Ковельщина – Новоайдарщина: Україна єдина!Війна на Сході, яка триває, розбудила у кожному з нас почуття патріотизму, солідарності, гуманізму. Без усякого перебільшення можна сказати, що дії сепаратистів у Криму, на Донеччині і Луганщині при підтримці путінської Росії, як ніколи раніше, об'єднали український народ спільною метою – відстояти державну незалежність України, захистити її суверенітет. І у цій священній боротьбі Схід і Захід, Північ і Центр країни – разом.
Найпереконливішим підтвердженням цього є широкий розмах волонтерського руху, в тому числі на Ковельщині. Громадські активісти регулярно здійснюють благодійні поїздки в зону АТО, везуть бійцям продовольство, одяг, взуття, дарують пісні, передають листи і малюнки від школярів, про що постійно інформує наша газета.
Декілька разів на Сході побував "гуманітарний конвой", який очолює голова районної ради Ігор Верчук, син котрого, до речі, несе там військову службу. Під час останньої поїздки посланці Ковельщини налагодили дружні контакти з громадськістю і владою міста Щастя Новоайдарського району Луганської області. Виявили бажання співпрацювати з ковельськими журналістами і працівники редакції місцевої газети "Вісник Новоайдарщини", яка продовжує там виходити фактично в умовах воєнного стану, адже буквально цими днями місто обстріляли бойовики. Є й жертви.
Колеги переслали нам електронною поштою сторінку свого видання, де опубліковане інтерв'ю з Ігорем Верчуком. Пропонуємо його увазі читачів. Про подальшу співпрацю між Ковельщиною і Новоайдарщиною постараємося регулярно інформувати.
Напередодні Новорічних свят до міста Щастя Новоайдарського району з Волині приїхала делегація від Ратнівського та Ковельського районів, яка привезла подарунки дітям. Очолив делегацію голова Ковельської районної ради Ігор Васильович Верчук. До нього із питаннями звернувся наш кореспондент.
Волонтери – то є сила!
– Ігоре Васильовичу, сьогодні до Новоайдарського району завітали партнери із Волині. Ще зовсім недавно про волонтерський рух говорили мимохідь. Але зараз це найпотужніший громадський рух. Коли активізувались волонтери в Ковелі?
– Наша волонтерська організація була створена на початку травня 2014 року, коли розпочались відомі трагічні для нас події. Було зрозуміло, що армія потребує певної підтримки, у першу чергу матеріальної, фінансової. І ми з цим завданням справлялись, надавали активну допомогу військовим частинам, підрозділам, адресну допомогу. І уже в останній час прийшло розуміння, що цей конфлікт за допомогою зброї вирішити неможливо, бо він лежить у площині політичній і гуманітарній.
Нами було прийняте рішення, що потрібно йти та спілкуватися з людьми, щоб зрозуміти, що їм потрібно, щоб вони зрозуміли, що хочемо ми.
А ми хочемо єдиного – щоб був мир, щоб були добробут та благополуччя. Саме тому ми приїхали сюди з гуманітарною місією. Таке рішення було прийнято напередодні Новорічних свят, і приїхати до дітей без подарунків ми просто не могли.
Тому організували у себе вдома акцію "Зроби подарунок своєму товаришеві на Сході". Відгукнулось дуже багато родин. До нас надійшли листи та подарунки, що їх приготували наші діти.
І це не випадково, бо зараз перспектива нашого розвитку вбачається саме в дітях, саме їм випала доля будувати майбутню Україну.
– Як голова районної ради, що Ви розповісте людям про цю поїздку?
– Найперше я розповім про ту теплоту, з якою нас приймали, особливо діти. Спілкувались також із дорослими, і відчули, що тут не чужі, що ви і ми такі ж громадяни своєї країни, як і всі інші.
Перед тим, як їхати до Новоайдарщини, ми відкрили у селах району два будинки культури після їх капітального ремонту (Облапи, Тойкут), дві нових групи у сільських дитячих садочках (Голоби, Поворськ).
Яке це щастя, коли людина будує та щось створює! А от, проїжджаючи повз розтрощені будинки міста Щастя, із особливою гостротою відчуваєш біль тих, хто залишився без даху над головою. Боляче дивитись на те, що було збудовано людськими руками, а зараз безжально знищується. Ми повинні розбудовувати країну, а не навпаки. І це також повинні зрозуміти люди, котрі мають сумнів.
Ми маємо будувати
– Які перспективи розвитку має ваш район?
– По території наш район – один із найбільших у Волинській області. Але як може розвиватися район, коли йде війна? Звісно, ми максимально намагаємось використовувати ті невеликі кошти, які заробляємо самі та які надходять у вигляді субвенцій. Переглядаємо політику формування кошторисів, тому що у попередній час гроші просто "розвіювались". Особливо два останні роки, коли гроші з бюджету просто "вимивались".
Після Майдану ми, в першу чергу, переглянули ставлення до фінансів. Тому що навіть з такими фінансами ми можемо щось розбудовувати, щось створювати.
– Як забезпечується прозорість використання коштів?
– Всі рішення друкуються на шпальтах районної газети “Вісті Ковельщини”, сповіщаються через телебачення, друкуються на сайті районної ради. Крім того, ми виграли проект, який у січні 2015 року вступить у дію. Він передбачає онлайн-трансляцію сесійних засідань районної ради по телебаченню. Як бачите, все достатньо прозоро.
– Одна із найболючіших тем – проблема зайнятості населення. Як вона вирішується у вас?
– У нас район сільськогосподарський, 11 тисяч особистих селянських господарств, тому більше 70 відсотків населення зайнято саме у сільському господарстві.
Разом з тим проблема зайнятості населення, як і взагалі по Україні, у нас також є дуже гострою. Вирішити її водночас немає змоги. Знову ж таки, коли йде війна, говорити про якесь економічне зростання дуже складно.
– Чи помітили Ви різницю між дітьми Волині та Луганщини?
– Фактично ніякої різниці немає. Ті ж щасливі обличчя, коли отримують подарунки, ті ж ясні та доброзичливі очі, ті ж щирі посмішки. Одне слово – красиві діти що в нас, що у вас. Дивишся на них, і серце тішиться.
Нам тільки залишається попросити у них пробачення за те, що ми не зберегли мир, шо не передбачили такого трагічного розвитку подій. Це призвело до того, що зараз діти Луганщини в повній мірі не можуть насолоджуватись життям.
Наша сила – у єднанні!
– Сьогодні пролунала пропозиція, щоб місто Щастя стало містом-побратимом Ковельського району. Яке Ваше ставлення до цього?
– Наш район знаходиться на кордоні трьох держав: України, Білорусі та Польщі. І, зазвичай, у недалекому минулому ми вважали за пріоритетні напрями розвиток відносин саме з цими державами.
Можливо, це було не зовсім правильно, тому що внутрішні комунікації між регіонами України не були закладені навіть на рівні місцевої політики. Вважалося, що ми – єдина Україна, і в ній кожен район розвивається окремо. Ми розуміли, що на Сході та на Заході люди мають різну ментальність, і це нікого не стосувалось, нікого не бентежило. Панувала думка, що для єднання достатньо було лише декларування на державному рівні.
Але життя показало, що то було не так. Через те, що не було внутрішнього діалогу, ми сьогодні маємо великі проблеми.
Розвивати дружні стосунки ми повинні за допомогою ось таких, в першу чергу, офіційних візитів, через обмін офіційними делегаціями. Ми маємо залучати в першу чергу громадські та дитячі організації. Одна із форм такої праці – це запрошення дітей на відпочинок. Це складна проблема, але її треба вирішувати заради майбутнього. Війна обходиться дорожче... І якби ж це були тільки гроші, але це ще й загублені людські життя.
Козацька ідея має об’єднувати
– Як налагоджено в Ковельському районі військово-патріотичне виховання? Яка у цьому роль українського козацтва?
– Наші молодіжні патріотичні організації розвиваються досить потужно, у тому числі й ті, які пов'язані з українським козацтвом.
В райцентрі працює школа бойового гопака, створюються літні табори відпочинку для молоді, позашкільні громадські організації козацьких спрямувань.
На мою думку, тема козацтва – це саме та ідея, яка може об'єднати Україну в цілому. Бо Україна – то козацький край. У нас є дуже потужні традиції, бо саме з Волині вийшло найбільше гетьманів України: Байда-Вишневецький, Михайло, Богдан, Кирик, Остафій Ружинські та ін.
Крім того, на Ковельщині існують осередки, пов'язані із братством Української Повстанської Армії, але серед молоді навіть ця організація не має такої популярності, як українське козацтво.
– Скажіть, що Вас найбільше вразило у місті Щастя?
– Звичайно, найбільше вражають розтрощені будинки, велика кількість військової техніки та військових на вулицях цього, в недалекому минулому, курортного містечка. Озброєні люди між цивільними тут сприймаються як належне. Це те, що вразило жорстко.
Приємно вразило те, що Щастя, Новоайдар, Старобільськ дуже подібні до наших населених пунктів. Такі ж небагаті землі, сосновий ліс, чисте повітря, навіть архітектура споруд – і та десь нагадує рідну Волинь. Тут мешкають добрі, працьовиті люди. І ми дуже раді, що маємо нагоду бути поруч, спілкуватись та вирішувати загальні проблеми.
В. МАРТИНОВ.
НА ЗНІМКУ: фотокопія сторінки в газеті "Вісник Новоайдарщини", де було опубліковане інтерв'ю з Ігорем Верчуком.
Фото з архіву редакції "Вісник Новоайдарщини".
Залишити коментар