Роки праці, пошуку і тривог4 жовтня нашій газеті, яка нині носить назву "Вісті Ковельщини", виповниться 75 років.
Багато це чи мало?
З точки зору Вічності – мізер. З точки зору моїх колег – як старших, так і молодших – багато. Бо ці роки вмістили у собі декілька історичних епох: сталінську, хрущовську, брежнєвську, горбачовську.
Називаю ці епохи іменами колишніх партійних вождів тому, що саме вони та їх поплічники визначали суть суспільно-політичних процесів у ті часи, а простий народ слухняно погоджувався з ними і одностайно схвалював "мудру" політику комуністичної партії й радянського уряду. Схвалювали, хоч і не так одностайно, журналісти, бо іншого вибору їм просто не давали.
У 1990-их роках із проголошенням Незалежності України настала якісно нова історична епоха. Її не можна ототожнювати з прізвищами конкретних осіб, бо тепер не вони визначали стратегію і тактику державотворення. Умови їм все голосніше і наполегливіше диктував народ. Ті з лідерів, які цього не розуміли і хотіли кермувати за старими правилами, сходили з політичної арени. Хто швидше, хто – повільніше, але сходили. Прізвища їх усім відомі.
Кардинальні зміни в суспільстві змінили і засоби масової інформації. В тому числі – і ковельську громадсько-політичну газету. Її працівники найголовнішим у своїй роботі вважають обов'язок служити інтересам читачів, прислухатися до їх голосу і активно відстоювати українську національну ідею. На важливості цього наголосив Євромайдан, а тепер наголошують драматичні події на Сході України, де за волю і свободу зі зброєю в руках воюють наші діти, онуки, брати.
Саме тому 75-річний ювілей не викликає надто багато позитивних емоцій і бажання його гучно відзначати. Тим більше, що підстав для надмірних мажорних емоцій нема. Про деякі причини цього я вище сказав. Окрім того, не налаштовує на оптимістичний лад ситуація в галузі преси загалом. Програвши інформаційну війну Росії у попередні роки, не поспішає робити висновки з допущених помилок і теперішня київська влада. Багато газет нині опинилося на грані банкрутства.
Судіть самі: тільки останнім часом вартість паперу, без якого не можуть виходити періодичні видання, сягнула 14 тисяч за тонну (!). І це при тому, що ще місяць-півтора тому ціна становила 10 тисяч. Великі кошти редакції затрачають на друк видань, їх доставку передплатникам. Але схоже, що такий тривожний стан справ декого абсолютно не цікавить. Чи, можливо, той “дехто” взагалі мріє про те, щоб знищити місцеву пресу, а разом із нею – єдине джерело інформації для окремих категорій населення, особливо на селі?..
Звичайно, журналісти будуть шукати вихід із становища, що склалося. Доведеться підвищувати передплатну ціну, вдаватися до інших непопулярних заходів економії (зокрема, зменшення періодичності виходу й обсягу газети, скорочення кількості опублікованих листів тощо).
Але хочеться вірити, що і в цей важкий час читачі не відвернуться від "Вістей Ковельщини", підтримають їх і морально, і матеріально. Такої допомоги ми чекаємо і від наших співзасновників, і від багаточисельних друзів газети.
Адже ми все пережили, все витримали і таки вистояли впродовж 75 минулих літ. То, може, й нині вистоїмо?
Микола ВЕЛЬМА.
"Слава Україні!" – аж до неба лине.
"Героям слава!" – у відповідь почуєм.
А білолиця затривожиться калина…
Насправді, чим ми славу голосну віншуєм?
"Люблю її, пишу вірші, сонети,
На кожнім кроці вголос прославляю".
Це лиш слова. А ти передплатив газету?
Вона ж, рідненька, в гості проситься, чекає.
У ній – твоя маленька Батьківщина.
Про близьке і цікаве в ній пишеться докладно.
Вона розрадить у вільную хвилину –
Ти й сам до неї можеш написати складно.
Якщо ти любиш край свій і село, і місто,
То підпишись на кращі на Волині "Вісті"!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар