Повідомлення в номер / Біль і гнів

Біль  і  гнів

Мабуть, за все життя не плакали люди  стільки, як за період з грудня минулого року до сьогодні. І хтозна- скільки  ще  буде тривати та війна. Тільки й чути про втрати… 

А як пережити горе матерям, чиї сини гинуть в АТО? Вони живуть молитвами і надією, що діти повернуться живими. Дай, Боже!

Звичайно, повернуться вони не такими, а  покаліченими фізично й морально. Війна змінить їх назавжди, бо поруч гинуть друзі й побратими, в їх очі щомиті заглядає смерть, яка чорним крилом косить патріотів, добавляє сивини матерям, збільшує кількість вдів, сиріт.

Війна забрала й нашого голобчанина Станіслава Максимчука, якому було лише 19. Кілька днів мліла родина, стискаючи в кулак серце, чекаючи, коли його привезуть. Ми всі говорили між собою пошепки, бо не вірилось, що горе прийшло і в наше селище. Нам усім було боляче, а як то рідним?!

Біля будинку культури в центрі встановили портрет Станіслава, а біля нього – море квітів від земляків, а поруч день і ніч горіли лампадки – це пам'ять і співчуття рідним. У день похорону вийшли всі жителі провести юнака в останню путь. До самого кладовища (а це більше двох кілометрів) встеляли дорогу квітами.

Ой, як боляче було з'їсти шматочок короваю! Він застрягав у горлі, його ковтали зі слізьми. Серце, здавалось, рвалось на частини. Мати мліла, її постійно підтримували медики із "швидкої".

Гримнули три рази постріли. Це військові віддали останню  почесть воїнові, який загинув за нас з вами. Такого не можна забути, бо це – спільне горе.

Впевнена: зараз кожен старається не стояти осторонь, а й собі надати допомогу армії, щоб підтримати тих, хто ризикує життям у пеклі на Сході, поки  тут тече мирне і тихе життя. Голобчани дружно збирали кошти на бронежилети, у селищну раду люди несуть все, що необхідне бійцям, і щосереди відправляють на фронт. Церкви також долучились до  цієї справи. Бо як же інакше? Хіба можна бути байдужим,  коли біда стукає у двері?!

Скільки ж тобі ще страждати, рідна земле?! Так і живемо в тривозі, надіючись на армію і Бога. 

Тримаймося!  Слава тим, хто поклав життя на вівтар боротьби за нашу Вітчизну!

Валентина ОСТАПЧУК.

смт Голоби.