День пасічника України – професійне свято бджолярів – відзначають 19 серпня (на Спаса). Традиційно – це своєрідне свято-ярмарок, найприємніший момент якого, звісно ж, – дегустація меду.
У цей день у Поворську згадують свого односельчанина, видатного бджоляра Володимира Йосиповича Оксенюка (на жаль, уже покійного). Загалом у селі більше 20 пасічників, проте усі вони з добротою і повагою згадують саме Володимира Йосиповича і називають його "головним".
Він був одним із перших, хто започаткував бджолярське ремесло у Поворську. У 70-ті роки Володимир Йосипович служив у Поворській військовій частині прапорщиком. Мав медичну освіту – фельдшера. А пасіка – це була мрія, хобі. Щоб більше дізнатися про тонкощі цієї справи, заочно пройшов спеціальні курси для пасічників.
"Ще з дитинства у тата була любов до бджіл, – згадує донька Володимира Йосиповича Інна Кухарук. – Проте йому забороняли допомагати у догляді за вуликами (усім же відомо, що бджоли бувають агресивними). Але це не перешкоджало його цікавості: він вилазив на дерева, аби розгледіти устрій вуликів та поспостерігати за роботою бджіл".
Згодом Володимир Оксенюк облаштував велику пасіку в лісі – до 40 вуликів. У турботу про крилатих трудівниць вкладав усю душу. І не покидав ніколи "навчання": завжди передплачував журнал "Пчеловодство", купував новинки на книжковому ринку.
Поступово, завойовуючи повагу серед односельців, знайшов і друзів по справі, і вже сам став справжнім учителем для багатьох початківців як з Поворська, так і з навколишніх сіл.
"Тато дуже любив бджіл. Це було не просто хобі чи бізнес, а справжнє захоплення. Він навіть коли хворів, просив відвезти його на пасіку, – згадує Інна Володимирівна. – А ще батько казав, що бджоли наділені емоціями та почуттями. Завжди говорив: "бджола померла" (як про людину) і дуже засмучувався, коли таке траплялося. Ніколи не було у нього бажання нажитися за рахунок бджільництва, щедрості його не було меж".
Згодом пасіка перейшла "у спадок" зятю – Володимиру Сергійовичу Кухаруку. Він, вдячно згадуючи тестеву науку, старається з любов'ю та відповідальністю дбати про вулики і їх жителів.
l
Бджільництво, як сімейна справа, закріпилася й у родині поворчанина Олександра Івановича Сінчука. Його дід мав пасіку, а коли настав час – роздарував її як придане для своїх дочок. Батько Олександра Івановича, Іван Артемович Сінчук, отримав тоді два вулики, які з допомогою близьких, друзів, сусідів розбудував до 10, а тепер у родинному господарстві їх 15.
Кілька знаходяться поблизу дому, решта – в лісі, де облаштований будиночок для потрібного кожному пасічнику інвентаря. У лісі бджолам для медозбору – роздолля: першим з'являється цвіт ліщини, потім ваблять цвітом інші дерева, квіти, трави…
Хоч бджільництво для членів цієї родини хобі, але ця справа потребує багато зусиль і терпіння: для оновлення і утеплення вуликів, підгодовування і лікування бджіл тощо. Особливо багато турбот у пасічників весною і восени.
"Бджоли – це завжди велика злагоджена сім'я: поодинці крилаті трудівниці ніколи не живуть! Вони, як досвідчені архітектори, підтримують ідеальність своїх творінь у вуликах та порядок у них, – розповідає Олександр Іванович. – Як і у людей, серед бджіл є господарі й ті, що трудяться на благо колективу. Але й без ледарів-трутнів не обходиться. З ними бджоли чинять за своїми "законами". Різняться бджоли й характером: бувають доволі вередливі щодо вибору домівок – можуть оселитися у старому вулику, а нового, свіжопофарбованого, і зовсім оминути увагою. Водночас бджоли дуже справедливі щодо своїх крилатих родичів".
Помічниками у Олександра Івановича – сини Юрій та Ігор, дружина Наталія. "Урожай" з їхньої лісової "медової плантації" часто стає приємним гостинцем друзям, колегам.
Розповіді Олександра Івановича про бджіл можна слухати годинами. Він говорить із захопленням, піднесенням, непідробною любов'ю до неповторного бджолиного світу. Йшла мова і про те, що, крім основного продукту бджільництва – меду, з пасіки одержують бджолиний віск, стільники, прополіс, пергу та пилок, маточне молочко і навіть бджолину отруту та підмор – все дуже корисне для здоров'я людини.
Олександр Іванович теж згадав свого односельчанина В. Й. Оксенюка як зачинателя традиції колективного відзначення у Поворську Дня пасічника: "Володимир Йосипович для цього навіть змайстрував альтанку, збирав усіх бджолярів, аби ті могли не лише скуштувати мед, а й поділитися досвідом, розповісти свої смішні історії".
Початківцям-пасічникам Олександр Іванович радить читати не лише спеціальну літературу, а й вивчити біологію цих комах, аби досконало розуміти їх спосіб життя.
Лілія Бусел, студентка Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки.
НА ЗНІМКУ: Володимир ОКСЕНЮК.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар