Відповідь журналіста
Україні – слава! Корупціонерам – ганьба!
Шановний Віталію Павловичу!
Повернувшись із відпустки і приступивши до виконання обов'язків редактора, в першу чергу ознайомився із редакційною поштою. У ній побачив і Вашого листа, якого із зацікавленням перечитав.
Розумію і розділяю Ваші болі й тривоги. Так, жити "по-новому" навіть майже через рік після президентських виборів нам так і не вдалося. Чи то обіцянки були надто оптимістичні, чи то "вожді нації" не зуміли їх реалізувати, але дійсність сумна і в багатьох випадках трагічна: війна на Сході країни триває, народ зубожіє, олігархи продовжують збагачуватися.
І коли нам кажуть, що причиною усьому є великі витрати на АТО, я, намагаючись цьому повірити, із великим сумом і щемом у серці слухаю й читаю про корупцію у вищих ешелонах влади, бездарність багатьох військових чинів та їх безкарність, "кришування" органами, які б мали навести порядок, контрабандних і злодійських угруповань у зоні військових дій. Воістину: кому – війна, а кому – мати рідна вона.
До всіх існуючих негараздів з 1 квітня на голови бідних українців впала ще одна біда: високі тарифи на комунальні послуги, в т. ч. на газо-, тепло- водо- і електропостачання. Цифр наводити не буду, бо, по-перше, ще не все відомо і уточнено, по-друге, приблизні цифри озвучено відповідними службами, по-третє, зайвий раз не хочу лякати читачів.
Безсумнівно, тарифна політика вимагає удосконалення. Але цілком очевидно, що її слід втілювати у життя за умови реального підвищення розмірів заробітних плат і пенсій, як це роблять у всіх цивілізованих країнах світу. Однак в Україні все – з точністю до навпаки. В результаті, багаті стануть багатшими, бідні – біднішими. У зв'язку з цим не можу не погодитися з лідером "Батьківщини" Юлією Тимошенко. Нещодавно вона сказала таке:
"Ми запропонували уряду покривати дефіцит Держбюджету не за рахунок людей, а за рахунок детінізації економіки. Ми назвали шість джерел, які є абсолютно логічними, є професійними та правильними, які дають майже 16 мільярдів гривень доходів до бюджету без напруги… Якщо ми хоча б до 20% доведемо оподаткування дивідендів (у Європейському Союзі – 35%, в Сполучених Штатах – 39%, у нас – 5%), це ще додатково дає мінімум 3 мільярди гривень…
У нас не оподатковується земля, взята в довгострокову оренду, – вгіддя для полювання, які закріплені за заможними людьми в Україні, це сотні тисяч гектарів. У нас відсутні індексації пенсій та заробітних плат, знижують пенсії працюючим пенсіонерам на 15%, скорочують видатки на освіту та науку, але в той же час залишається величезна тіньова сфера. Для великих монополій і корпорацій сьогодні залишаються десятки мільярдів гривень заборгованості в бюджет за податками".
(Газета "Сільські вісті" від 19 березня 2015 року).
Дії уряду викликали велике збурення в суспільстві, про що свідчать й останні події у Верховній Раді. Багато народних депутатів України відкрито висловлюють своє обурення діями виконавчої гілки влади та її очільників, заявляють про нехтування ними вимог Майдану, а також про корупцію, яка й далі процвітає у вищих ешелонах влади.
Прикметно те, що будь-яку критику на свою адресу уряд відкидає. А деякі його прихильники погрозливо натякають, що говорити правду про ситуацію в країні – значить підігравати Путіну, бути слугами його режиму, а простіше кажучи, п'ятою колоною в Україні. Та невже люди, котрі покладали великі надії на прихід нової влади, які змінили режим Януковича революційним шляхом, не мають права говорити і слухати правду, відверто обговорювати болючі соціальні й економічні проблеми в суспільстві, які стають дедалі болючішими?
А, проте, обговорювати є що. Адже українська економіка продовжує "падати". Без неї домогтися життя "по-новому" не вдасться ніяк. Не допоможуть тут ані багатомільярдні зарубіжні кредити, ані драконівські закони, через які пенсіонери втрачають те, що заробили впродовж свого важкого життя, ані високі тарифи, ані інші горе-"реформи".
Ось кілька цифр на підтвердження моїх невеселих думок. Як свідчить статистика, в окремих галузях виробництва у січні-лютому 2015 року порівняно з аналогічним періодом 2014-го виробництво скоротилося: майже на 11 відсотків – у харчовій промисловості, на 9,5 – олії і тваринних жирів, на 5,1 – м'яса і м'ясних продуктів, на 8,5 – молочних продуктів, на 17 – хліба, хлібобулочних і борошняних виробів. Спад зафіксовано у текстильній, деревообробній, хімічній, металургійній, добувній, машинобудівній галузях. З "плюсом" – тільки фармацевтична і цукрова галузі, що зрозуміло, враховуючи надприбутки, які вони мають від підвищення відпускних цін (за даними сайту www.ukrstat.gov.ua).
Як бачимо, ситуація більш, аніж критична. Будемо сподіватися, що урядовці це бачать, знають і хочуть домогтися змін на краще. Якщо їм вдасться знайти оптимальні варіанти розв'язання назрілих проблем, правильно сприймати критику на свою адресу і робити з неї належні висновки, викоренити корупцію у своєму середовищі, а також зрозуміти потреби суспільства, то ці зміни настануть. Якщо – ні, то попереду нас чекають ще важчі часи і чергове, як тепер кажуть, перезавантаження влади.
Але при всьому тому, Віталію Павловичу, не втрачаймо оптимізму і не відмовляймося від гасла "Слава Україні!". Бо, проголошуючи його, ми славимо не конкретних політиків і урядовців (часто дуже й дуже недолугих), а свою державу, її народ, українську націю, Героїв, котрі сьогодні на Сході мужньо борються за наше з Вами і наших дітей та онуків майбутнє.
Тож: "Слава Україні!", "Слава Героям!" і "Ганьба – корупціонерам!". Вірмо: перемога буде за українським народом.
Микола ВЕЛЬМА.
Шановний Віталію Павловичу!
Повернувшись із відпустки і приступивши до виконання обов'язків редактора, в першу чергу ознайомився із редакційною поштою. У ній побачив і Вашого листа, якого із зацікавленням перечитав.
Розумію і розділяю Ваші болі й тривоги. Так, жити "по-новому" навіть майже через рік після президентських виборів нам так і не вдалося. Чи то обіцянки були надто оптимістичні, чи то "вожді нації" не зуміли їх реалізувати, але дійсність сумна і в багатьох випадках трагічна: війна на Сході країни триває, народ зубожіє, олігархи продовжують збагачуватися.
І коли нам кажуть, що причиною усьому є великі витрати на АТО, я, намагаючись цьому повірити, із великим сумом і щемом у серці слухаю й читаю про корупцію у вищих ешелонах влади, бездарність багатьох військових чинів та їх безкарність, "кришування" органами, які б мали навести порядок, контрабандних і злодійських угруповань у зоні військових дій. Воістину: кому – війна, а кому – мати рідна вона.
До всіх існуючих негараздів з 1 квітня на голови бідних українців впала ще одна біда: високі тарифи на комунальні послуги, в т. ч. на газо-, тепло- водо- і електропостачання. Цифр наводити не буду, бо, по-перше, ще не все відомо і уточнено, по-друге, приблизні цифри озвучено відповідними службами, по-третє, зайвий раз не хочу лякати читачів.
Безсумнівно, тарифна політика вимагає удосконалення. Але цілком очевидно, що її слід втілювати у життя за умови реального підвищення розмірів заробітних плат і пенсій, як це роблять у всіх цивілізованих країнах світу. Однак в Україні все – з точністю до навпаки. В результаті, багаті стануть багатшими, бідні – біднішими. У зв'язку з цим не можу не погодитися з лідером "Батьківщини" Юлією Тимошенко. Нещодавно вона сказала таке:
"Ми запропонували уряду покривати дефіцит Держбюджету не за рахунок людей, а за рахунок детінізації економіки. Ми назвали шість джерел, які є абсолютно логічними, є професійними та правильними, які дають майже 16 мільярдів гривень доходів до бюджету без напруги… Якщо ми хоча б до 20% доведемо оподаткування дивідендів (у Європейському Союзі – 35%, в Сполучених Штатах – 39%, у нас – 5%), це ще додатково дає мінімум 3 мільярди гривень…
У нас не оподатковується земля, взята в довгострокову оренду, – вгіддя для полювання, які закріплені за заможними людьми в Україні, це сотні тисяч гектарів. У нас відсутні індексації пенсій та заробітних плат, знижують пенсії працюючим пенсіонерам на 15%, скорочують видатки на освіту та науку, але в той же час залишається величезна тіньова сфера. Для великих монополій і корпорацій сьогодні залишаються десятки мільярдів гривень заборгованості в бюджет за податками".
(Газета "Сільські вісті" від 19 березня 2015 року).
Дії уряду викликали велике збурення в суспільстві, про що свідчать й останні події у Верховній Раді. Багато народних депутатів України відкрито висловлюють своє обурення діями виконавчої гілки влади та її очільників, заявляють про нехтування ними вимог Майдану, а також про корупцію, яка й далі процвітає у вищих ешелонах влади.
Прикметно те, що будь-яку критику на свою адресу уряд відкидає. А деякі його прихильники погрозливо натякають, що говорити правду про ситуацію в країні – значить підігравати Путіну, бути слугами його режиму, а простіше кажучи, п'ятою колоною в Україні. Та невже люди, котрі покладали великі надії на прихід нової влади, які змінили режим Януковича революційним шляхом, не мають права говорити і слухати правду, відверто обговорювати болючі соціальні й економічні проблеми в суспільстві, які стають дедалі болючішими?
А, проте, обговорювати є що. Адже українська економіка продовжує "падати". Без неї домогтися життя "по-новому" не вдасться ніяк. Не допоможуть тут ані багатомільярдні зарубіжні кредити, ані драконівські закони, через які пенсіонери втрачають те, що заробили впродовж свого важкого життя, ані високі тарифи, ані інші горе-"реформи".
Ось кілька цифр на підтвердження моїх невеселих думок. Як свідчить статистика, в окремих галузях виробництва у січні-лютому 2015 року порівняно з аналогічним періодом 2014-го виробництво скоротилося: майже на 11 відсотків – у харчовій промисловості, на 9,5 – олії і тваринних жирів, на 5,1 – м'яса і м'ясних продуктів, на 8,5 – молочних продуктів, на 17 – хліба, хлібобулочних і борошняних виробів. Спад зафіксовано у текстильній, деревообробній, хімічній, металургійній, добувній, машинобудівній галузях. З "плюсом" – тільки фармацевтична і цукрова галузі, що зрозуміло, враховуючи надприбутки, які вони мають від підвищення відпускних цін (за даними сайту www.ukrstat.gov.ua).
Як бачимо, ситуація більш, аніж критична. Будемо сподіватися, що урядовці це бачать, знають і хочуть домогтися змін на краще. Якщо їм вдасться знайти оптимальні варіанти розв'язання назрілих проблем, правильно сприймати критику на свою адресу і робити з неї на
Залишити коментар