– Навчаюся в Університеті економіки і менеджменту в Празі, факультет

 управління бізнесом і фінансами. Сесія проходить протягом місяця, після кожного семестру. Система запису на екзамени – в електронному вигляді в загальній системі університету. Вчителі виставляють приблизно десять термінів, і ти сам вибираєш, коли хочеш складати  екзамен. На кожен предмет є три можливості його скласти. Якщо не хочеш складати всі предмети взимку, можна перенести на літню сесію.

– Студент Ужгородського національного університету, спеціальність  “Стоматолог”. Нічого не складав, все "автоматом", але для цього потрібно було добре напружитися. Якихось проблем  під час іспитів не було.

– Моє місце навчання – ОНУ (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), факультет інноваційних технологій та післядипломної освіти, спеціальність “Соціальна робота”. 

Сесія важка, обсяги інформації досить великі. Майже всі предмети складала на  ком'ютері – це особливість нашого факультету. Великий "мінус" дистанційної комп'ютерної системи полягає в тому, що неправильно написане одне слово (з малої чи з великої літери, у "неправильному" відмінку) відразу зменшує шанси на гарну оцінку, адже комп'ютер цю відповідь не зараховує.

– Студент Тернопільського національного економічного університету, факультет комп'ютерних інформаційних технологій, спеціальність "Комп'ютерні системи та мережі". Найбільше запам'яталась "Студентська ліра" (захід за участю студентів, де кожен показує свої таланти). Сесія – нічого особливого.

– Місце навчання – Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, історичний факультет, спеціальність "Документознавство та інформаційна діяльність".

Найбільш цікавими для мене у вже минулій сесії були підготовка та захист курсової роботи. Мені пощастило з її керівником Качковською Л. Р. Вона – кандидат історичних наук, має великий досвід викладацької роботи. Саме тому Леся Ростиславівна дала нам на вибір декілька тем. 

Після мого вибору я отримала від викладача кваліфіковану допомогу у складанні змісту курсової. І почалася

 цікава робота з пошуку літератури, монографій, законів. 

Користуючись нагодою,хочу висловити щиру вдячність працівникам Ковельської центральної бібліотеки, які допомогли мені підібрати необхідну літературу. Я приємно вражена великою кількістю в бібліотеці наукової літератури. А тема моєї курсової роботи – "Аналіз інструкції з діловодства у Ковельській районній державній
 адміністрації". 

Під час написання роботи я багато цікавого дізналася про нормативно-правову базу діловодства в Україні, про нормативно-правове регулювання цієї сфери за роки Незалежності держави, а також про організацію діловодства в місцевому органі державної виконавчої влади. Тому й захистила роботу на "відмінно". Решту екзаменів склала також добре.

– Студент ВНТУ (Вінницький національний технічний університет), факультет електроенергетики та енергетичного менеджменту, спеціальність "Інженер-електрик". Загалом система оцінювання така ж, як і у всіх вузах: два модулі, якщо іспит, то 74 бали можна набрати за два модулі, якщо залік, то 100 балів, за екзамен – максимально 26 балів. 

Найважче, мабуть, на першому курсі було зрозуміти взагалі, що й до чого, який підхід повинен бути до викладачів, як проводяться модулі, де шукати аудиторії і т.д. Допуск до іспитів отримати неважко –досить просто ходити на пари, виконувати лабораторні роботи, і щось таки залишиться в голові. 

У нашому університеті три триместри. Перші дві сесії складаються з предметів, які викладались, а остання сесія – з практики. Сесія – це взагалі якась формальність. Ти приходиш, щось пишеш, і якщо у тебе з балами все гаразд, то тобі поставлять оцінки, іноді навіть не перевіряючи. А щоб "витягнути" на трійку, то взагалі без проблем.

Студентів рідко виганяють, навіть якщо є кілька нездач, проте краще це діло "закрити" якнайшвидше. Найцікавішим для мене був і є третій триместр (практика). Саме там чомусь здобувається найбільше знань, які тобі потрібні. Адже все робиш своїми руками, відчуваєш це, розумієш, чому воно саме так, а не інакше. На мою думку, під час навчання забагато зайвих предметів, які забивають інформацією голову. В принципі, як і у всіх вузах. Хоча на третьому  курсі вже багато предметів по спеціальності. 

Загалом, вчитись подобається, тому що така професія, як у мене, буде завжди потрібна, і робота буде постійно. Неприємно, коли говориш комусь, на кого ти вчишся, то всі сприймають це як: "А, будеш лампочки вкручувати". Хоча насправді все далеко не так. Після здобуття саме цієї спеціальності є багато можливостей для реалізації (чи то атомна електростанція, чи якийсь інший вид електростанцій, чи звичайнісінький РЕМ або ж енергонагляд).

Тетяна ГАВРИЛЮК, студентка Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

НА ЗНІМКУ вгорі – автор цих рядків.