Вся проблема української влади в тому, що серед можновладців дуже багато людей з пострадянським синдромом. Вони йдуть у владні кабінети з однією метою – власної наживи, сприймаючи український народ як джерело доходів. Тому дуже мало за всі роки незалежної України народні обранці зробили для людей.
Прихід до влади Леоніда Кучми – початок найстрашніших бід для молодої держави. Під час його президентства Україна повністю зав'язла у корупції та негативних проявах суспільства. Не дивно,що й був скандал з Гонгадзе,коли почалася акція «Україна без Кучми», і дуже загадкова катастрофа – загибель Чорновола, який був основним суперником Кучми на виборах. Ця людина була лише слухняною маріонеткою в руках Кремля. Але то моя суб'єктивна думка,з якою можна й не погоджуватися.
Як наслідок, вихований Кучмою «спадкоємець» Янукович, теж злодій та бандит, який бездумно підкорявся волі Кремля. Власне, термін президентства Януковича – це час повної анархії, час, коли права людей абсолютно були незахищені державою.
Тоді справжні грабіжники систематично порушували Закон і провертали різні махінації , а будь-які громадяни могли стати невинними жертвами нашого «чесного» правосуддя. «Вельмишановний» Янукович та його вірні соратники, мабуть, недооцінили український народ, який повстав проти режиму. Події на Майдані яскраво продемонстрували, що український народ був готовий до боротьби. Але до якої саме боротьби?
Бойові дії,що ведуться зараз на Сході країни, – це запекла боротьба з звірами-терористами та неспроможність вирішити конфлікт дипломатичними засобами.
Нещодавня ситуація з вимушеним відступом українських солдатів на російську територію викликає чимало запитань. Чому ці солдати мають нести кримінальну відповідальність? Власне, якби вони не відступили, то під перехресним вогнем та без боєприпасів полягли б там всі. Чи принесла б їхня смерть тоді якусь користь державі? Хіба їхні збережені життя, які дозволять їм знову повернутися в зону АТО та продовжити бій з окупантами, не є правильним рішенням? З огляду на це можна констатувати, що навіть зараз між владою та народом існує суттєва прірва.
Коли ж закінчиться протистояння з бойовиками на буремному Сході – досить риторичне питання. Багато що залежить від підтримки Росією терористів, від намірів Путіна,який вже неодноразово міг зупинитися, аби Росія не опинилася в міжнародній ізоляції та зберегла обличчя перед світовою спільнотою, від введення санкцій ЄС та від дій української влади та армії.
Сьогодні нам залишається один вихід – боротися.
Андрій ВОЗДІГАН, історик.
Залишити коментар