Свого часу я (та й не тільки я) проходив тут військову перепідготовку, а тому добре знаю, наскільки сильною і боєздатною була тутешня військова частина, розміщена на крайніх західних рубежах колишнього СРСР.
На жаль, в силу різних причин після розвалу Радянського Союзу незалежна Українська держава не змогла зберегти свій воєнний потенціал. Ми добровільно позбулися ядерної зброї, довіривши свою долю так званим "гарантам", які нині не знають, як із своїми обов'язками впоратися і як зупинити московського агресора, щоб занадто не роздратувати його. Були розпродані або знищені надсучасні військові оборонні і наступальні комплекси, пограбована матеріальна база військових частин, в тому числі у Ковелі, на "вулицю" викинуті тисячі військовослужбовців та їх сімей.
Хтось за це відповів? Ні, й ще раз ні! Бо "добро" на мародерство в армії давали високопоставлені воєнні чини, які "нагріли руки" на махінаціях з армійським майном.
На щастя, Волинська окрема 51-а механізована зберегла свою боєготовність, хоч проблем, звичайно, і тут вистачає. Нещодавно на базі бригади відбулась координаційна нарада командирів військових частин, в якій взяли участь і новий голова облдержадміністрації Григорій Пустовіт, очільники міської і районної влади. Вони ознайомилися з ходом підготовки частини до військових навчань, оглянули автопарк механізованої техніки, розміщення особового складу, збереження озброєння. Як було відзначено, командування, офіцери і солдати бригади перебувають на високому рівні бойової готовності, а в гарнізоні підтримуються належний правопорядок і дисципліна.
Командир бригади полковник Володимир Яцків у розмові із журналістами підкреслив, що особовий склад військовиків завжди готовий захищати територіальну цілісність і суверенітет України.
Комбрига доповнив тимчасово виконуючий обов'язки його заступника по роботі з особовим складом Іван Підопригора:
– Ми перебуваємо у повній бойовій готовності. Як складова одиниця Збройних Сил, бригада виконує заходи щодо підвищення боєготовності військових підрозділів. Йде підготовка і ремонт бойової техніки. Усіх військовослужбовців переведено на цілодобове чергування та казармене становище. Посилено охорону військових містечок, складів, майданчиків з технікою. Велику увагу приділяємо бойовій і морально-політичній підготовці воїнів.
Перевірити свою готовність до ведення воєнних дій, "володимир-волинці" можуть на місцевому полігоні, який розташований неподалік міста і де не раз доводилося бувати. Такі навчання відбувалися там і днями, хоч частина військовиків проводить практичні, як то кажуть, заняття, і на Дубнівському полігоні Рівненської області. Про деякі їх підсумки розповів працівникам ЗМІ майор Ігор Підлісний:
– Головною метою навчання було відпрацювання переміщення особового складу на бойовій техніці. Також відпрацьовувався елемент розгортання у бойові порядки, приготування бойових машин до виконання стрільб. Особовий склад підрозділів виконав вправи з вогньової підготовки на базі штатного стрілецького озброєння. Під час польових занять воїни-піхотинці продемонстрували високу злагодженість та готовність до практичного застосування бойових навиків.
Звичайно, було б великим перебільшенням стверджувати, що у 51-й військовій бригаді все відмінно. Стихія руйнації, яка пронеслася над українською армією, не оминула й володимир-волинців. Комбриг Володимир Яцків, який в армії вже 25 років, не виправдовується за не зовсім привабливий стан війська. За його словами, у цьому винні практично всі.
Сьогодні проблема навіть не в тому, що бракує техніки, а в тому, що час багато деталей вивів з ладу. Рік тому бригада взагалі стояла на межі розформування, отож і "забезпечення" її було відповідне. Нині найбільше потрібні запасні частини і вправні людські руки.
Як нам розповіли, першими взялися допомагати воякам нововолинці. За короткий час вони зібрали готівкою понад 100 тисяч гривень на потреби бригади. Уже згодом більше двох десятків фахівців з майстерень автосервісу шахтарського міста працювали в армійських боксах. Володимир-волинці, в свою чергу, в міру можливостей, на своїх приватних фірмах стали доводити до ладу військові автомобілі. Можна, безперечно, ганити армійців, що вони довели їх до такого стану, але це нічого не змінить: за багато років простою сам час зруйнував гумові шланги, фільтри, сальники, вкрив іржею окремі деталі тощо.
Людям, які ремонтують техніку, важко щось швидко купити по безготівковому розрахунку. Тому допомагають ситуативно: треба фільтри – поїхали і швидко їх придбали, виникла потреба в чомусь іншому – відразу ж знайшли. Збираючи кошти, ініціатори допомагають армії, гарантують повну прозорість витрат. Всі суми записують у спеціальну відомість, у якій той, хто їх вносить, ставить свій підпис.
Стан цих відомостей організатори благодійницького руху володимир-волинські підприємці Роман Мартинюк і Костянтин Зінкевич викладають на своїх сторінках у Фейсбуці. До речі, пунктами збору коштів тут є магазини "Клаксон" і "Техніка".
Високо оцінює роль громадськості у допомозі армії полковник Володимир Яцків. Через місцеві засоби масової інформації він висловлює щиру вдячність мешканцям Володимир-Волинського, інших міст і сіл Волині за патріотизм. Про цей патріотизм свідчить, зокрема, такий факт. Коли формували ешелон для відправки бійців на полігон у селі Овадному, люди навезли стільки провіанту, що місця не вистачало, аби його розмістити.
Але потреби армії задоволені далеко не повністю. Тому й шириться в Україні рух на підтримку Збройних Сил, який з кожним днем набирає все більшого розмаху. Про це постійно інформують радіо, газети, телебачення. Не лишаються осторонь і підприємці, громадські та партійні організації Ковельщини, депутати рад різних рівнів, трудові колективи, про що наша газета вже писала.
Для тих же, хто хоче надати адресну допомогу воякам Волинської окремої 51-ї механізованої бригади, нагадуємо, що кошти на підтримку військових можна переказувати безпосередньо на благодійний рахунок військової частини А-2331, вул. Ковельська, 265, код 07887288, МФО 803014, р/р 31251301100418 ДКСУ у Волинській області.
Отримати більше актуальної інформації щодо потреби у фінансовій та іншій допомозі можна в координаторів цієї громадської акції підтримки військових Романа Мартинюка (тел. 0981975808 та Костянтина Зінкевича (тел. 0677190843).
Хочеться сподіватися, що патріотично налаштовані наші земляки не залишаться осторонь благодійної акції, своїми пожертвами підтвердять істину, що народ і армія – справді єдині.
Микола ВЕЛЬМА.
Р.S. Висловлюємо щиру подяку за допомогу, надану в процесі підготовки цієї кореспонденції, журналістам володимир-волинської міськрайгазети "Слово правди", особисто її редактору Антоніні Михальчук.
М. В.
НА ЗНІМКАХ: так сьогодні виглядає КПП в одій з військових частин у Володимирі-Волинському; автомеханіки Микола ЛИСІЮК і Антон ХОМИЧ, які об’єднали зусилля з місцевим підприємцем Олексієм Панасюком, під час ремонту військового «Урала».
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА і з архіву редакції газети «Слово правди».
Залишити коментар