9 листопада – День української писемності та мовиДорогі жителі Ковельщини!
Щиро вітаємо Вас з Днем української писемності та мови – святом, яке своїм глибинним духовним змістом історично звеличує нашу націю, гуртує всіх нас на шляху відродження духовності та приурочене українському літописцю Нестору – послідовнику творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Знати рідну українську мову, любити її – обов'язок кожного справжнього громадянина, бо без мови не буде й Української держави, без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною свого народу, його історії і культури.
Шлях розвитку нашої мови був нелегким. За неї боролись, звеличували у своїх творах сини і доньки України – Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Леся Українка та багато інших видатних українських письменників, вірних патріотів своєї Батьківщини.
І сьогодні наша рідна українська мова опинилась під загрозою. Саме від нас, українців, залежить майбутнє нашої мови і нашої країни.
Бажаємо всім жителям району утверджувати рідну мову, у ній – наша сила, не схожа ні на кого іншого – вічна українська сутність. Упевнені, що цей нетлінний скарб служитиме єднанням між минулими і майбутніми поколіннями, возвеличуватиме Україну і українців.
Шануймо рідну українську мову!
– Мій любий сину! Брате! Чоловіче!
Схід України у вогні війни.
Ставай у стрій! Тебе Вітчизна кличе!
Від путіних свій край оборони.
Оборони свою сім'ю, родину,
Росинку прохолодну на стерні,
Садок вишневий, пісню і калину,
Ясну зорю у рідній стороні.
Оборони молитву сокровенну,
Святу й скорботну мамину сльозу.
Ти жовто-синє захисти знамено
І символ волі української – тризуб.
Ми усі вірим: Правда переможе.
Хто йде з мечем, той гине від меча.
Із нами Бог!
Із нами Слово Боже!
І Україна. На віки.
На повсякчас.
Рідне слово у нас від Бога,
Милозвучне, дзвінке, живе.
В ньому – віра, в ньому – тривога,
В ньому – сурма, що в бій зове.
Рідне слово – це ніжність мами,
Блискавиці сліпуча мить.
Рідне слово пахне хлібами,
Теплим дощиком гомонить.
Рідне слово – моя молитва,
Перед Господом сповідь-твір.
Рідне слово – арена битви
За свободу, за честь, за мир.
Рідне слово – це тихі води,
Ясні зорі небесних сфер.
Рідне слово – душа народу
Від язичництва й дотепер.
Рідне слово пульсує в пісні,
Живе в барвах садів і нив.
Рідне слово несе у Вічність
Той, хто цей дивосвіт сотворив.
Яка природи музика чудова!
Яка краса чарівна і жива!
Та стає льодом материнське слово,
Коли стріляє путінська Москва.
Коли зловісне дуло автомата
В очах дитячих засіває страх,
Коли несе у нашу мирну хату
Злобу, ненависть, братовбивства жах.
Коли за мову неньки-України
Нас розп'ясти готові москалі.
Возносимо молитву воєдино
До Бога із страждальної землі:
– Святий Владико, Господи стосилий,
Не дай загинуть донькам і синам,
А дай любові, мудрості і віри,
Єдиномислія, згуртованості нам!
Устань на захист Правди і Свободи,
Від голоду й насильства захисти.
Пошли нам, Боже, стать одним народом
І нести славу України у світи.
Ліно Василівно!
Читаю Ваші вірші
І п'ю мед слів, солодкий і терпкий.
З них свята правда дивиться у вічі,
А кожне речення пробуджує думки.
Гортаю за сторінкою сторінку,
Йду перехрестями віршованих планет.
Ліна Костенко – мудра Українка,
Століття двадцять першого ПОЕТ!
Знов осінь в садах і дібровах
Сонячними голками
Гравюри барвисті гаптує.
Красою повиті Земля і Небо,
А я – між ними.
Душа моя Господа чує.
ххх
Коли сам-один в лікарняній палаті
(А за вікнами темна беззоряна ніч),
Усвідомлюєш раптом:
Життя – найдорожчий статок,
А людина у Бога –
Найкоштовніша річ.
Олексій ПЕХ.
смт Люблинець.
Залишити коментар