6 червня в Україні – День журналістаШановні журналісти!
В переддень професійного свята щиро вітаємо Вас!
Цінуємо Вашу працю для нашої Ковельщини, а значить – для усіх нас. Ви не просто інформуєте людей про події, які відбуваються, а формуєте світогляд, впливаєте на розвиток суспільних процесів.
Ваше прагнення до висвітлення актуальних проблем сьогодення, оперативність і об'єктивність інформаційних повідомлень відіграють визначальну роль у сучасному світі, є необхідними для забезпечення повноцінного життя нашого суспільства.
Нехай Ваша робота ніколи не перетворюється на рутинне ремесло і завжди супроводжується творчими злетами, пошуками та знахідками.
Бажаємо Вам, щоб Ваші публікації були для читачів і надалі цікавими, сучасними, актуальними і правдивими.
Здоров'я, щастя та добра! Нових Вам газетярських успіхів, талановитих і активних громадських дописувачів, незліченної кількості читачів!
Юрій ПОЛІЩУК, голова райдержадміністрації.
Ігор ВЕРЧУК, голова районної ради.
Шановні журналісти!
Сердечно вітаю Вас із професійним святом!
Справжній журналіст – це людина небайдужа, яка щодня доводить своє право на довіру людей, усвідомлює міру особистої відповідальності за подану інформацію.
Приємно відзначити, що у нашому місті працюють талановиті, творчі спеціалісти, з власним почерком, відповідним стилем. Завжди слідкую за Вашою роботою. Позитивні повідомлення, у Вашому викладі, додають азарту, натхнення працювати ще краще, а конструктивна критика спонукає до аналізу, пошуку нових шляхів розв'язання вказаних проблем. Тож ми з Вами, дорогі журналісти, – партнери, колеги. Ми разом творимо імідж нашого міста.
Дякую Вам за те, що Ви щодня і щогодини перебуваєте на своїх постах – своєрідному цілодобовому чергуванні. Ви пильнуєте за всім, що відбувається в місті, несете городянам слово істини та правди.
Бажаю Вам здоров'я, нових польотів творчої думки, натхнення. Хай сенсації будуть добрими, новини цікавими, статті ґрунтовними і виваженими. Хай Ваша професійна справа ніколи не переростає в рутинне ремесло, приносить Вам радість і задоволення!
З глибокою повагою –
Олег КіІНДЕР,
міський голова.
Завтра, 6 червня, – професійне свято журналістів. Здавалося б, є підстави для доброго настрою, щирих зичень і творчих задумів на майбутнє.
Тільки якось не святково на душі, навіть – сумно. Бо ніколи День журналіста в Україні не відзначали у такій напруженій і тривожній ситуації, як нині. Працівники ЗМІ були одними з перших, в кого цілилися снайпери на Євромайдані. З них знущалися і їм не давали виконувати професійний обов'язок "тітушки" і "беркутівці". Моїх колег залякували і залякують "революціонери" різних мастей, котрі іноді самі не знають, чого хочуть.
Із початком воєнних дій на Сході країни журналістам знову непереливки. Вони потрапляють під кул
еметні і автоматні черги, над ними знову збиткуються, а окремих беруть у полон або заручники. Буквально днями інформагентства повідомили, що у Донецьку невідомі особи відповідно екіпіровані і озброєні, захопили редакторів двох авторитетних видань – "Донбас" і "Донецьк вечірній" й вивезли у невідомому напрямі.
Одного із них – Олександра Брижа, голову Донецької облорганізації НСЖУ, я добре знав, бо зустрічався із ним на журналістських з'їздах, всеукраїнських нарадах. Досвідчений, ерудований, з почуттям гумору, він справляв враження впевненого у собі, хазяйновитого і далекоглядного редакційного керманича – справжнього корінного донеччанина, щирого українського патріота.
Лиха доля не обійшла і його, як не обійшла інших наших колег. Здавалося б, дивуватися немає чому – у рідному батьківському домі війна. Але боляче й гірко усвідомлювати, що першими жертвами цієї війни стають не тільки професійні вояки, а й професійні журналісти.
Щоправда, вони – теж воїни. Воїни Слова, зброя яких не менш грізна, аніж кулі, бомби і гранати. Тому й нищать їх, тому й викрадають, бо розуміють: правда з екранів телебачення, шпальт газет перемагає зло іноді швидше, аніж найдосконаліші засоби ураження – як масового, так і індивідуального.
Коли пишу ці рядки, ще не знаю долі Олександра Брижа та його колег. Не знаю, що буде з багатьма із нас завтра. Бо недаремно кажуть, що професія журналіста – одна з найнебезпечніших у світі. Та хочеться вірити у краще. Чомусь мені здається, що рано чи пізно хмари на українському небі розсіються, і на зміну затяжному й надокучливому військово-політичному "дощу" засяє "Сонце" перемоги і надії.
Адже наш народ, його Збройні Сили, незважаючи на всі складнощі й проблеми, демонструють велику силу ду
ху, вміння і бажання мужньо захищати Батьківщину.
Звичайно, професійне свято журналісти відзначать. Без помпезних промов і бравурних маршів, надмірних веселощів і розкішних фуршетів. Не час нині на подібне. Ми просто підсумуємо зроблене, подумаємо, як працювати далі. Для ковельських газетярів приємним є той факт, що "Вісті Ковельщини" в обласному творчому конкурсі стали одними з переможців у номінації "Свобода слова", а первинна журналістська організація здобула титул "кращої".
Ми розуміємо, що попереду нас чекає багато важкої, не завжди вдячної, але потрібної чесним людям праці. Слава Богу, що кількість таких людей не зменшилась, а у червні навіть збільшилась, про що свідчить зрослий тираж газети. Сподіваємося, що у другому півріччі ц. р., до початку якого залишилося менше місяця, ситуація не зміниться, й наше видання і надалі залишатиметься найпопулярнішим у краї.
Тож щиро здоровимо усіх читачів і передплатників, громадських дописувачів і розповсюджувачів, працівників пошти і поліграфії, співзасновників і видавців, ветеранів ковельської преси із завтрашнім Днем журналіста! Від щирого серця бажаємо усім Божої благодаті, громадянської злагоди і спокою, а великому українському народу – так жаданих миру, єдності і віри у перемогу!
Микола ВЕЛЬМА.
Р. S. Цими днями інформаційні агентства повідомили, що терористи відпустили донецьких журналістів на волю. Їм поставили у вину "неправильну" редакційну політику і зажадали негайно її змінити – очевидно, на користь самопроголошеної "влади" так званої ДНР. У відповідь редактори прийняли рішення піти разом із трудовими колективами в неоплачувані відпустки. Будемо сподіватися, що ці відпустки не будуть надто тривалими, й незабаром "Донбас" і "Донецьк вечірній" відновлять свій вихід і нестимуть читачам правдиву інформацію про події, що відбуваються, незважаючи на шалений тиск українофобів.
М. В.
Газета-преса робить добре діло:
Погоду у сім'ї й країні веде на людський лад.
Душі газетяра украй потрібно
Читацький збагатити сад-парад.
Щоб мислі-стріли влучно потрапляли,
Зло викривали – з голови до ніг.
Щоб кривду грізні пера розпинали,
Іскрився словом Правди білий світ.
Народу служить серце журналіста,
Як поклик долі, скарбом душі б'є.
Подіями-вістями шпальт зірниця промениста
Шанує істину-історію понад усе…
В журналіста – стрій бадьорий,
Перла-пера крешуть строго.
До вершин злітають вісті,
Крок дзвенить Пегас-горністів.
В журналіста – очі соколині,
Вирізняють щонайтонші хиби- глиби.
Рідну землю – оберіг-колиску –
Плекають Божі газетярські блиски.
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар