Василь Волинчук: “Миру, стабільності і радості від життя!”Прямуючи на літературно-мистецьку зустріч "Лісова пісня" минулої неділі до Скулина, я спостерігав цікаві контрасти життя. Інтенсивно, в стилі неоромантизму, із присмаком псевдосоціалістичного реалізму розбудовується індивідуальний сектор "другого" Ковеля.
З дороги ледь проглядається важливий об'єкт соціального призначення – Білинська школа (не вистачило сил, щоб звести дах). Але мій оптимізм зів'яв найбільше, коли в око впали руїни тваринницького комплексу с. Скулина і комбікормового заводу, споруджених у 1980-1990 рр. Подумалось з гіркотою: дожилися. Не почуєш нині будівельних голосних команд "Майна!", "Віра!", "Подавай" в т. д. Де ви, будівельники? В Росії? В Європі? В Білорусі?
Тому напередодні Дня будівельника, я – в гостях у славного будівничого нашої Ковельщини Василя Волинчука. Він має дві будівельних фірми – МПП "Інвестбуд" та ПП "Златомир".
Чому дві? Все просто: щоб податки та інші платежі розподілялися по справедливості. Тому й реєстрація відбулася в місті окремо, а в районі – так само. Є об'єкт, умовно кажучи на мільйон, в районі, то й податки всі туди.
– Василю Васильовичу, яке воно, життя будівничих сьогодні?
– Знаєте, Анатолію Володимировичу, де є будівництво і новобудови, там є життя окремої людини і держави в цілому. Нехай це буде маленький дачний будиночок, але коли людина будує, то вона мріє, творить, рухається, розвивається в позитивному напрямку. Те ж саме відбувається у великих масштабах – аж до рівня держави.
– Ви сьогодні стали однією із небагатьох провідних будівельних організацій Ковельщини. Як вдалося цього досягти?
– Певною мірою ризиком. Бралися за виконання найскладніших робіт, і бувало, що без фінансування. Тобто, своєю роботою кредитували замовника. Крім того, завжди ішли назустріч побажанням замовників.
– А вартість робіт?
– Це теж вплинуло на наш авторитет.
Будівельні та монтажні роботи у нас при однакових обсягах – на порядок дешевші. Ми на єдиному податку, а це дає суттєву різницю в кошторисі – до 15 відсотків у бік зменшення.
– Якість робіт не страждає?
– Та ні. Ми вдосконалюємо технологічні процеси, використовуємо надсучасні матеріали. Важливу роль відіграють професіоналізм та відповідальність працівників.
– Хто вони, ці найкращі?
– Важко й виділити. Але декого назву. Це – Андрій Шевчук, столяр-червонодеревник спеціаліст високої проби (до речі, працює майже з початку заснування фірми); Валентин Власюк, плиточник-лицювальник, під його вмілими руками, як кажуть, "все горить", розквітає; Лідія Докись, маляр-штукатур, справжній майстер своєї справи.
– А помічники-організатори будівельно-ремонтних робіт?
– Найкращих слів подяки заслуговує наш ветеран Петро Овчаренко, виконроб. Він зі мною пліч-о-пліч, як кажуть, в негараздах і перемогах.
– Ви згадували про ризики із фінансуванням. А як з оплатою праці?
– Сьогодні ця проблема загострилась. Є зароблені гроші, а отримати не можемо. За виконані роботи на об'єктах міста і району борг ще за минулий рік склав 200 тисяч гривень. А це – тримісячна зарплата колективу.
Ми із розумінням та терпінням сприймаємо ці проблеми, адже в Україні іде війна.
– А Ваше ставлення до цих подій?
– Таке, як у всіх – треба допомагати армії! Закупили запчастини для радіостанцій наших військовиків, надавали допомогу Майдану продуктами та іншими речами, придбали військові облігації для підтримки Збройних Сил України.
– Сяє білим, чистим кольором новобудова (на знімку) на виробничій базі. Як вдалося?
– Це був наш довгобуд. Рентабельність на будівництві мала – близько 6 відсотків, тому і будували повільно. Але тепер в нових приміщеннях будуть працювати бухгалтери. Для робітників – простора зала для виробничих й урочистих нарад. Є столярна майстерня та цех з виготовлення металевих виробів, склади, санітарно-побутові приміщення тощо.
– Скажу відверто, гарний подарунок колективу до свята. А які перспективи?
– Короткотермінові – це вчасно, до 1 вересня закінчити роботи на об'єктах освіти та культури. Серед цих об'єктів – приміщення додаткової групи у дитсадку № 6, ремонт кухні садочка № 7, ремонт приміщень в школі мистецтв та художньої школи, заміна покрівлі школи у селі Доротищі.
Ще плануємо розширювати власну виробничу базу, оновити устаткування з обробки деревини і металу.
Проте найголовніше завдання для керівника – зберегти колектив, забезпечити його роботою і зарплатою, наростити обсяги будівельних робіт.
– Побажання є?
– Всім будівельникам Ковельщини ( і не тільки) – миру, стабільності і радості від життя!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Залишити коментар