І жартома, і всерйоз
Шановні читачі!
Минулої неділі ми з Вами урочисто і святково відзначили Воскресіння Христове. У храмах відбулися Богослужіння, в кожній родині славили Всевишнього. За доброю традицією, були гарно накриті столи – у кого щедріші, у кого – скромніші, але в кожного – з любов'ю і щирістю.
Напередодні свята до редакції нашої газети надійшли поетичні листи від громадських дописувачів, які переповнені емоціями, хвилюваннями, надіями і, звичайно ж, гумористично-сатиричними мотивами.
Пропонуємо деякі з них Вашій увазі.
Охрім СВИТКА.
Христос Воскрес!
Так ніжно вітерець із Сонечком шепочуть,
Виспівують пташки, побілені хатки.
Дерева зацвіли весняним цвітом,
І перших квітів розпустились паростки.
Краса кругом, аж серце завмирає,
Земля причепурилась, мов дівчина в вінку.
Великдень всі ми радо зустрічаємо,
Беремо в руки пасочку пухку.
І молимось до Бога, прославляємо
Великого Творця, що дарував нам світ.
Єдиного, земного, дорогого свого Сина
Не пожалів за нас, в літа розквіт.
І ми є грішні, в цьому каємось,
Що не спасли Ісуса нашого Христа.
Що витерпів Він наші всі провини,
Муки прийнявши на перекладинах хреста.
Коли поклали його у гробницю,
Велика смута серед учнів пролягла,
І дякуючи їх молитвам, сталось чудо:
Воскресло тіло нашого Христа.
Добро завжди у цьому світі переможе,
Читаємо молитву, прославляючи Христа.
"Христос Воскрес!" – піднесено говоримо.
"Воістину Воскрес!" – відповідають нам серця.
Отож, живім ми всі у мирі та любові,
Стараймось не чинить в житті гріха.
За це молімось ми до Бога,
Святого Духа і сина Божого Христа!
Кость ВОЛИНСЬКИЙ.
Рідна земле моя
Рідна земле моя!
Всюди безлад буя.
Не проб'ється до Сонця росточок.
І не линуть пісні
На полях по весні,
Нема щастя в синів твоїх, дочок.
Рідна земле моя!
Де ж твій спів солов'я?
Де лишився щасливий куточок?
Стогнеш вдень і вночі,
До безодні йдучи,
І хорониш синів своїх, дочок.
Рідна земле моя!
Де твій дзвін ручая?
Де твої хороводи веселі?
У похмурії дні
Бачу очі сумні
І мовчазні, похмурі оселі.
Рідна земле моя!
Де та свіжа рілля?
Де блакить твого льону розлога?
Де те золото нив,
Де ті пахощі жнив,
Що ідуть від полів до порога?
Рідна земле моя!
Хай тебе окриля
Віра в Бога, любов і надія.
Щоб змогла ти дійти
До своєї мети,
Щоб збувались народнії мрії.
Рідна земле моя!
Не ходи в холуях.
Не потрібна така тобі "слава",
Тож цвіти, розквітай,
Земле, рідний наш край.
Будь могутньою наша держава!
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
Послання до "князя" пітьми
Шановні читачі!
Хочу привітати усіх із світлим Христовим Воскресінням, побажати миру, щастя, добра усьому нашому народу та Україні!
Єднаймося усі у щирій Великодній молитві до Бога та просімо в нього долі для наших діток, для наших батьків, для нас і для України!
Молімося за всіх, хто живий, кого вже немає з нами, і за ворогів, бо так велів Господь у заповідях Своїх.
Маю з цього приводу невеличке Великоднє звернення до нашого ворога, до нашого ката – Президента Росії В. В. Путіна.
Нет, ты не царь, а бес!
Не для тебя Христос Воскрес.
И твои князи - князи тьмы,
Не скажут: "Господи, прости!".
На брата руку ты вознес
И говоришь: "Воскрес Христос!".
Ты весь погряз в грехах, во лжи,
А где же: "Господи, прости?".
С Святым Писанием вразрез
Идет твое: "Христос Воскрес!".
Когда-нибудь, рыдая, ты
Вдруг возопишь: "Господь,
прости!",
Но будет поздно, а из небес
Услышишь ты: "Христос Воскрес!".
И, провалившись в царство тьмы,
Воскликнешь: "Господи, прости!".
Софія ВИШИВАНКА.
Сповідь
Прости нас, Господи, прости,
Від бід і лиха захисти.
Пробач нас, Господи, за всі грішні
діяння,
Прийми, будь ласка, наші покаяння.
Прости за те, що мир не вберегли,
Що землю вмили кров'ю і слізьми,
Що дітки сиротами залишились,
Що материнські скроні снігом
вкрились,
Що хтось весни своєї не зустрів,
А хтось стріляти йшов, хоча й іще
не вмів.
Пробач за ворожнечу між братами,
Й за те, що син не повернувсь до мами.
Пробач, що Чорне море розлилось
журбою,
Що десь загубили ми свою волю.
Пробач за сумні пісні солов'я,
Що де була хатка, там – чорная рілля.
Пробач, що калина – символ кохання,
Тепер символ смутку, туги й зітхання…
Прости нас, Господи, за всі гріхи,
І душі наші просвіти,
Омий водичкою святою,
І в день Христова Воскресіння
Дай, Боже, нам своє благословіння,
Зішли нам, Господи, миру й добра,
Зроби, щоб скінчилась жахлива війна,
Запали Сонце правди, Боже, над нами,
Нехай ясно сяє роками й віками,
Вогонь благодатний пошли нам
з небес,
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Софія ШАЙНЮК.
Їх "мораль"
Вірші писали Шевченко й Пастернак,
І я пишу. І скажемо отак,
Щоб їх читали всі і всяк,
Щоби подумали, що у житті не так.
Вони – для думки, щоб будить людей
Від сплячки, від дурних ідей,
Щоб не блукали в людських головах
Уявлення про шиї в золотистих
хомутах.
Бо поки скрізь витає черствість
і неволя,
Обман у ранзі – вище він небес,
Мораль забута, вшент розтоптана
свобода –
Люд стогне, гнеться і просить
в Господа чудес.
А я, чим далі, більш дивуюсь тим,
Хто став могили рити всім,
Людям не мертвим, а живим…
Для чого крові треба їм?
Згубили ідеали, не служать Богу,
Кидають людям обіцянки-слова,
Що дбають про добро, про благо
для народу,
Насправді ж дурять нас – моралі там нема!
Леонід ПАНЧУК.
Залишити коментар