Присвячується ЖінціТеплом надворі Сонечко вже гріє,
І морозець тихенько відійшов у забуття.
Південний вітерець грайливо віє.
Це значить, що прийшла до нас весна.
Пташки щебечуть радісно і дзвінко,
Спішать до гнізд лелеки й журавлі.
Верба вже котики пухнасті розпустила,
Красується в водиці весняній.
А он і проліски голівки підіймають,
Щоб в календар заглянути, який сьогодні день?
Бо цілу зимоньку під листячком дрімали,
Щоби розквітнути в цей березневий день.
І ось прийшло до нас це миле, гарне свято.
Чоловіки мудрують, що ж дарувати їй –
Отій чарівній, прекрасній, найріднішій:
Дружині й дівчині, і матері своїй.
Тож кланяємось ми усі низенько
Усім Вам, рідні, наймиліші жіночки!
Хай буде мир в країні нашій,
І щоб вуста у Вас усміхнені були.
Сьогодні в нас усіх єдина думка:
Щоб разом із весною йшов в країну мир,
І це – найкращий в світі буде подарунок,
Коли бійці вернуться до своїх квартир.
Коли дружина свого чоловіка поцілує,
Коли син матір ніжно обійме,
Коли боєць дівчиноньку пригорне,
Коли в історію піде АТО страшне.
Так хочеться жінкам у мирі жити,
Так хочеться, щоб спокій панував!
Щоб цю навалу всім нам пережити,
Щоб ворог Україну більш не шматував!
Хай Бог Вам сили, рідні, повертає,
Хай сняться Вам лиш мирні сни.
Ми Вас кохаємо, бо Ви – це наше свято.
Дай, Боже, Вам усім щасливої Весни!
Кость ВОЛИНСЬКИЙ.
ххх
Барви линуть неповторні –
Зорепади чарівні.
Мрії долі животворні –
У весняному вогні.
Зацвітуть у небі зорі
Веселкою дібров.
Запалає серця промінь,
Як свята любов.
Диво зоряне засяє,
Вихопить душі сльозу.
Квітне світ свічею раю,
Почуттями вуст: "Люблю…".
Розмай-ріка пливе,
Весни красу несе.
Зерно-руно надій,
Любове-доле, сій!
Красу по вінця спий –
Ковтком цілющих сил.
Земна любове, зорі клич
У плоті райських свіч!
ххх
Любові зачаровані світи…
О, весно, Божеством світи!
Даруй мелодію кохання –
Духмяного жадання.
Любові серця глибина…
О, весно, надихай до дна!
В огнистих дзвонах кришталю
Повік зови: "Люблю…".
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар