Без "царя" в головіЄ такий крилатий вислів: “без "царя" в голові”. Як правило, подібне говорять про тих, хто біднуватий на розум і аж надто "багатий" на дурні вчинки.
Схоже на те, що у наш час подібних типів стає все більше. Про це не раз думаєш, їдучи автомобілем заміськими трасами або мандруючи пішки полем чи лугом. Замість того, щоб милуватися чудовою волинською природою, яка після довгого зимового сну починає пробуджуватися, бачиш суцільні згарища, димові "завіси" і заграви із вогню.
Нормальним людям важко зрозуміти, яке задоволення отримують ті, хто випалює суху траву, а заодно — ліски і переліски, ставить під загрозу життя птахів і звірів. У небезпеці — й житлові будівлі, господарські споруди, особливо на селі. "Червоний півень" загрожує об'єктам промисловості, автозаправним станціям тощо.
Але ще більш незрозуміло, чому миряться із паліями ті, хто повинен гарантувати пожежну й екологічну безпеку. Адже у нас в Україні, слава Богу, чого-чого, а контролюючих і правоохоронних органів вистачає. Коли їх взятися рахувати, то, мабуть, пальців на обох руках не вистачить.
Чимало є громадських активістів, котрі полюбляють балакати про відсутність порядку, безлад в державі, корупцію у владі, що загалом справедливо. То чому б не об'єднатися у мобільні групи і не спіймати декілька зловмисників на "гарячому", щоб іншим не кортіло? Де наші депутати сільських і селищних рад, їх очільники, котрі мають очолити боротьбу з безглуздим випалюванням рослинності і пожежною небезпекою, які, мабуть, не менш страшні, аніж терористичні акти?
Де, нарешті, складені протоколи на правопорушників і хуліганів, штрафи, які передбачені законодавством? Чи, можливо, вони є, але їх приховують від громадськості з метою убезпечення її від зайвих хвилювань? Принаймні, гласність тут не завадила б, як, зрештою, виступи у засобах масової інформації. Бо, на жаль, у нас так заведено, що доки начальство команди не дасть, підлеглі й пальцем не ворухнуть, щоб виявити власну ініціативу.
А вже коли команда надійде — чи то з Луцька, чи то з Києва, — то люди у форменому одязі, з погонами і без них, один поперед одного будуть надсилати доповідні і строчити дописи до редакцій газет, в тому числі й ковельської, які навіть при своєму великому бажанні неспроможні враз подати таку велику кількість дописів до друку.
Я б порадив нашим "службістам" пам'ятати, що надзвичайні ситуації — це не тільки артобстріли чи теракти, а й підпали і пожежі. В нинішній, по-справжньому воєнний час я б особисто прирівнював дії деяких паліїв до дій терористів, бо, по-моєму, ніхто ще толком не розібрався, хто їх скоює і хто за ними стоїть. Тому, очевидно, "цар" в голові потрібен не тільки любителям підпалів…
Охрім СВИТКА.
P.S. Виявляється, я як у воду дивився: після того, як вигоріли десятки гектарів рослинності на Ковельщині, працівники управління із надзвичайних ситуацій, нарешті, підготували перший матеріал про підпали. Його ми розмістили на 6-й стор. сьогоднішнього номера газети. Що ж, краще пізно, аніж ніколи.
Залишити коментар