"Волинь-Кальвіс": вміють і можутьЄ тепло душі, а є тепло у власній хаті. Зігріти душу можна теплим словом, увагою. Для будинку потрібен "генератор" тепла. Але якщо виробник із своєї душі не випромінюватиме тепло, то й виріб його буде неефективний.
У Анатолія Понікарчука, директора ТзОВ "Волинь-Кальвіс" і його колективу, з цим все в порядку. Підприємство виготовляє теплові котли, які обігрівають невеликі будинки і цілі мікрорайони.
Коли сьогодні не розв'язана проблема постачання газу з Росії і йде війна на Сході, зима, яка наближається, нам здається жорстокою мачухою. Саме тут, у цій фірмі, яка пропонує побороти холод альтернативними видами палива, я бачу просвіток і відчуваю деяке заспокоєння.
З Анатолієм Мироновичем ми знайомі десятки років. Співпраця з "Ковельсільмашем" була плідною і корисною завжди. Тому й розмова полилась невимушено та по-діловому.
– Анатолію Мироновичу, Ваша фірма відома в Україні і Європі. Вона має високий авторитет. Як вдалося організувати виробництво і стати "на ноги"? Сьогодні промислові об'єкти занепадають, а Ви умудряєтесь успішно діяти і розвиватися.
– "Волинь-Кальвіс" заявив про себе в травні 2006 року. Ми зареєструвалися у формі спільного литовсько-українського підприємства. Повирішували організаційні та технічні питання й отримали сертифікати під український ринок.
– Перепрошую, а чому під український? Він що, особливий?
– Запити європейських споживачів та з країн СНД в дечому різняться від наших умов. Вимушені були враховувати найдрібніші деталі – від специфіки місцевого палива до вимог рівня автоматизації. І найголовніше – це питання надійності.
– Ну, знаєте, сьогодні в кожній інструкції найбільш примітивного апарату читаємо про високу надійність та ефективність.
– Анатолію Володимировичу, можна писати що завгодно, але є імідж фірми. Ми мусимо написане підтверджувати практикою.
Перший котел ми змонтували в Заболотівській лікарні (Ратнівський район) у 2005 році. Він надійно працює і до сьогодні. Оце і вся реклама!
– А під який вид палива виготовляєте котли?
– Все виробництво адаптоване під біовідновлювальне та місцеве паливо. Тобто дрова, тирса, щепа, брикети з соломи, торф, вугілля.
– А поліська лоза, про яку багато начувано?
– Все, що росте і горить, може бути паливом після відповідного "приготування".
– Скажіть, а різниця між газовим котлом і твердопаливним велика? Є сенс мій газовий котел переводити на дрова?
– Розчарую: він буде неефективним. Ми із литовськими спеціалістами довели, що між цими видами котлів є велика різниця. Теплообмінник газового котла в розрахунку на кіловат енергії набагато менший від твердопаливного. Тому тепловіддача Вашого котла буде набагато нижчою. А Ви ж боретеся за економічність, тому мусите враховувати всі технічні реалії.
– Споживач хоче знати про Вашу продукцію якнайбільше.
– Асортимент великий, як кажуть, – до кольору, до вибору. Для населення виготовляємо котли-плити з площею обігріву 120-140 квадратних метрів.
Вигідними і цікавими є котли-плити з духовкою. Тобто грієш хату і разом з тим запікаєш смачну гуску, як у сільській печі.
– Відчуваю смачні запахи… А ціна не "кусається"?
– Все відносно, і залежить від платоспроможності покупця. Перша група котлів коштує 6-8 тисяч гривень, а з міні-піччю – до 15 тисяч.
– А новинки?
– Є й таке: це – повітронагрівачі. Даний варіант – розпалив пічку, і теплоносій "оббігає" по трубах по всій хаті. Площа обігріву – 80 квадратних метрів.
– Промислові варіанти як представлені?
– Виготовляємо котли центрального опалення різних потужностей – від 8 до 1250 і більше кіловат. Великі, потужні котли ідуть під спецзамовлення.
– Який ефект від виду палива — скажімо, газ – дрова – вугілля: в порівнянні?
– За розрахунками, при однаковому ККД 1 тис. м3 газу умовно дорівнює 4 м3 дров, 1,8 тонни торфобрикету або 1,5 тонни вугілля. Цифри, можливо, не точні, але свою економію ви можете порахувати. З практики: котел потужністю 700 кВт окупиться за 1,5-2 роки.
– Знаю, що ніякий завод не виготовляє сто відсотків комплектуючих деталей для свого виробу.
– Власними силами виробляємо 70-80 відсотків котла. Спецматеріали, датчики, дизайнову оболонку завозимо з Литви. Діє міцна кооперація. Взамін ми литовцям поставляємо готову продукцію, яку вони реалізують в Європі.
Баланс такої кооперації складає до 2 млн. євро.
В останні роки ми стараємося збільшити величину комплектуючих за рахунок українського виробника. Так, термостійкі матеріали, колосники вже не чекаємо із-за кордону. Це здешевлює ціну виробу.
– А стосунки з владою, бюджетними установами?
– Намагаємося вибудувати позитив. Часто працюємо без передоплати, тобто кредитуємо замовника. На жаль, з четвертого кварталу минулого року бюджетні установи області та районів заборгували до 2 млн. гривень. Це негативно позначається на нашій економіці.
Найгірше, що в окремих випадках влада буває непрофесійною. На посади призначають політиків, а не господарників. З ними конкретні питання вирішувати досить складно. В одному з районів питаю у голови адміністрації про оплату боргу за виконані роботи, а він відповідає: "То не моя справа!". Куди вже далі?
– Перспективи розвитку є?
– Аякже. Самі себе інвестуємо. Сьогодні будуємо новий цех металоконструкцій. Придбали 4 одиниці транспорту.
– Із зарплатою як? Виплачуєте вчасно?
– Постукайте пальчиком по дерев'яному столу – до цих пір все було вчасно. Середня зарплата за минулий рік склала 2950 гривень.
– Хто на фірмі найкращі?
– "Професорів" своєї справи у нас немало. Серед них – Сергій Гайдучик, Сергій Осіюк, Олександр Корольчук. Повторюсь: то — спеціалісти найвищої кваліфікації. Не відстає від них і молоде поповнення. Микола Дубінчук, Андрій Остапчук, Олександр Поліщук – це юні орли, які готові високо літати. Їм сьогодні під силу зварювати корабельні конструкції і ємкості під тиском.
А ще недавно вони були учнями Ковельського технічного ліцею. Задоволені роботою і Сергія Смичика. Пройшовши школу робітника, він виріс до прекрасного висококласного інженера, організатора виробництва.
Та хіба всіх назвеш? В їх особі дякую всім працівникам, які тримають технологічно складний "корабель" на плаву.
А хто ж такий капітан "корабля" — ТзОВ “Волинь-Кальвіс” Анатолій Понікарчук?
Він – високопрофесійний організатор виробництва. Його позиція – сподіватися тільки на себе. Хобі – садівництво. Найсвятіше – сім'я. Проблема: чому в добі немає 30 годин для вирішення невідкладних питань?
Досягнення – під його керівництвом ТзОВ "Волинь-Кальвіс" виборов перше місце в загальноукраїнському рейтингу серед 70 (!) подібних підприємств. Оцінку ставила принципова і об'єктивна Національна торгово-промислова палата.
Сьогодні багато промисловців бояться Європи. Наші ковельчани успішно працюють і конкурують з європейцями. І славно виходить!
Отже, хочемо, вміємо і можемо!
Війна теж не обійшла колектив стороною. Сьогодні 4 працівники підприємства воюють в зоні АТО. Для одного з них придбано бронежилет, а також придбали спецтехніку на кілька десятків тисяч гривень для потреб військовиків.
На майданчику перед входом в контору підприємства готує бетонний розчин робітник.
– Що будуватимете? – запитую.
– Тут буде влаштовано місце для прапорів України, Євросоюзу і Литви, – чую у відповідь.
Ці символи впевнено входять в життя – це значить, що Європа до них, а, отже, і до нас, близько.
Словом, після негативно-психологічних емоцій від телевізійних новин я оздоровився позитивною аурою стабільного та ефективно-працюючого підприємства і відчув реальну перспективу європейського вибору життя.
Що ж, хай щастить їм! Не втримуюсь і по-майданівськи дякую: "Молодці".
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКУ: директор ТзОВ “Волинь-Кальвіс” Анатолій ПОНІКАРЧУК.
Фото з архіву ТзОВ “Волинь-Кальвіс”.
Залишити коментар