Про учасників АТО турбуватися не на словах, а на діліСьогодні для українського народу немає проблеми гострішої і болючішої, аніж неоголошена війна на Сході. Щодень ми з тривогою вслухаємося і вчитуємося у повідомлення засобів масової інформації, переймаючись питаннями: як складається ситуація в АТО? Як почуваються наші мужні хлопці? Чи немає серед них знову втрат?
В останні місяці мені неодноразово довелося відвідувати військові частини, спілкуватися із солдатами, сержантами, офіцерами як на передовій лінії вогню, так і у них вдома. Висновок один: Україну є кому захищати!
Але для того, щоб цей захист постійно зміцнювався, щоб лозунг "Народ і армія – єдині!" реально втілити в життя, потрібно нам усім виявляти неухильну турботу про воїнів в зоні АТО, про їх родини, які залишилися без опіки своїх годувальників. Громадянський обов'язок представників владних структур, депутатів рад різних рівнів, підприємців, трудових колективів і просто порядних людей – допомогти армії фінансово й матеріально, морально підтримати призваних до її лав земляків.
Адже воїнам там непросто, але їм буде легше, коли знатимуть: про них пам'ятають, їх шанують, бажають добра. Турботою на ділі, а не лише на словах має стати шефська допомога учнів шкіл і навчальних закладів, соціальних служб, місцевих військовиків у вирішенні господарських питань в сім'ях, чоловіки з яких зі зброєю в руках несуть військову службу.
А яка реальна картина у нас на Ковельщині?
Цими днями довелося побувати в домівках ряду солдатів в рамках акції "Збережи життя солдату!", поцікавитися, як почуваються рідні, які проблеми їх хвилюють. Приємне враження залишили відвідини сімей захисників України, котрі мешкають на території Козлиничівської сільської ради.
Так, тутешній сільський голова Микола Літвінчук добре обізнаний із ситуацією. Він вже втретє разом із нами обійшов оселі воїнів, вручив святкові подарунки, досконало знає проблеми, котрі непокоять односельчан.
На жаль, цього не скажеш про Поворськ. З чотирнадцяти сімей, батьки яких зі зброєю в руках боронили і боронять Батьківщину, шість не перебувають в зоні опіки. Ми були першими в 2015-му році, хто прийшов привітати цих діток. А це – чотирнадцять маленьких людей, які гостро відчувають відсутність своїх тат і які з особливою тривогою та неспокоєм дивляться телевізійні новини з фронту.
Нині розпочинається чергова хвиля мобілізації. Знову в багатьох сім'ях району будуть виряджати своїх рідних на військову службу, знову будуть сльози, переживання і розпач. Нам, депутатам сільських, селищних, районної і обласної рад, їх головам, керівникам районної влади слід зробити все можливе, щоб родини призваних в армію не залишилися на самоті, щоб ми чули і знали про потреби кожної з них, в міру сил та можливостей надали їм поміч.
"Поспішаймо робити добро!" – вчить нас Святе Письмо. Ці слова звучать особливо актуально нині, коли ми, відзначивши великі православні свята, розпочинаємо практичними справами доводити свою готовність втілити в життя Божі настанови. І турбота про родини військовослужбовців, котрі стоять на варті інтересів рідної Української держави, – один з найважливіших напрямків такої благородної роботи.
Анатолій КОРНІЙЧУК, депутат Ковельської районної ради, фракція "ВО "Батьківщина".
Залишити коментар