В єдності і примиренні переможемо!Сьогодні найголовніше завдання для українського народу – зберегти великий скарб, дарований Господом Богом, – рідну Батьківщину, з її древніми традиціями та високою духовністю, що притаманна українцям.
Упродовж багатьох століть український народ боровся за свою незалежність та державність. Проголошення незалежності України у 1991 році відбулося без насилля та кровопролиття. Можливо, лише тепер ми усвідомлюємо, який великий то був дарунок. На жаль, це усвідомлення прийшло тільки тоді, коли ми змушені зі зброєю в руках виборювати справжню незалежність та територіальну цілісність.
Українська держава, як багатостраждальна мати, сьогодні чекає від своїх дітей потрібних та правильних кроків, щоб єднатися довкола нашої спільної мети. Але сильна держава може бути тільки тоді, коли буде сильна Церква, тобто єдина і нерозділена.
У ці відповідальні для України дні ми мусимо простити один одного, примиритись і полюбити ближнього свого. Бо Господь заповідав любити навіть своїх ворогів.
Найвищим проявом любові, яка, за словами апостола Павла, «довготерпить, милосердствує..., ніколи не минає» (1Кор.13:4-8), є «покласти душу свою за друзів своїх» (Біблія, Ін.15:13). Саме цю заповідь Христову виконують сьогодні воїни — захисники на Сході нашої держави. Вони показують, як потрібно любити Батьківщину і не зраджувати її.
Ми бачимо приклади беззаперечного героїзму, коли люди різного віку, різного соціального становища свідомо ризикують життям, йдучи добровольцями на війну, займаючись волонтерством. А от від кожного з нас навіть не вимагають бути героями. Просто будьмо українцями, полюбімо Україну не тому, що вона багата, затишна, а тому, що вона наша. Візьмімо для себе її мову як свою, бо вона наша, об’єднаймось духовно, бо ми є народ – єдиний, український.
Україна – це не влада, стара чи нова. Україна – це наша земля, небо, люди. Так, вони різні, як і в інших країнах, але станьмо, насамперед, українцями, може, не завжди досконалими, але єдиними.
Український православний люд прагне єдності, але вона можлива лише в єдиній помісній Православній Церкві. Наше усвідомлення цього сприятиме швидкому об’єднанню всіх православних християн у єдину правдиву Українську Церкву.
Маємо сподівання і віру, що 8-9 травня, в дні пам’яті і примирення та відзначення 70-ї річниці завершення Другої світової війни, священнослужителі усіх церков спільною молитвою вшанують пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну, а також помоляться за здоров’я усіх, хто боронить рідну землю сьогодні.
Приклад єдності і любові духовенства зможе об’єднати простих мирян, які мріють жити в згоді та братерстві, у християнській єдності й радості. Кожен душпастир своїм служінням і ділами дасть відповідь перед Богом, чи привів до спасіння свою паству…
Пам’ятаймо про це! Усім миром молімося Господові за Україну, станьмо єдиними, а, отже, непереможними!
Настоятель Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинця ієрей Матвій Олійник.
НА ЗНІМКУ: о. Матвій в колі своєї сім’ї.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар